Імпресіонізм, символізм, неоромантизм, натуралізм - течії
Натуралізм – літературний напрямок, що виник у останні десятиліття ХІХ ст. (1870-1890). Натуралісти намагалися зробити свої твори точною фотографією дійсності. Найяскравіший представник - Еміль Золя роман «Ругон-Маккари».
| Періоди розвитку літератури ХІХ століття - | ||
| доба РОМАНТИЗМУ Поч. ХІХ ст. - 1830–і роки | доба РЕАЛІЗМУ 1840-1860–і роки | РАННІЙ МОДЕРНІЗМ 1875 р. – кінець ХІХ ст. |
| Дж. Байрон «Мазепа», «Чайльд Гарольд» | Стендаль «Червоне і чорне» (1831) | В. Вітмен «Листя трави» |
| Е. Т. А. Гофман «Крихітка Цахес» | О. де Бальзак «Гобсек»(1830-142) | Ш. Бодлер «Квіти зла» |
| О. Пушкін «Євгеній Онєгін» | Ч. Діккенс «Пригоди Олівера Твіста» | А. Рембо «П `яний корабель» |
| Г. Гейне «Книга пісень» | Ф. Достоєвський «Злочин і кара» 1866 | П. Верлен «Романси без слів» |
| М. Лермонтов «Герой нашого часу» | Л. Толстой «Анна Кареніна» 1873-1877 | О. Уайльд «Портрет Доріана Грея |
Термін «реалізм» вперше прозвучить у працях Шанфльорі і Л.-Е.-Е. Дюранті і на виставці художника Ж.-Д.-Г. Курбе лише у 1850-і роки, коли вже будуть написані романи таких письменників-реалістів як Стендаль, Бальзак, Діккенс.
Першого теоретичного обґрунтування як напрям у літературі і мистецтві Р. набуває завдяки художникові Ж.-Д.-Г. Курбе, який у передмові до каталогу виставки своїх картин під назвою "Реалізм" (1855) обгрунтував програмні засади реалістичного напряму, та письменникам Шанфльорі і Л.-Е.-Е. Дюранті, які виступили з теоретичними деклараціями у журналі "Реалізм" (1856-57). З цього часу поняття "Реалізм" стає широковживаним.
Порівняльна таблиця романтизму і реалізму (вклеїти)
Романтизм Реалізм
Приклади
| Романтичний твір | Реалістичний |
| Приклад романтичного твору: М. Лермонтов «Мцыри» (з груз . «монах-послушник»). Присутні такі ознаки романтизму: юнак має винятковий характер – сильний , мужній, гордий, сміливий; проявляється у виняткових обставинах – битва з диким леопардом і перемога ціною власної крові. В лісі юнак ніби - «природня людина» в своєму рідному домі. Він спритний, в лісі йому дихається вільно, природа надає йому сили для боротьби з диким звіром. Мцирі – одинак, немає друзів, родичів, коханої, він має загадкове минуле, ми нічого не знаємо про його родину. Це герой – носій однієї пристрасті – прагнення волі, свободи, втечі з монастиря. Автор переносить дію у «екзотичну» для Росії країну – далеку і прекрасну Грузію. Юнак – Мцирі перебуває у полоні фатальних пристрастей – прагнення кохання і волі, і це, зрештою, стає причиною його загибелі – хоч і піднесеної і героїчної. "Ты слушать исповедь мою Сюда пришел, благодарю. Все лучше перед кем-нибудь Словами облегчить мне грудь; Но людям я не делал зла, И потому мои дела Немного пользы вам узнать, А душу можно ль рассказать? Я мало жил, и жил в плену. Таких две жизни за одну, Но только полную тревог, Я променял бы, если б мог. Я знал одной лишь думы власть, Одну - но пламенную страсть: Она, как червь, во мне жила, Изгрызла душу и сожгла. Она мечты мои звала От келий душных и молитв В тот чудный мир тревог и битв, Где в тучах прячутся скалы, Где люди вольны, как орлы. Я эту страсть во тьме ночной Вскормил слезами и тоской; Ее пред небом и землей Я ныне громко признаю И о прощенье не молю | (Стор. 176, хрестоматія Є. Волощук роман «Злочин і кара») Раскольников (бідний але розумний студент, який не має можливості платити за навчання) – типовий характер у типових обставинах тогочасної Росії, людина конкретного роду занять (студент). Складна і суперечливаособистість - у хворобливому маренні злиться на себе, говорить що він «воша» і ще навіть гидкіший, ніж вбита «воша» лихварка, бо заздалегідь передчував, що не витримає, але ж пішов і вбив..за те картає, що не витримав випробування своєю теорію...показаний як складна суперечлива особистість, яка постійно перебуває у емоційному «русі» - від пробудження людських почуттів – добра, совісті, співчуття до людей, до спонтанних проявів ненависті, злоби до себе і до тих, кого любив. Показано взаємодію і взаємовплив Раскольникова і суспільства в образах Альони Іванівни (бідність, залежність від сильних світу цього – лихварів), слідчого Порфирія Петровича, Лужина, Свидригайлова, Соні Мармеладової. Показано роль суспільства у житті людини Життя Раскольникова і інших героїв – кімнати, одяг, вулиці і будинки описані детально» ; зображено сучасний письменнику час, конкретні назви реальних вулиць. Автор описує стан суспільства – ницість, бідність, приниженість людини, щоб пояснити в яких умовах людина має не схибити залишитись людиною і зберегти в собі все людське – не «озлитись». Чому саме в голові Р. зародсь думка про вбивство? Стр. 187 (хрестоматія Є. Волощук) «...Та я озлився і не захотів (заробляти гроші). Саме так Велика роль змалюванню психології героїв, їх внутрішнього світу, емоцій, переживань – на фоні соціальних стосунків. Жанр домінуючий – соціально-психологічний роман . |
Визначальні риси реалізму:
1. Психологія героя і його поведінка пояснюються впливом суспільства (класом – робітників, селян, буржуа тощо), до якого він належить.
2. Посилення уваги до психологічного та соціального аналізу : пошуки відповідей на питання «ЧОМУ?»
3. Вірність дійсності, прагнення до правдивого, достовірного і всебічного зображення;
4. Зображення типових характерів у типових обставинах;
5. Викривальний пафос (критичний, наявність конфлікту) ;
6. Розмаїття художніх форм;
7. Перевага роману як жанру в літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
8. Розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.
9. Письменник – автор певної ідеї, а його твір втілення цієї ідеї, концепції.
Види роману (за проблематикою):
* соціальний, *соціально-побутовий, *соціально-психологічний, *сімейно-побутовий, *історичний, *філософський, *пригодницький, *біографічний, *науково-фантастичний.
Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 4080;