Натурфілософія Мілетської школи.

Виникла в VI ст. до н.е. в м. Мілеті, була одним з осередків іонійської філософської традиції. Перша філософська школа Еллади і Європи, що виникла, однак, у Малій Азії.

Представники: Фалес (625-547 pp. до н.е.), Анаксімандр (610-546 pp. до н.е.), Анаксімен (588-525 pp. до н.е.).

ФАЛЕС. Вважається засновником Мілетської школи. За наявними даними, був тісно пов’язаний з культурою Близького Сходу. Він - перший математик і фізик в Іонії. Існувала легенда, що Фалес був фінікійцем, який потім став громадянином Мілета. Більш правдивою видається версія про фінікійських предків Фалеса.

Наукові та філософські ідеї, особливості біографії:

- передбачив рік повного для Іонії сонячного затемнення, яке за розрахунками сучасної астрономії, відбулося 28 травня 585 р. до н.е.;

- був проголошений першим з «семи мудреців» у 582 р. до н.е. Не чуждался он и ;

- брав участь у політичній діяльності, був патріотом Іонії, радив іонійським полісам об’єднатися перед загрозою зовнішньої агресії спочатку проти Лідії, а потім проти Персії;

- у боротьбі Лідії з Персією Фалес, розуміючи, що Персія значно небезпечніша за Лідію,

допомагав Лідії як інженер. Він допоміг Крезу, царю Лідії, перейти через ріку Галіс, порадивши вирити водовідводний канал, що знизив рівень води у річці;

- дожив до глибокої старості;

- послідовники стверджують, що всі свої первинні наукові знання Фалес отримав в Азії та Африці (Вавилоні, Фінікія та Єгипет).

- в античній традиції Фалес - перший астроном і математик;

- йому приписується відкриття річного руху Сонця на тлі «непорушних» зірок, визначення часу сонцестоянь та рівноденства, розуміння того, що Місяць світить не власним світом;

- розділив небесну сферу на п’ять зон, ввів календар, визначивши тривалість року в 365 днів і поділивши його на 12 тридцятиденних місяців;

- в галузі геометрії встановив ряд рівностей: вертикальних кутів, трикутників з рівною стороною та рівними прилягаючими до неї кутами, кутів при основі рівнобедренного трикутника, розділених діаметром часток кола;

- Фалес почав викладати математику не тільки в емпіричній, але і в абстрактній формі.

- як фізик намагався зрозуміти причину літніх розливів Нілу і помилково вважав нею зустрічний пассатний вітер.

Фалес як філософ. В античності йому приписувалися твори в прозі: «Про начала», «Про сонцестояння», «Про рівноденство», «Морська астрологія». Самі назви говорять про Фалеса як вченого і філософа, що шукав фізичне начало світобудови. До нас праці Фалеса не дійшли.

Філософські погляди:

- першоосновою всього сущого вважає воду;

Діоген Лаертський говорить про Фалеса: «Началом всего он полагал воду, а мир считал одушевленным и полным божеств» (Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. М., 1979. С. 71.).

- світ населений богами (політеїзм);

- онтологічний монізм Фалеса пов’язаний з його гносеологічним монізмом: все знання слід зводити до однієї єдиної основи.

АНАКСІМАНДР. Учень і послідовник Фалеса. Про його життя майже нічого невідомо. Є автором першого філософського твору, написаного прозою, що поклав початок багатьом одноіменним творам давньогрецьких філософів. Назва твору «Про природу» свідчить, що перші давньогрецькі філософи, на відміну від давньосхідних, перш за все були натурфілософами, а точніше – фізиками.

Анаксімандр написав свій твір у середині VI ст. до н.е. Від нього збереглося декілька словосполучень та один цільний невеликий уривок, фрагмент. Відомі назви інших наукових праць філософа - «Карта землі» та «Глобус».

Філософські погляди:

- розширив поняття начала всього сущого до поняття «архе», тобто до першоначала, субстанции, того, що лежить в основі всього;

- началом, основою всього сущого вважає апейрон, який характеризується як «безмежний, безкінечний». Апейрон є матеріальним, він – речовина, є вічним і незнищуваним, безсмертним. Він перебуває у стані вічної активності і вічного руху, що є його невід’ємною властивістю;

- апейрон не дається безпосередньо чуттям, а може бути осягнений лише Розумом;

- введення поняття апейрону є кроком до суто понятійного відображення світу. Апейрон, однак, ще не уявляється як поняття взагалі, він визначається як найменша частинка, першоречовина, яка з причин мікроскопічності своїх розмірів не може бути відчутною;

- з апейрона все складається і все виникає. Перебуваючи в обертальному русі, апейрон виділяє з себе такі протилежності, як вологе і сухе, холодне і тепле. Парні комбінації цих властивостей утворюють землю (сухе й холодне), воду (вологе й холодне), повітря (вологе й гаряче), вогонь (сухе й гаряче);

- створює картину світу, яка хоча і є невірною, але вільна від втручання богів і є сміливою спробою пояснити походження і устрій світу з внутрішніх причин та з єдиного матеріально-речовинного начала;

- важливою є здогадка про те, що те, як світ нам являється і те, чим він є - не одне й те ж саме, світ чуттів є лише проявом дійсного світу;

-є автором першої глибокої здогадки щодо походження життя. Живе зародилося на межі моря та суші з ілу під впливом небесного вогню. Перші живі істоти жили в морі, потім деякі з них вийшли на сушу і стали сухопутними. Від тварин походить людина (але не від сухопутних, а від морських). Людина зародилася і розвинулася до дорослого стану внутрі величезної риби, народилася дорослою і вийшла на сушу;

- позиція матеріалістичного монізму (монізм - вчення, згідно з яким все походить з одного начала

- діалектика філософа знайшла вираз у вченні про вічний рух апейрона, виділення з нього протилежностей, утворення чотирьох стихій з протилежностей, а загалом – в ідеї еволюції живої природи.

Анаксімандр як вчений.

- вводить в ужиток те, що стародавні греки назвали «гномон» - елементарний сонячний годинник, вже відомий на Сході;

- побудував модель небесної сфери - глобус, намалював географічну карту;

- займався математикою і дав загальний нарис геометрії.

АНАКСІМЕН. Анаксімен - учень і послідовник Анаксімандра. На відміну від вчителя, писав просто, що свідчить про становлення наукової і філософської мови. Як і інші мілетці, був вченим, але коло його наукових інтересів вужче, ніж у Анаксімандра. вали. Анаксімен - астроном і метеоролог, автор твору «Про природу».

Філософські погляди:

- першоначало всього сущого вважає повітря, називаючи його безмежним, тобто апейроном. Таким чином апейрон перетворюється з субстанції на її властивість;

- зводить всі форми природи до повітря. Все виникає з повітря через його розріження чи згущення. Розріжуючись, повітря стає спочатку вогнем, потім ефиром, а згущуючись,— ветром, хмарами, водою, землею та каменеем;

- підходить до діалектичної ідеї переходу кількісних змін у якісні;

- Земля та небесні світила перебувають у повітрі, при цьому Земля непорушна, а інші світила рухаються повітряними потоками;

- вчення про душу: вбачав у безмежному повітрі начало і тіла, і душі. Душа є повітряною, з повітря ж створені і боги;

Анаксімен як вчений.

- робить низку вдалих здогадок: град утворюється при замерзанні води, що випадає з хмар, а якщо до неї додається повітря, то утворюється сніг;

- вітер вважає згущеним повітрям, Землю – пласкою, як і Сонце, і планети, і місяць, що перебувають у повітрі.

- стан погоди пов’язував з активністю Сонця.