Материнська (системна плата)

· Mask-Programmable ROM – мікросхеми пам’яті, інформація до яких занесена ще на заводі, їх інформаційний зміст не може бути змінено ніколи.

· PROM (Programmable Read-Only Memory, постійний запам’ятовуючий пристрій, що програмується (ППЗП)) – пам’ять, зміст якої може бути збережено на роки і змінено лише один раз.

В) CMOS— пам’ять для зберігання параметрів конфігурації комп’ютера, яка має низьке енергоспоживання.

Контролери і шина використовуються для обміну інформацією між оперативною пам'яттю і зовнішніми пристроями. Для кожного зовнішнього пристрою в комп'ютері є електронна схема, що ним керує. Ця схема називається контролером чи адаптером. Усі контролери й адаптери взаємодіють з мікропроцесором і оперативною пам'яттю через системну магістраль передачі даних, яку називають шиною.

Електронні плати. Електронні схеми складаються з декількох модулів - електронних плат. Контролери чи адаптери знаходяться на окремих платах, що вставляються в уніфіковані з’єднувачі {слоты} на материнській платі.

Дискова кеш-пам’ять – це розділ оперативної пам’яті, що зберігає інформацію, яка була зчитана з диску (або записана на диск) останньою. Коли обробляється запит на зчитування (або на запис) інформації з диску (на диск), операційна система спочатку шукає необхідні дані в кеш- пам’яті.

Накопичувачі на магнітних дисках

Перед першим використанням дискети необхідно спеціальним чином її ініціалізувати (форматувати). Розмітка диску на сектори та доріжки називається форматуванням диску.

1. Floppy Disk Drive (FDD,гнучкий магнітний диск (дискета)) Дискети дозволяють переносити документи і програми з одного комп'ютера на інший, зберігати інформацію, яка не використовується постійно на комп'ютері, робити архівні копії інформації, що міститься на твердому диску.

Розмір дисководу для дискет розміром3,5 дюйма. Імена дискет позначаються літерами A:, B:. Ємність дискети 1,44 Мб. Перша (нульова) доріжка є службовою, на ній розміщуються область початкового завантажувача, область кореневого каталогу та таблиця розташування файлів — FAT-таблиця.

2. Hard Disk Drive (HDD,жорсткий магнітний диск, вінчестер)призначений для збереження інформації: програм операційної системи, пакетів прикладних програм, текстових редакторів, трансляторів з мов програмування і т.і. Це група соосних дисків, що мають магнітне покриття і обертаються з високою швидкістю. Таким чином, цей “диск” має не дві поверхні, як повинно бути у звичайного плоского диска, а 2n поверхонь, де n – кількість окремих дисків у групі.

Пристрій HDD містить три основних блоки.

Перший блок - це сховище інформації, тобто декілька скляних (або металевих) дисків, покритих з обох боків магнітним матеріалом, на який і записуються дані в точній відповідності з фізичною структурою диска. Магнітна поверхня кожного диска розділена на концентричні доріжки, які, в свою чергу, діляться на відрізки-сектори. Дисків у корпусі вінчестера може бути декілька і мають вони по дві робочі поверхні. Тому, поряд з доріжками і секторами, передбачені ще і циліндри. Циліндр – це сума усіх співпадаючих доріжок по вертикалі, по усіх робочих поверхнях. Щоб дізнатися, яку кількість циліндрів містить жорсткий диск, необхідно помножити кількість доріжок на сумарну кількість робочих поверхонь.

Другий блок відповідає за механіку жорсткого диску: обертання дисків, позиціонування системи головок, які зчитують інформацію.

Третій блок - це електронні мікросхеми, які обробляють дані, здійснюють керування механічною частиною, а також мікросхеми кеш-пам’яті.

Керування роботою жорсткого диска виконує спеціальний апаратно-логічний пристрій – контролер жорсткого диска.

Характеристики вінчестерів: ємність диску, час доступу до даних, швидкість обміну, частота обертання шпинделя , ємність кеш-пам’яті. Вінчестер поділяється на розділи — логічні диски. Імена логічних дисків позначаються літерами С:, D:, E:, F:.

