Право оренди земельних ділянок водного фонду

Ч.4 ст.59 ЗКУ передбачено, що

4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об’єктів портової інфраструктури та інших об’єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.»

Проблема. Неочевидним є співвідношення положень ч.4 ст.59 ЗКУ, яка передбачає можливість оренди «водойм», та положеннями ст.51 ВКУ, яка регламентує відносини із надання в оренду «водних об’єктів». Як видається, надання в оренду «водойм» за ЗКУ фактично має означати надання в оренду земельних ділянок, у той же час, що мається на увазі під «орендою водойм» у ВКУ– незрозуміло: адже для спеціального водокористування орендар повинен отримати спеціальний дозвіл, і вочевидь, оренда водойми не передбачає права використання її дна.

NB. Ч.3 ст.85 ВКУ передбачене право вторинного землекористування («тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами»). На наш погляд, така конструкція не суперечить положенням чинного ЗКУ, зокр., ч.5 ст.116, яка передбачає можливість надання земельних ділянок у користування лише після вилучення у попередніх користувачів. Вважаємо, що у ч.3 ст.85 мова йде про певний зобов’язальний титул землекористування, який не мається на увазі у ч.5 ст.116 ЗКУ.