Дифракційна решітка

Це — пристрій для вивчення закономірно­стей дифракції, який являє собою су­купність великого числа вузьких щілин, відокремлених непрозорими проміжками. (Саме так виготовляються сучасні решіт­ки: на загальному непрозорому фоні скла, вкритого тонким шаром алюмінію, мікро-різцем прорізують "вузькі вікна".)

Можна сказати й інакше: решітка — це сукупність непрозорих ділянок, відокрем­лених прозорими; таким був початково принцип виготовлення решіток: нанесен­ня на скло непрозорих вузьких подряпин.

Отже: дифракційна решітка — це вузькі прозорі й непрозорі ділянки, що чергуються.

Різної якості дифракційні решітки мають від 300 до 1200 штрихів на міліметр (скла чи алюмінієвого покриття).

Сума ширини прозорої ділянки решітки і непрозорої ділянки — це стала дифракційної решітки d.

З

Промені, що відхиляються на краях щілин, збираються лінзою, так що спостерігається інтерференційна картина. Тому, використовуючи умову інтерференційних максимумів, одержимо формулу дифракційної решітки

Дифрагувати можуть не тільки світлові хвилі, але й електромагнітні хвилі інших ділянок шкали. Однак їх може бути настільки мала, що не можна виготовити штучну решітку, тому для спостереження диф­ракції рентгенівських променів використовують природну решітку кри­стала. Вивчення дифракції рентгенівських променів дозволяє дослід­жувати структуру кристалів.

І інтерференція, і дифракція лежать в основі голографічного методу одер­жання об'ємних зображень предметів: інтерференція — для одержання голограми, дифракція — для одержання зображення по голограмі.