Накопичувачі інформації на лазерних дисках

Велика кількість програм (операційні системи Novell і Windows NT, компілятор Borland C++, графічний пакет Corel Draw і т.і.) поставляються на компакт-дисках. Накопичувачі поділяються на:

1. CD-ROM -призначений тільки для зчитування інформації. Ємність 650 Мб. Абревіатура CD-ROM перекладається як постійний запам’ятовуючий пристрій на основі компакт-диска. Принцип дії цього пристрою полягає у зчитуванні числових даних за допомогою лазерного променя. На відміну від магнітних дисків на лазерних дисках інформаційні доріжки розташовані за спираллю – від зовнішнього краю до центру.

Основною характеристикою CD-ROM є швидкість. Наприклад, запис 24х означає “24-швидкісний”. Це означає – такий, що читає дані в 24 рази швидше, ніж найперші дисководи, швидкість читання яких складала 150 кбайт/с, тобто, 24х - 3600 кбайт/с.

2. CD-R (CD-Recordable), CD-E (CD-Erasable)— призначені для одноразового запису інформації та необмеженої кількості зчитувань.

3. CD-RW (CD-Rewritable) — призначений для багаторазового запису інформації.. Диск CD-RW має таку структуру. На металевій основі перебуває робочий, активний шар. Він складається із спеціального матеріалу, який під дією лазерного проміня змінює свій стан. Знаходячись у кристалевому стані, одні ділянки шару розпорошують світло, а інші – аморфні – пропускають його через себе, на відбиваючу металеву підложку. Завдяки цьому на диск можна записувати інформацію, а не тільки читати її. Основні характеристики: швидкість запису і зчитування інформації. Наприклад 12´8´32 означає, швидкість запису 12-кратна, швидкість зчитування 32-кратна.

4. DVD— пристрій для читання цифрових відеозаписів. Розрізняють одношарові, двошарові, односторонні, двосторонні. Ємність дисків коливається від 4,7 до 17 Гб.

Інші накопичувачі інформації

1. Стримери – накопичувачі на магнітній стрічці. Ємність магнітних касет (картриджів) для стримерів досягає декількох десятків гігабайт.

2. ZIP-накопичувачі на з’ємних магнітних дисках випускаються компанією Iomega. Пристрій працює з дисковими носіями ємністю 100/250/750 Мбайт. Основним недоліком ZIP-накопичувачів є відсутність їх сумісності зі стандартними гнучкими дисками 3,5 дюйма.

3. JAZ накопичувачі випускаються компанією Iomega. За своїми характеристиками JAZ-носій наближається до жорстких дисків, але на відміну від них є з’ємним. В залежності від моделі накопичувача на одному диску можна розмістити 1 або 2 Гбайт даних.

4. Магнітооптичні пристрої. В цьому секторі паралельно розвиваються 5,25- і 3,5-дюймові накопичувачі, носії для яких відрізняються форм-фактором і ємністю. Останнє покоління носіїв формату 5,25 дюйма досягає ємності 5,2 Гбайт. Ємність носіїв 3,5 дюйма дещо нижча від 640 Мбайт до 2,3 Гбайт.

5. Флеш-диски. Це сучасні пристрої зберігання даних на основі енергонезалежної флеш-пам’яті. Пристрій має мінімальні розміри і допускає “гаряче” підключення у роз’єм USB, після чого розпізнається як жорсткий диск, причому не вимагає встановлення драйвера. Об’єм флеш-дисків може складати від 32 Мбайт до 2 Гбайт.

Монітори

Розрізняють такі види моніторів:

1.Монітори на основі електронно-променевої трубки (ЕПТ).

2.Рідиннокристалічні монітори. В РК моніторах світиться мініатюрний рідиннокристалічний елемент, який змінює кольорові характеристики під дією електричного струму, що подається на цей елемент. РК монітори розділяються на:

¨ монітори з активною матрицею (TFT) – кожний РК-елемент екрану має власний контролер (спеціальний транзистор), який ним керує ;

¨ монітори з пасивною матрицею (DSTN)

3. Плазмові – зображення створюється плазмою, яка змінює свій колір під дією струму.

Розмір монітору вимірюється між протилежними кутами видимої частини екрану по діагоналі. Одиниця виміру - дюйми (1 дюйм- майже 2,5 см). Стардартні розміри моніторів: 14”, 15”, 17”, 19”, 20”, 21”.

