Спеціальне розслідування нещасних випадків

І останнє, що повинна забезпечити СУОП,— стимулювання діяльності структурних підрозді­лів, застосування дисциплінарно-виховних за­ходів до осіб, які допускають порушення нор­мативно-правових актів з охорони праці та по­ложення СУОП.

Введення системи матеріального та морального зао­хочення повинно будуватись на підставі кількісних показ­ників, вона може бути складовою оцінки дії системи уп­равління якістю продукції.

Показники стану охорони праці у структурних під­розділах бажано поміщати на спеціальному стенді «Охо­рона праці». Він повинен відображати показники оцінки стану умов та безпеки праці, визначені СУОП, оператив­ну інформацію про стан охорони праці в структурному підрозділі, роботу комісій з охорони праці та мати скриньку для збору пропозицій від працівників щодо пок­ращання стану охорони праці.

Для малих підприємств механізм управління охороною праці, з одного боку, спрощується за рахунок незначної кількості працівників, з іншого — ускладнюється у зв'язку з відсутністю необхідної кількості інженерно-технічних працівників.

У структурі роботодавець — майстер — бригадир -робітники всі основні організаційні завдання щодо охо­рони праці вирішує роботодавець (у тому числі виконує функції служби охорони праці). Для цього він повинен пройти навчання і перевірку знань з питань охорони праці у навчальному закладі, який одержав дозвіл орга­нів Держнаглядохоронпраці на цю діяльність. Допускаєт.ь-ся його навчання у порядку самостійної освіти. Тоді пе­ревірку знань він повинен пройти у комісії, створеній у місцевих органах виконавчої влади або органах Держ­наглядохоронпраці. Майстер несе відповідальність за організацію безпечних умов праці на виробничих дільни­цях та дотримання вимог безпеки праці бригадою. Бри­гадир повинен забезпечити дотримання бригадою техно­логічного процесу, інструкцій з експлуатації обладнання та інструкції з охорони праці.

Члени бригади повинні дотримуватись вимог техноло­гічних процесів, застосовувати видані їм ЗІЗ та засоби колективного захисту, що встановлені на обладнанні або застосовуються на дільниці. Вони зобов'язані виконувати тільки доручену їм роботу. При виникненні небезпечної ситуації повинні призупинити роботу та негайно повідо­мити про це бригадирові, а при виникненні нещасного випадку — терміново організувати надання першої допо­моги потерпілому та повідомити про це майстрові.

Щоденно зі складу бригади виділяється черговий, до обов'язків якого входить контроль за додержанням чле­нами бригади вимог безпеки праці.

4.Соціально-економічними заходами передбачаються економічні методи управління охороною праці:

¨ фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем; обов'язкове соціальне страхування роботодавцем підприємства працівників від нещасних випадків та професійних захворювань;

¨ збереження середнього заробітку за працюючим в період простою у випадку його відмови від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працюючого або для людей, які його оточують, чи навколишнього природного середовища;

¨ виплата вихідної допомоги при розриві трудового договору за власним бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства або умов колективного договору з питань охорони праці;

¨ безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчу­ванням та інші пільги і компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці;

¨ безплатна видача працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту, змивальних і знешкоджувальних засобів на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах;

Організаційно-технічні заходи та засоби покликані забезпечити такий рівень організації праці на підприємстві й такі технічні (інженерні) рішення з питань охорони праці для усього техноло­гічного процесу, окремого обладнання та інструментів, які виключали б вплив на працівників небезпечних виробничих факторів, а також виключали б або зменшували до допустимого нормативного рівня вплив на робітників шкідливих виробничих факторів.

Організаційними заходами охорони праці є такі: правильне навчання працівників, чітке й своєчасне проведення інструктажів та контролю знань з охорони праці; наявність розробленого відповідно до умов охорони праці плану проведення робіт й технічних карт; правильне планування робочих місць; правильне утримання проходів та проїздів; дотримання правил проведення робіт і допуску до роботи; правильний нагляд за працівниками; правильна організація праці: зручна робоча поза, чергування роботи й відпочинку, відсутність фізичного перенапруження; застосування безпечних способів праці; дотримання встановленого технологічного процесу; справний стан засобів колективного та індивідуального захисту; наявність відповідних знаків безпеки та ін.

Технологічними (інженерними) заходами й засобами охорони праці є застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв,, блокування, сигналізації, систем дистанційного керування, спеціальних засобів — заземлення, замулення тощо.); використання за призначенням досконалих засобів індивідуального захисту (ізолюючих костюмів, спецодягу, спецвзуття, засобів захисту органів дихання, рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засобів захисту від падіння з висоти тощо.) та ін.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, визначення фактичних значень конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також визначення відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів.

