ІІІ. Неналежна сторона в цивільній справі; умови і порядок заміни неналежного відповідача

У момент відкриття справи не завжди відомо, чи є позивач суб’єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент відкриття провадження у справі вважаються можливими суб’єктами спірних матеріальних правовідносин. У зв’язку з цим у судовій практиці виникає питання щодо неналежної сторони в цивільній справі.

Неналежний позивач – це особа, якій не належить право вимоги з пред’явленого в суді позову, а неналежний відповідач – та особа, яка не повинна відповідати за пред’явленим до неї позовом. Неналежними сторонами будуть ті особи, які не є суб’єктами права вимоги чи несення обов’язку.

Обгрунтування наявності у сторін процесуальної правосуб’єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які пред’являють позов на захист прав та інтересів позивача. Стаття 119 ЦПК зобов’язує особу, яка пред’являє позов у справі, зазначити в позовній заяві до суду точне ім'я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання або місцезнаходження, а також викласти обставини, що обгрунтовують вимогу позивача. Зазначеним з’ясовується, що право вимоги належить особі, яка вказана позивачем, а обов’язок покладається на особу, що зазначена як відповідач.

Слід зазначити також, що з приводу належності чи неналежності сторони суд може висловити свої міркування тільки після розгляду справи по суті в судовому рішенні у справі. Цієї позиції дотримується Пленум Верховного Суду України, який підкреслив, по-перше, що ЦПК не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду; по-друге, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК (п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 р. № 2).

Чинний ЦПК не передбачає норми щодо заміни неналежного позивача, а визначає лише можливість заміни неналежного відповідача за клопотанням позивача, а також за ініціативою суду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом. У разі відсутності згоди позивача на заміну неналежного відповідача суд залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Сутність процедури по залученню у справу співвідповідача полягає у наступному: у процесі розгляду справи по суті суд відмовляє у задоволенні позову щодо неналежного відповідача, а щодо належного відповідача розглядає позов по суті заявлених вимог. У такий спосіб суд дійсно захищає порушене, невизнане чи оспорюване право особи, яка звернулася до суду з позовом.

У разі залучення судом іншої особи як співвідповідача у даній процедурі не створюється процесуальної співучасті. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку (ч. 2 ст. 33 ЦПК), адже стороні, яка вступила у справу, необхідно ознайомитися з матеріалами справи, зі своїми процесуальними правами та обов’язками, брати участь у дослідженні доказів.

Отже, заміна неналежного відповідача – це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою про виведення із цивільної справи неналежного відповідача і допущення (залучення) належного. Відповідач вважається неналежним тільки після того, як буде виведений із процесу, а на його місце буде залучено (допущено) належного відповідача.

Заміна неналежної сторони належною можлива тільки у суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи.

Ст. 33 ЦПК не передбачає як умову заміни неналежного відповідача його згоду. Але в судовій практиці думку неналежного відповідача враховують, якщо відповідач домагається від суду реабілітації, тобто рішення про відмову в позові стосовно нього. У цьому випадку, навіть за згоди позивача на вибуття неналежного відповідача з процесу, суди повинні враховувати думку відповідача і в рішенні вказувати про відмову в позові стосовно нього [1].

Висновки з третього питання

Таким чином, ми розглянули питання щодо неможливості участі у цивільному процесі деяких сторін. Неналежними сторонами будуть ті особи, які не є суб’єктами права вимоги чи несення обов’язку. У ЦПК передбачено процедуру заміни лише неналежного відповідача. У разі, якщо позов подано особою, якій не належить право вимоги, суд відмовляє у задоволенні позову, якщо ця особа не заявить про відмову від позову.