Виділення усіх операцій, пов’язаних з управлінням екраном, в окремий блок отримало назву відеоадаптер. Монітор, а точніше його адаптер, повинен мати спеціальну пам'ять (відеопам'ять), у яку процесор записує картинку. Чіткість зображення на екрані монітора залежить від розміру пікселя (крапки) екрана. Чим менше його розмір, тим більш чітким є зображення.

Монітори бувають кольоровими (CGA, EGA, VGA, SVGA) і монохромними (MDA, Hercules). Характеристики моніторів:

· роздільна здатність;

· частота розгортки, Гц .

Роздільна здатність показує скільки мінімальних елементів зображення «точок» може поміститися на екрані монітору. Роздільну здатність описують дві величини: кількість точок по вертикалі і кількість точок по горизонталі. За час існування персональних комп’ютерів змінилося декілька стандартів відеоадаптерів: MDA (монохромний); CGA (4 кольори); EGA (16 кольорів); VGA (256 кольорів). В наш час застосовуються відеоадаптери SVGA, що забезпечують за вибором відтворення до 16,7 мільйонів кольорів з можливістю довільного вибору роздільної здатності екрану зі стандартного ряду значень

640´480 точок – стандартний режим для 14-дюймових моніторів,

800´600 – стандартний режим для 15-дюймових моніторів,

1024´768 – стандартний режим для 17-дюймових моніторів,

1152´864 – стандартний режим для 19-дюймових моніторів,

1280´1024 – стандартний режим для 20-дюймових моніторів

1600´1200 –стандартний режим для 21-дюймових моніторів

Кольорова роздільна здатність (глибина кольору) визначає кількість різних відтінків, які може приймати окрема точка екрану. Мінімальна вимога по глибині кольору на сьогодні – 256 кольорів, хоча більшість програм вимагає не менше 65 тис. кольорів.

Частота розгортки показує скільки разів протягом секунди монітор може повністю змінити зображення (частоту розгортки ще називають частотою регенерації екрану або частотою поновлення кадрів). Для ЕПТ-моніторів нормативною вважається частота не менше 85 Гц.

Клас захисту визначається стандартом, якому відповідає монітор з точки зору вимог техніки безпеки. Визнаними вважаються наступні міжнародні стандарти:

¨ MPR-II – обмежує рівні електромагнітного випромінювання межами безпечними для людини;

¨ TCO-92 – зберігаються ті ж норми, що і в стандарті MPR-II

¨ TCO-95 – стають більш жорсткими норми стандарту TCO-92, з’являються ергономічні та екологічні норми.

¨ TCO-99 – крім вищезазначених норм, встановлюються норми за параметрами, що визначають якість зображення (“яскравість”, контрастність, мерегтіння, антиблікові властивості покриття)

Клавіатура

Клавіатурамає такі групи клавіш: алфавітно-цифрові, функціональні [F1-F12], додаткову цифрову клавіатуру, спеціальні клавіші, клавіші керування курсором.

Спеціальні клавіші:

[Shift] - перехід між верхнім та нижнім регістрами на клавіатурі. Слугує для введення прописних букв і інших символів, що розташовуються у верхньому регістрі.

[Caps Lock] - для фіксації режиму прописних букв. У режимі [Caps Lock] натискання клавіші [Shift] дає можливість введення малих літер.

[Enter] - призначена для запуску програм на виконання або для вставки абзаців.

[Backspace] - видалення символу ліворуч від курсору.

[Del] - видалення символу, що знаходиться за курсором.

[Ins] - призначена для переключення, між двома режимами введення символів: уведення з розсуненням символів (вставка) і введення з заміщенням раніше набраних символів (заміна).

[NunLockl] - вмикає і вимикає режим роботи додаткової цифрової клавіатури.

[Esc] - використовується для скасування будь-якої дії, виходу з режиму програми.

[Tab] - при редагуванні текстів звичайно використовується для переходу до наступної позиції табуляції. В інших програмах її значення може бути іншим: перехід між елементами діалогових вікон.

[Ctrl] і [Alt]. - призначені для зміни функцій інших клавіш. Ці клавіші вводяться в комбінації з іншими клавішами.

Клавіші керування курсором:

[Home] - перехід на початок рядка;

[End] - перехід у кінець рядка;

[PgUp], [PgDn] - перехід на екран вгору або вниз відповідно. ®, , ­, ¯ - переміщення курсора у відповідному напрямку.