Є.П. Гребінка

Письменником широкого діапазону – поетом, прозаїком, видавцем був Євген Павлович Гребінка (1812 – 1848). У 1834 р. в Петербурзі вийшов збірник «Малороссийские приказки», де було опубліковано 25 його байок українською мовою. Використавши тематику й сюжети байок Крилова, Є. Гребінка створив оригінальні твори, сповнені українського національного колориту, настроїв й дум українських селян. В алегоричній формі він зображував працьовитість, мудрість, кмітливість, порядність та доброту простих людей, викривав і висміював дику сваволю поміщиків, бюрократизм чиновників і, зокрема, суддів (байки «Ведмежий суд», «Рибалка», «Вовк і Огонь», «Зозуля та Снігир», «Школяр Денис», «Віл» тощо.).

Є. Гребінка писав українською й російською мовами ліричні поезії. Деякі з них – «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить!»), романс «Черные очи» («Очи черные, очи страстные...»), вірші-пісні «Молода еще девица я была», «Казак на чужбине» – стали популярними народними піснями.

У романтичній поезії російською мовою «Богдан», у прозових творах російською мовою – романі «Чайковський», повісті «Ніжинський полковник Золотаренко» та деяких інших Є. Гребінка любовно, в дусі народних дум і пісень оспівав героїчне минуле України, боротьбу українського народу проти іноземних загарбників-турків, кримських татар, польських шляхтичів, високо оцінив Богдана Хмельницького. У деяких творах, зокрема повістях «Кулик» і «Пригоди синьої асигнації», Є. Гребінка критично зображував життя кріпосної Росії, подавав цілу низку типових образів, які нагадували героїв гоголівських «Мертвих душ». У 1841 р. Гребінка видав альманах «Ластівку», в якому публікував твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка, Л. Боровиковського, В. Забіли та ін.