Облік власного капіталу і розподілу прибутку в товариствах.

Згідно з Концептуальною основою МСБО власний капітал - це частина активів підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов'язань.

До міжнародних стандартів, які стосуються питань обліку власного
капіталу належать:

- концептуальна основа складання та подання фінансової звітності;

- стандарт № 1 "Подання фінансових звітів";

- стандарт № 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання".

Відповідно до Концептуальної основи МСБО власний капітал поділяється на підкласи. Наприклад, в акціонерному товаристві власний капітал має такі підкласи: кошти, внесені акціонерами; нерозподілений прибуток; резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибутку; резерви, які відображають коригування збереженого капіталу. Така класифікація необхідна для прийняття рішень користувачами фінансових звітів, адже в ній зазначаються правові та інші обмеження здатності підприємства розподіляти і використовувати власний капітал. Вона може також відображати той факт, що сторони з часткою власності у підприємстві мають різні права на отримання дивідендів або на виплати капіталу.

Торговельна, виробнича та підприємницька діяльність здійснюється підприємствами, які мають різні форми власності: приватна, товариства, траста та різноманітні державні підприємства. Правова і регулююча основа

для таких підприємств часто відрізняються від тієї, яку використовують акціонерні товариства. Наприклад, може існувати кілька обмежень щодо виплати власникам або іншим бенефіціарам сум з власного капіталу. Однак визначення власного капіталу та інші аспекти цієї Концептуальної основи, які стосуються власного капіталу, є прийнятними для таких підприємств.

Особливості в розумінні власного капіталу та його складових в різних країнах наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Визначення та складові капіталу в різних країнах

В США капітал зазвичай розуміється чисті активи підприємства (активи за вирахуванням зобов'язань).

Власний капітал компаній США складається з двох частин:

- авансованого, тобто вкладеного капіталу - інвестицій, зроблених акціонерами. Тому його ще називають інвестованим капіталом. Інвестований капітал представлений звичайними чи привілейованими акціями за їх номінальною (чи оголошеною) вартістю і капіталом, оплаченим понад номіналу, який, як ми вже розглядали вище, в свою чергу, також може бути поділений за джерелами утворення;

- реінвестованого, тобто накопиченого нерозподіленого прибутку -частина прибутку, отримана від ведення комерційної діяльності та вкладена в підприємство, а не розподілена між учасниками (акціонерами), тобто прибуток за мінусом податку на прибуток та дивідендів. Негативна величина накопиченого нерозподіленого чистого прибутку представляє собою збиток та відображається з мінусом в розділі власного капіталу.

Американські спеціалісти підкреслюють, що реінвестований прибуток не є активами підприємства. Його наявність свідчить про те, що активи компанії були збільшені за рахунок операцій, по яких отриманий прибуток.

Капітал у Франції містить деякі особливості по відношенню до класифікації в інших країнах: інвестиційні гранти і спеціальні податкові знижки. Урядові інвестиційні гранти відображаються в складі капіталу, а також в звіті про прибутки і збитки разом із амортизацією капіталу, з якого надано грант. До спеціальних податкових знижок, відносять дозвіл на прискорену амортизацію, податкові пільги для експортних операцій тощо. Загальний план рахунків (ЗПР) Франції передбачає виділення із номінальної величини акціонерного капіталу показника "чиста ситуація", що не включає ці елементи.

Чиста ситуаціяскладається з настурних показників: прибуток на акції, резерв на переоцінку, інші резерви (законодавчі, договірні, регульовані на доходи від капіталу, інші), нерозподілений прибуток, а також прибуток і збиток за період.

Оскільки переоцінка активів зазвичай призводить до появи податкових зобов'язань, створюються резерви на переоцінку. Іноді уряд дозволяє переоцінювати основні засоби без податкових наслідків. Товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язані створювати мінімальний

законодавчий резерв в розмірі 10% акціонерного капіталу. Договірними називаються резерви, які передбачені установчими документами і створюються в добровільному порядку. Створення регульованого резерву на доходи від капіталу обумовлено наявністю податкових пільг; коли компанія отримує дохід від вибуття активу, вона може застосувати до утвореного прибутку ставку податку в розмірі 18 % за умови, що з цього прибутку буде сформовано резерв. Якщо компанія бажає розподілити вказаний прибуток, останній підлягає оподаткуванню в загальному порядку. Типи резервів, що створюються у франції наведені на рис. 5.1.

Французькі підприємства можуть купувати і продавати свої акції, але тільки за певних умов: для передачі працівникам, при зменшенні акціонерного капіталу або з метою регулювання ситуації на ринку, якщо компанію включено до лістінгу (в цьому випадку вона може укладати угоди не більше ніж з 10 % акцій). Викуплені власні акції відображаються в балансі як актив.

Для обліку капіталу у Франції використовують клас 1 "Рахунки капіталів", який містить наступні рахунки: 10 "Капітал", 11 "Результат минулого року", 12 "Результат звітного періоду", 13 "Субсидії для капітальних вкладень", 14 "Регламентовані оцінки резервів", 15 "Оцінкові резерви майбутніх витрат і ризиків".

