І.Загальна стилістика

вивчає універсальні стилістичні засоби мови, які є у багатьох мовах і мають спільні характеристики, закономірності функціонування мови залежно від змісту, мети, сфери побутування. Стилістика мови(мовних одиниць) вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису

Предмет загальної стилістики включає два основних аспекти:

- системно-структурний, що стосується будови і системи мови;

- комунікативно-прагматичний, пов’язаний із функціями мови, сферою поширення.

Відповідно до цих аспектів виділяємо два розділи:

- функціональну стилістику та

- стилістику мовних ресурсів.

Перша, Функціональна стилістика сформувавшись у 50-60-х рр. 20 ст. і має ключовим питанням визначення формування і розвиток функціональних стилів літературної мови. Об’єктом розгляду функціональної стилістики служать функціональні стилі (художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, конфесійний, розмовний), їх класифікація, поділ на підстилі, принципи поєднання мовних одиниць у кожному з них. Вона базується також на теоретичних відомостях соціолінгвістики, психології, історії мови тощо.

Стилістика ресурсів – традиційна, своє основне завдання вбачає у повному описі стилістичних засобів національної мови, звідки походять її інша назва описова стилістика.

Стилістика мовних ресурсів орієнтується на вивчення усіх мовних рівнів з погляду додаткових стилістичних значень елементів мовної системи. Останні несуть на собі відбиток тієї суспільної сфери, в якій побутує мова, тобто мають функціонально-стильове значення. Вони відображають характер спілкування - офіційний, книжний чи невимушений, розмовний, тобто засвідчують співвіднесеність мовних виразових засобів з високим, нейтральним чи зниженим експресивним стилем.

Cтилістика мовних ресурсів співвідноситься з одиницями мовних рівнів, що визначає певне коло проблем, зокрема й щодо методів дослідження, властивих фоностилістиці, лексичній стилістиці, словотвірній стилістиці, стилістиці граматичній.

а) Фоностилістика вивчає звукову будову мови з погляду можливостей створення додаткових стилістичних ефектів, зокрема, алітерацій, асонансів, звуконаслідування, варіантів ритмомелодики у художньому стилі, а також дотримання законів милозвучності української мови в різних функціональних стилях.

б) Лексична стилістика стосується функціонально-стильової диференціації словникового складу, стилістичного використання різних семантичних груп лексики, виявлення стилістичного потенціалу кожного слова залежно від його місця у синонімічно-антонімічних відношеннях, від текстового вживання, співвідношення з експресивними стилями (книжна, розмовна, нейтральна лексика). Стилістична семантика входить як складова частина в значення фразеологічних одиниць, що характеризуються своєрідною внутрішньою формою, наявністю другого семантичного плану, виразним національно-культурним колоритом.

в) Стилістика граматична - розділ стилістики, що вивчає додаткові стилістичні значення граматичних одиниць, їх функціональні навантаження у різних сферах спілкування, доцільність, ефективність використання граматичних форм у кожному стилі.Стилістика граматична оперує поняттями «варіанти», «паралельні форми», «синоніми». Термін «граматична стилістика» оформився в українському мовознавстві в 70-80-х рр. ХХ ст. зосереджує увагу на виражальних можливостях граматичних форм, конструкцій, здатності їх видозмінювати, відтінювати зміст висловленого, надавати йому додаткових стилістичних відтінків.