Як показує аналіз, більшість нещасних випадків із загальної кіль­кості сталися з причин, усунення яких не потребує ніяких матеріальних витрат, а тільки підвищення технологічної і трудової дисципліни, при­ведення у відповідність до вимог нормативних актів організації вико­нання робіт та контролю з боку безпосередніх керівників робіт, а та­кож вжиття дійових заходів щодо підвищення рівня професійної підго­товки працівників та їх навчання з питань організації та безпечного виконання робіт. Більшість нещасних випадків сталися не через недос­коналість техніки, а через недостатню увагу до прописних правил без­пеки.

Перехід до ринкових відносин загострює проблему професійної без­пеки, перетворює її на одне з найсильніших вогнищ соціальної напру­женості. Саме тому стан охорони праці повинен бути на належному рівні.

В той же час запроваджена з 1 квітня 2001 року на території України нова система загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня має надійно захистити права працівників, які постраждали на вироб­ництві, надати широкий спектр соціальних послуг і разом з роботодав­цями займатися покращенням умов і безпеки праці працюючих.

ТЕМА 3: «Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків.

ПЛАН:

1. Аналіз виробничого травматизму та професійної захворюваності на підприємствах Дніпропетровської області

2.Спеціальне розслідування

3. Розслідування аварій

4.Розслідування професійних отруєнь

5.Причини нещасних випадків

6.Методи аналізу виробничого травматизму

Література:

1.Звіти про травматизм в Дніпропетровській області Держпромгірнагляду

2.Звіти про травматизм в Дніпропетровській області фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

3. «Порядок розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» від 30.11.2011. № 1232.

4. Беликов А.С., Дмитрюк С.П. Основы охраны труда. Дн-ск,2007.- 494 с.

1.Аналіз виробничого травматизму та професійної захворюваності на підприємствах Дніпропетровської області свідчить про те, що незважаючи на заходи, які вживаються роботодавцями, робочими органами виконавчої дирекції Фонду, центральними та місцевими органами виконавчої влади, які здійснюють контроль та нагляд за станом охорони праці в різних галузях, щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, хоч з кожним роком і спостерігається зменшення рівня виробничого травматизму, однак його показники залишаються ще досить високими.

.

Рис.5.1. Динаміка виробничого травматизму на підприємствах Дніпропетровської області за роками

Найбільш травмонебезпечними залишаються такі види економічної діяльності, як:

• підземне видобування кам’яного вугілля – 84 потерпілих, у т.ч. – 1 смертельно;
• чорна металургія – 44 травмованих, у т.ч. – 2 смертельно;
• підземне видобування залізної руди – 31 травмований;
• виробництво сталевих труб – 22 травмованих;
• відкрите видобування залізної руди – 20 травмованих, у т.ч. – 1 смертельно;
• підземне видобування марганцевої руди – 20 травмованих;
• медицина – 16 травмованих;
• освіта – 13 травмованих;
• загальне будівництво – 13 травмованих, у т. ч. – 5 смертельно;
• АПК – 7 травмованих, у т.ч. 2 – смертельно.

Високий рівень травматизму у перелічених видах економічної діяльності обумовлений наявністю технологічних процесів, небезпечних умов праці, великою кількістю машин, механізмів, устаткування. У той же час високий рівень травматизм, який залежить лише від організаційних причин, має місце у таких видах діяльності, як медицина та освіта.

Фактори, що призводять до виробничого травматизму – це порушення виробничої і трудової дисципліни, вимог безпеки праці під час експлуатації обладнання, устаткування, механізмів, допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, відсутність або недосконалість системи управління охороною праці, незадовільна організація виробництва, низький рівень відповідальності за безпеку праці, як керівництва підприємств, так і працюючих. Іншими словами, виробничий травматизм є наслідком недоліків у роботі керівників підприємств та фахівців з охорони праці.

У І півріччі поточного року кількість професійних захворювань зменшилась на 25,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року (563 акти за формою П-4 проти 756 у І півріччі 2009 року).

Основними чинниками, що сприяють розвитку професійної патології є: несправність засобів колективного захисту або незастосування засобів індивідуального захисту, недосконалість технологій, машин, механізмів. На ріст профзахворювань також впливає той факт, що в більшості випадків попередній діагноз «профзахворювання» встановлюється не під час проведення періодичних медичних оглядів, з попереджувальним вивільненням працівника із шкідливих умов праці, а при безпосередньому зверненні працюючих до лікувальних закладів.

