Теорія ефекту масштабу

Чому Японія сконцентрувала в себе світове виробництво цивільних човнів, США забезпечує 2/3 світу цивільними літаками і майже весь світ суперкомп’ютерами, а Німеччина впевнено зайняла світовий ринок верстатів та автомобілів представницького класу. Чом конкуренція між цими країнамиине приймає жорстокий характер. Відповідь на дане питання дає теорія ефекту масштабу в міжнародній торгівлі, запропонована на початку 80-х років американськими економістами П. Крюгманом і К. Ланкастером.

Суть добре відомого з мікроекономіки ефекту масштабу полягає в тому, що при збільшенні масштабів виробництва питомі витрати на одиницю продукції будуть зменшуватись з ростом випуску продукції за рахунок економії на постійних витратах. Виникає економія за рахунок масового виробництва. Тому багато країн, забезпечених факторами виробництва в приблизно однакових пропорціях, як би свідомо погоджуються поступитись один одному певними ринками, з тим щоб спеціалізуватись на виробництві певної продукції, створювати великі підприємства в своїх країнах та отримувати ефект масштабу. Тому США вигідно купляти в Японії дешеві телевізори, згорнувши власне виробництво цих товарів, пропонуючи на японський ринок літаки та комп’ютери, які Японія так само не виробляє.

Разом з цим реалізація ефекту масштабу веде до концентрації та монополізації виробництва, що руйнує конкуренцію в міжнародній торгівлі.

Модель «економії на масштабах виробництва» доводить, що країни з містким внутрішнім ринком повинні розвивати виробництво, яке забезпечує зростання економічного ефекту при збільшенні масштабу виробництва. Основним у цій моделі є припущення, що розвинуті країни наділені факторами виробництва приблизно в однакових пропорціях, а тому торгівля між ними доцільна в тому разі, якщо вони спеціалізуються на виробництві товарів різних галузей, що дозволяє знижувати витрати за рахунок масового виробництва.