Побут русичів. Торгівля, політична і правова культура.

Основою господарського життя Київської Русі було хліборобство. Скотарство розвивалось найбільше у лісостеповій смузі. У лісовій смузі було поширене бортництво (збирання меду диких бджіл) та пасічництво. В ті часи панувало натуральне господарство, однак розширення виробництва, розвиток ремесел сприяли активізації товарно-грошових відносин, стимулювали торгівлю.

Внутрішня торгівля концентрувалась у містах. Зокрема, Київ мав вісім торговищ, найбільше з них було на Подолі. Торгували сіллю, яку довозили з Причорномор’я, виробами ремісників, збіжжям, шкірами тощо. Зовнішньою торгівлею займалися гості – купці, які, гуртуючись у каравани, вирушали до Візантії, Хазарії, звідти в країни Сходу, а також до Скандинавії та Західної Європи.

Розвиток торгівлі вимагав удосконалення грошового обігу. Тісні торгові контакти сприяли поширенню на Русі арабської, візантійської та західноєвропейської монет (дирхем, міліаресії і номісми, динарії). Володимир Великий і Ярослав Мудрий карбували власні гроші - срібники і золотники, на яких витискались портрет князя і його родовий знак – тризуб.

Населення міст, особливо малих, не відрізнялось від селян ні побутом, ні правами. Міста з’являються на Русі ще у третій чверті I тисячоліття. Вони виникають на основі городищ – укріплених поселень, центрів давньоруських племен. Зокрема, Київ виник на місці городищ YI ст., що існували на Старокиївській та замковій горах. Про значну кількість міст-градів на наших землях свідчать іноземні джерела, а “Повість временних літ” вказує, що на Русі в IX - X ст. було до 20 міст, у XIII ст. – близько 300. Великими центрами торгівлі стали Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Любеч, Галич. Особливо помітну роль відіграв Київ – столиця, “мати городів руських”, найбільший ремісничий, торговельний та культурний центр Руської землі.