У 2009 році на виробництві травмовано 1022 особи, проти 1275 за аналогічний період минулого року, в тому числі зі смертельними наслідками 55 осіб проти 88 в минулому році.

Інформація про кількість травмованих, у т.ч. із смертельними наслідками, по містам і районам області, приведена в табл.1.

Таблиця .1

Порівняльна характеристика травматизму по районах області

Загальна кількість підприємств по Дніпропетровській області – 58233.

Чисельність працюючих на них становить 858 946 осіб.

Кількість виробничих об’єктів цих підприємств складає 215897, кількість зареєстрованих об’єктів підвищеної небезпеки – 390.

За 2009 рік кількість нещасних випадків загального травматизму зменшилась на 24,9%, або на 135 випадків (травмовано – 408 осіб, за 2008 рік – 543). Кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком порівняно з минулим роком зменшилась на 49% (смертельно травмовано 27 осіб, за 2008 рік – 53).

Разом з тим, допущено зростання рівня виробничого травматизму зі смертельними наслідками на підприємствах: хімічної промисловості - 1 випадок проти 0 у 2008 році, на об¢єктах виробництва вибухових речовин 1 проти 0, харчової промисловості 3 проти 1,та зростання рівня загального травматизму на підприємствах соціально-культурної сфери 117 проти 107, харчової промисловості 32 проти 28, та залізничного транспорту - 25 випадків проти 21, на об¢єктах виробництва вибухових речовин 4 проти 1, у 2008 році.

Збільшилась кількість травмованих на підприємствах, які розташовані в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 35 проти 22 (+13), у м. Кривий Ріг 39 проти 30 (+9), у м. Павлограді 23 проти 19 (+4), у Дніпропетровському районі збільшилась кількість смертельно травмованих – 3 проти 1 (+2).

Основними видами подій, що призвели до нещасних випадків стали:

- дорожньо-транспортна пригода – 59 випадків (14,4%),

- падіння потерпілого – 98 (24,0%),

· падіння, обвалення, обвал предметів, матеріалів, породи, ґрунту 52 (12,7%),

дія предметів, що рухаються, розлітаються, обертаються – 95 (23,2

· ураження електричним струмом – 9 (2,2%),

пожежа – 8 (1,9%),

Кількість травмованих працівників – 25 (проти 37),

ут.ч. із смертельним наслідком 4 (проти 7).

Проведений аналіз стану виробничого травматизму та профзахворювання в Україні за даними звітів рівень виробничого травматизму та профзахворюваності залишається ще досить високим.

За І півріччя 2010 року, у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року, зменшилась на 0,3% (18) кількість нещасних випадків на виробництві (з 5645 до 5627), в наслідок чого зменшилось на 0,4% (25) травмованих осіб (з 5 759 до 5 734), в т.ч. збільшилось на 6% (12) травмованих осіб із смертельним наслідком (з 189 до 201).

За звітний період кількість групових нещасних випадків залишилась без змін (58 проти 58), де постраждало на 4% (7) менше осіб (з 172 до 165), у т.ч. збільшилось на 9,4% (3 особи) травмованих осіб із смертельним наслідком (з 29 до 32).

На підприємствах України травмовано 77,5% (4 448) чоловіків та 22,5% (1 286) жінок від загальної кількості по Україні.

У стані алкогольного сп'яніння знаходилось 0,9% (53 особи, у т.ч. 18 осіб із смертельним наслідком) травмованих. Це відмічається при вирощуванні зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва – 5 осіб; будівництві будівель – 2 особи; складському господарстві – 2 особи; підземному видобуванні кам'яного вугілля – 2 особи; діяльності лікарняних закладів – 2 особи.

До найбільш травмонебезпечних місяців у І півріччі 2010 року відноситься лютий місяць – травмовано 1246 осіб, березень – 1 145 осіб, січень – 944 особи.

За даними проведеного аналізу виробничого травматизму віком до 20 років травмовано 81 особа, від 20 до 30 років – 1203 особи, від 30 до 40 років – 1 410 осіб, від 40 до 50 років – 1 497 осіб, від 50 до 60 років – 1 260 осіб, від 60 до 70 років – 243 особи, понад 70 років – 40 осіб.

До найбільш травмонебезпечних професій можна віднести гірника очисного забою – травмовано 627 осіб, прохідника – 417 осіб, гірника підземного – 265 осіб, електрослюсаря підземного – 180 осіб, слюсаря ремонтника – 129 осіб, гірник з ремонту гірничих виробок – 114 осіб.