Облік власного капіталу у Франції ведеться на рахунках 1-го класу (10-
18 рахунки). Капітал, як правило тут виступає колективною власністю.
Субрахунки першого порядку призначені для обліку статутного капіталу,
засновницького прибутку, фонду дотацій тощо. Субрахунки Другого порядку
використовуються для обліку статутного капіталу, мобілізованого фірмою
капіталу, до якого відносяться акції та облігації, по яких проведено підписку,
та, нарешті, для обліку оплаченого капіталу. Основною особливістю є те, що, на відміну від нашого обліку, операції, пов'язані з введенням та виведенням основних засобів з експлуатації, не впливають на власний капітал.

В Польщі розмір акціонерного капіталу повинен бути наведений у статуті. Капітал, який називають власним фондом, складається з статутного, підписаного (неоплаченого) додаткового капіталу, резервів на переоцінку активів, іншого резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, чистого прибутку або збитку фінансового року.

Резерви, утворені для оподаткування доходів організації або фізичних осіб, слід відрізняти від інших резервів. Згідно з Положенням ,3 бухгалтерського обліку і інструктивних матеріалів з оподаткування доходів перша група резервів призначена "згладжувати" тимчасову різницю, яка виникає із визнання одержаного доходу або витрат, понесених в різних періодах. Даний резерв повинен бути утворений для відстрочки податкових платежів.

Інші резерви призначені для захисту від різних ризиків, потенційних витрат, фінансових наслідків інших інцидентів. В тому числі, резерв створюють на прострочену дебіторську заборгованість (наприклад, яка виникла з причини банкрутства контрагента або неплатежів з боргових зобов'язань більше 6 місяців), сумнівні борги. В Естонії до власного капіталу належить акціонерний або пайовий капітал за номінальною вартістю, перевищення (зниження) номінальної вартості, капітал, переданий в дарування, резерви, прибуток, власні акції та паї (див. рис. 5.2).

В плані рахунків Естонії для обліку власного капіталу використовується рахунок 26, який має назву "Пов'язаний власний капітал".

У Великобританії за сучасних ринкових умов, як і в більшості розвинутих західних країн, переважають такі організаційно-правові форми підприємств, як корпорації та партнерства. Це свідчить про переважання у власному капіталі частки інвестованих вкладів. Тому часто власний капітал розглядається як позичений фірмою та який необхідно повернути в майбутньому. Джерела утворення засобів поділяють на дві групи - власний (акціонерний) капітал та позиковий (залучений) капітал. І той, і інший є зобов'язаннями, боргами підприємства, тому що рано чи пізно отримані засоби необхідно повернути.

Відповідно до італійського законодавства компанія може володіти (мати в активі) не більше ніж 10 % від всього заявленого акціонерного капіталу. На ці акції не відбувається виплата дивідендів, а права голосу резервуються доти, доки акції не перейдуть до нового власника. В звітності їх відображають за ціною придбання.

Рис. 5.2. Складові власного капіталу в товариствах Естонії

Консолідація капіталу у Швейцарії відбувається за двома альтернативними методами (рис. 5.3).

У Німеччині компанії переважно схильні до довгострокового фінансування (зовнішнє - за рахунок банківських кредитів, внутрішнє -через пенсійні схеми). Протягом останніх років середня для Німеччини частка власних коштів в загальній сумі активів не перевищувала 20 %. Це пояснюється в основному податковими особливостями. Виходячи з них акціонери часто намагаються вкласти частину своїх інвестицій в компанію як кредити, навіть якщо поверненість таких кредитів обмежена. Для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю законом встановлені мінімальні розміри статутного капіталу, обумовлені права з викупу власних акцій. Правила утворення резервів встановлені тільки для,, юридичних осіб. Резерви призначені в основному для покриття можливих збитків або збільшення статутного капіталу.

В Нідерландах встановлюється мінімальний розмір резерву переоцінки, що є обов'язковим для всіх підприємств. Він формується в тому випадку, коли активи та пасиви оцінюються за поточною вартістю. Коли компанія перераховує свої активи (в бік збільшення), вона повинна відобразити на балансі резерв переоцінки, який дорівнює різниці між балансовою вартістю активів до та після переоцінки. Такий резерв можна списувати на акціонерний капітал. Коригування в бік зменшення вартості активів зменшують суму резерву переоцінки. Якщо його величина недостатня, зменшення вартості відображають окремо в звіті про прибутки та збитки. По активах, які належать компанії на дату складання балансу, резерв переоцінки не може бути менше суми переоцінки (мінімальний резерв переоцінки). Також до обов'язкових резервів відносяться:

- резерв капіталізованих засновницьких витрат на випуск акцій, а також капіталізовані науково-дослідні та опитно-конструкторські роботи;

- резерв нерозподіленого прибутку дочірніх та асоційованих компаній, що обліковуються за методом власного капіталу, якщо прибуток не може бути розподілений компанією та отриманий без будь-яких обмежень.

Зменшення обов'язкових резервів в результаті амортизації капіталізованих витрат або розподілу прибутку можна списувати на добровільні резерви або включати до розподіленого прибутку.