Правовий режим орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, як вже зазначалося, невиправдано підпорядкована режиму загальнодержавного податку і характеризується однаковим порядком і строками внесення, а також режимом відповідальності за невнесення із земельним податком (п.288.7 ПКУ). Крім того, п.«д» ст.141 ЗКУ, ст.32 ЗУ «Про оренду землі», ст.782 ЦКУ передбачають право орендодавця на розірвання договору шляхом відмови від нього у разі несплати наймачем орендної плати протягом трьох місяцівпоспіль.

Розмір орендної плати визначається у договорі оренди, втім, встановлені його граничні межі (п.п. 288.1-288-6 ПКУ) і правило про виключно грошову форму (ст.22 ЗУ «Про оренду землі»). Наказом ДПА від 24.12.2010 №1015 затверджено форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Істотні особливості обчислення орендної плати встановлені ч.1 ст.17 ЗУ «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» (розмір плати є фіксованим та до того ж істотно нижчим, ніж допускається п.п. 288.1-288-6 ПКУ). Видається, прийнятий пізніше ПКУ не повинен розглядатися як такий, що скасовує дане спеціальне правило.

Також слід звернути увагу на те, що, на відміну від земельного податку, згідно із чинним законодавством встановлення «пільгової» орендної плати (у розмірі, меншому за встановлений п.п. 288.1-288-6 ПКУ) не допускається.