Найбільше нещасних випадків сталося на підприємствах приватної власності – 2 558 випадків та державної власності – 2 232 випадки.

До підприємств з найвищим рівнем виробничого травматизму відносяться ДП «Дзержинськвугілля» (Дніпропетровська обл.) – 78 осіб

Ріст виробничого травматизму відмічається у Дніпропетровській області – на 6% (25 осіб) (з 390 до 415), смертельний – на 9,1% (2 особи) (з 20 до 22).

Найбільша кількість нещасних випадків зареєстрована у Дніпропетровській (7,2%) Кількість травмованих осіб складає близько 58,1% від їх загальної кількості по Україні.

В АПК, порівняно з І півріччям 2009 року, відбулося зниження на 6% (32) травмованих осіб, у т.ч. зниження на 11% (3) смертельно травмованих осіб.

76,5% (4 384) нещасних випадків сталося через організаційні причини, це 54,2% (3 110) через порушення трудової і виробничої дисципліни, що 1 439 раз відмічається при підземному видобуванні кам'яного вугілля; це 4,4% (254) через порушення технологічного процесу; це 3% (170) через порушення правил дорожнього руху; це 2,2% (129) через порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо.

14,8% (852) нещасних випадків сталося через технічні причини, це 8,3% (476) через незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, засобів виробництва, транспортних засобів, що 174 рази відмічається при підземному видобуванні кам'яного вугілля.

8,7% (498) нещасних випадків сталося через психофізіологічні причини, це 2,1% (122) через травмування внаслідок протиправних дій інших осіб, що 21 раз відмічається у діяльності лікарняних закладів.

До подій, які найчастіше призводять до нещасних випадків, відносять падіння потерпілого – близько 35% (2 017) травмованих осіб від загальної кількості по Україні; падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту – 21,7% (1 247) травмованих осіб; дію предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються – 16,4% (938) травмованих осіб; дорожньо-транспортну пригоду – 4,4% (255) травмованих осіб .

Нещасні випадки на виробництві частіше трапляються при використанні таких транспортних засобів, як устаткування – 20,9% (262) травмованих осіб (234 особи постраждало); автомобілі – 13,3% (167) травмованих осіб (13 осіб постраждало при вирощуванні зернових та технічних культур); устаткування деревообробне – 6,2% (78) травмованих осіб; верстати металорізальні – 5,9% (74) травмованих осіб; устаткування підіймально-транспортне (крім кранів і конвеєрів) – 5% (63) травмованих осіб.

На 3% збільшилась кількість складених актів Н-1 на нещасні випадки, що сталися у попередніх роках, а акти надійшли у звітному році (з 704 до 726), у т.ч. на 20% зменшилась кількість осіб із смертельним наслідком (з 110 до 88).

Кількість випадків професійного захворювання на виробництві зменшилась на 19,5% (616 осіб) (з 3 151 до 2 535). Збільшилась кількість випадків смерті від професійного захворювання на 3,8% (7 осіб) (з 175 до 182).

На підприємствах України професійне захворювання отримали 91,5% (2320) чоловіків та 8,5% (215) жінок від загальної кількості по Україні.

Зниження професійних захворювань відмічається у Дніпропетровській області – на 25,5% (193 випадки) (з 756 до 563).

Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована у Дніпропетровській (22,2%) Кількість профзахворювань складає близько 85,7% від загальної їх кількості по Україні.

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають:

- нещасні випадки із смертельними наслідками;

- групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я;

- випадки смерті працівників на підприємстві;

- випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків;

- нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).

Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора

розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок з тяжким наслідком,випадок смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових)обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати з використанням засобів зв'язку повідомлення за формою згідно з додатком 9:

- територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства;

- органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

- робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства;

- органу, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності - місцевій держадміністрації);

- установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

- первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий;

- органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку та іншим органам (у разі потреби).

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, а також про випадок смерті або зникнення під час виконання робіт особи, яка забезпечує себе роботою самостійно,робочий орган виконавчої дирекції Фонду зобов'язаний негайно передати з використанням засобів зв'язку повідомлення за формою згідно з додатком 9:

- територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцем настання нещасного випадку;

- органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

- місцевій держадміністрації;

- установі державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку - у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

- органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі потреби).

Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок органи (організації) вищого рівня.

