Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі

Законодавство України про охорону праці – система взаємозв’язаних документів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Його основу становлять такі документи: Закон України «Про охорону праці», КЗпП України, нормативно-правові акти, інструкції, положення та інші документи.

Проте в кожній галузі діяльності є певні особливості (наприклад, умови роботи працівників, особливості технічного забезпечення та інше), які обов’язково необхідно враховувати для створення безпечних і здорових умов праці. Саме тому нормативно-правову базу кожної галузі складають як загальнообов’язкові для будь-якої галузі документи (наприклад, закони, державні стандарти та інші), так і специфічні, що діють лише в цій галузі (наприклад, інструкції, положення, рекомендації та інші). У цілому законодавчу та нормативно-правову базу галузі організаційно-управлінської діяльності можна класифікувати таким чином (рис. 2.1).

Ри.2.1. Класифікація документів, що складають законодавчу базу з охорони праці в галузі організаційно-управлінської діяльності

Закон України «Про охорону праці» визначає положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом (далі – власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі – страхування від нещасного випадку).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Основні поняття, які розглянуто в цьому документі, – колективний і трудовий договори.

Колективний договір укладають на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Трудовий договір – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом або фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні. Закон надає гарантії соціального забезпечення працівників при втраті працездатності, одержанні професійних захворювань, інвалідності, забезпечення усіх громадян гарантованим рівнем медико-санітарної допомоги, а також затверджує здійснення державного нагляду у сфері охорони здоров’я.

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Законом встановлено, що забезпечення пожежної безпеки об’єктів покладається на керівників цих об’єктів. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об’єктах, незалежно від форм власності, здійснює державна пожежна охорона.