Повідомлення надсилається також у разі, коли смерть потерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше.

Спеціальне розслідування такого випадку здійснюється в установленому порядку з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі -спеціальна комісія), що призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.

До складу спеціальної комісії включаються:

посадова особа територіального органу Держнаглядохоронпраці (голова комісії);

представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності - місцевій держадміністрації, якщо нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;

представник первинної організації профспілки підприємства,членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

представник профспілкового органу вищого рівня;

представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, або такої установи за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєння);

представник інспекції державного технічного нагляду Мінагрополітики - якщо нещасний випадок стався під час експлуатації зареєстрованих в інспекції сільськогосподарських машин (трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські,дорожньо-будівельні і меліоративні машини, тракторні причепи,обладнання тваринницьких ферм, посівні та збиральні машини).

Роботодавець (якщо постраждав роботодавець - орган, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності - місцева держадміністрація або виконавчий орган місцевого самоврядування) зобов'язаний забезпечити належні умови і сприяти роботі спеціальної комісії.

Члени спеціальної комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від роботодавця, посадових осіб, працівників підприємства, а також проводити опитування потерпілих та інших осіб - свідків нещасного випадку.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

Спеціальна комісія зобов'язана:

обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників,посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого, якщо це можливо, опитати інших осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нього;

визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, які представляють їх інтереси, з метою розгляду питань щодо розв'язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, внесення пропозицій щодо їх розв'язання відповідним органам, а також дати потерпілим (членам їх сімей, особам, які представляють інтереси потерпілих) роз'яснення щодо їх прав у зв'язку з настанням нещасного випадку.

Після ознайомлення з необхідними матеріалами, обстеження місця події та проведення лабораторних досліджень, випробувань,технічних розрахунків, експертизи експертна комісія складає висновок, у якому стисло викладаються обставини, визначаються причини нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), зазначаються допущені порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, а також заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

Медичні заклади, заклади судово-медичної експертизи, органи прокуратури і внутрішніх справ та інші органи зобов'язані безоплатно надавати на запит голови спеціальної комісії відповідні матеріали та висновки, що стосуються нещасного випадку, у визначені цим Порядком строки розслідування, а у випадках, коли необхідні висновки судово-гістологічної та судово-токсикологічної експертизи, - після проведення відповідних досліджень.

За результатами спеціального розслідування складаються акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого,нещасний випадок з яким визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, в іншому випадку, карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування.

Кількість примірників акта форми Н-5, акта форми Н-1 ,карти форми П-5 визначається залежно від кількості потерпілих та органів, яким зазначені документи надсилаються В акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначається її категорія.

Примірники актів форми Н-5, форми Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування.

У разі незгоди із змістом акта форми Н-5, форми Н-1 член комісії письмово викладає окрему думку, яка додається до акта і є його невід'ємною частиною, про що зазначається в акті форми Н-5.

Роботодавець у п'ятиденний строк після затвердження акта форми Н-5 зобов'язаний:

видати наказ про виконання запропонованих спеціальною комісією заходів та запобігання виникненню подібних випадків, який обов'язково додається до матеріалів спеціального розслідування, а також притягнути згідно із законодавством до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, посадових (робочих) інструкцій. Про виконання запропонованих заходів роботодавець повідомляє у письмовій формі органи, які брали участь у розслідуванні, у зазначені в акті форми Н-5 строки;

надіслати за рахунок підприємства копії матеріалів,органам прокуратури,іншим органам, представники яких брали участь у спеціальному розслідуванні, Держнаглядохоронпраці, Національному науково-дослідному інституту охорони праці, виконавчій дирекції Фонду, а у разі розслідування випадків виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - також установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство,працівником якого є потерпілий.

Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1, примірником карти форми П-5 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння)надсилається:

потерпілому, членам його сім'ї або особі, яка представляє його інтереси;

робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства;

територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцем знаходженням підприємства.

Примірник матеріалів спеціального розслідування залишається на підприємстві та зберігається 45 років.

У разі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1, примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) у п'ятиденний строк з моменту затвердження акта форми Н-5 надсилаються:

потерпілому, членам його сім'ї або особі, яка представляє його інтереси;

робочому органу виконавчої дирекції Фонду, в якому зареєстровано особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, разом з примірником інших матеріалів спеціального розслідування.

Копії матеріалів спеціального розслідування надсилаються органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у спеціальному розслідуванні.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта форми Н-1 надсилається разом з примірником карти форми П-5 також до установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку, яка веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).