МІСЦЕВА АНЕСТЕЗІЯ

Це локальна втрата чутливості тканин; досягається штучно за допомогою хімічних, фі­зичних або механічних чинників з метою знеболення оперативних втручань або хірур­гічних маніпуляцій, які проводяться при повному збереженні свідомості пацієнта.

Основними перевагами місцевої анестезії є відносна безпека і доступність ви­користання.

При проведенні місцевої анестезії виділяють чотири періоди:

1. Уведення знеболювальної речовини.

2. Її дія на нервові рецептори і стовбури.

3. Повна анестезія, яка продовжується 1—1,5 год, причому цей період можна по­довжити повторним уведенням знеболювальних речовин.

4. Відновлення чутливості.

МІСЦЕВІ АНЕСТЕТИКИ

Механізм дії: молекули анестетика, які характеризуються ліпоїдотропністю, на­копичуються в мембранах нервових волокон, при цьому вони блокують функцію натрієвих каналів, перешкоджаючи поширенню діючого потенціалу.

Залежно від хімічної структури анестетики поділяють на дві групи:

І. Складні ефіри амінокислот з аміноспиртами.

1. Кокаїн.

2. Дикаїн.

3. Новокаїн.

II. Аміди ксилідинового ряду.

1. Лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн).

2. Тримекаїн.

3. Піромекаїн.

ВИДИ МІСЦЕВОЇ АНЕСТЕЗІЇ

І. Поверхнева (термінальна).

1. Анестезія шляхом змазування або зрошування слизових оболонок вико­ристовується в офтальмології, оториноларингології, урології і ендоскопічній практиці. Використовують 10—20 % розчин новокаїну, 0,25—2 % роз­чин дикаїну.

2. Анестезія шляхом охолодження для купірування болю при забитті м'яких тка­нин, спортивних травмах. Здійснюється за допомогою розпилювання на шкіру хлоретилу.

3. Інфільтраційна анестезія методом «повзучого інфільтрату» діє на нервові за­кінчення (під тиском розчин новокаїну поширюється («повзе») по тканинах); її проводять пошарово.

4. Футлярна анестезія — уведення анестетика в сухожилково-м'язовий простір під джгутом.

П. Провідникова (регіонарна).

1. Блокада нервових стовбурів, сплетень.

2. Внутрішньокісткова анестезія; використовується при травмах, операціях на кістках. У метафізи трубчастих кісток за допомогою голки Кассирського вво­диться 60—200 мл 0,25—0,5 % розчину новокаїну.

3. Внутрішньосудинна анестезія — уведення розчину новокаїну у вену або ар­терію; використовують вибірково при оперативних втручаннях на кінцівках. Знеболювальну речовину вводять нижче накладеного джгута.

4. Епідуральна анестезія — розчин анестетика вводять над твердою оболоною спинного мозку.

5. Спинномозкова анестезія — анестетик вводиться в субарахноїдальний простір. Негативні чинники місцевої анестезії:

• у разі підвищення чутливості до препаратів може розвинутись анафілактич­ний шок і наступити смерть;

• після введення в тканини анестетика його дію неможливо припинити; • неможливо точно дозувати анестетик.

ПРОТИПОКАЗАННЯ ДЛЯ МІСЦЕВОЇ АНЕСТЕЗІЇ

1. Непереносимість препарату.

2. Психічні захворювання.

3. Сильне нервове збудження.

4. Категорична відмова хворого.

5. Ранній дитячий вік.

6. Операції на грудній клітці тощо, коли порушується дихання і необхідна ШВЛ.

Необхідні інструменти:

1. Шприц ємкістю 2—20 мл.

2. Голка тонка шкірна для лимонної кірки і довга, крупнішого калібра для анес­тезії підшкірної жирової клітковини, м'язів тощо.

3. Посуд для розчину анестетика.

4. Спирт, йодонат, стерильні кульки, корнцанг.

УСКЛАДНЕННЯ, ЗАПОБІГАННЯ ЇМ І ПЕРША ДОПОМОГА

При підвищеній чутливості до препарату може розвинутись анафілактичний шок і наступити смерть, при передозуванні — отруєння.

Розрізняють 3 ступені тяжкості:

І ступінь — запаморочення, блідість, холодний піт, загальна слабкість, нудота, частий пульс.

II ступінь — різке рухове збудження, галюцинації, страх, судоми, блювання, сильне тремтіння, частий м'який пульс, порушення дихання.

III ступінь — порушення функції життєво важливих органів, аритмія, тахікар­дія або брадикардія. Дихання порушене, переривчасте, аж до паралічу дихально­го центру, втрата свідомості, розширення зіниць.

Запобігання: при підвищеній чутливості — проба на чутливість.

Перша допомога

1. Терміново змінити (зменшити) всмоктування; якщо можливо, накласти джгут вище місця уведення.

2. Увести антидот (антидот новокаїну — амілнітрит, нюхати).

3. Усунути збудження — броміди, наркоз.

4. При розладі дихання — оксигенотерапія, ПІВЛ.

5. При порушенні серцевої діяльності — глюкоза, серцеві глікозиди, ефедрин, кофеїн, димедрол.

НОВОКАЇНОВІ БЛОКАДИ

Це метод уведення низькоконцентрованого розчину новокаїну в міжклітинний простір для блокади нервових стовбурів, що проходять тут, з метою досягнення знеболювального або лікувального ефекту.

Найбільш поширеними є:

1. Шийна вагосимпатична блокада, застосування:

• проникні поранення грудної клітки;

• профілактика плевропульмонального шоку.

2. Міжреброва блокада, застосування:

• переломи ребер, особливо множинні.

3. Паравертебральна блокада, застосування:

• переломи ребер;

• виражений больовий корінцевий синдром (дегенераторно-дистрофічні захво­рювання хребта).

4. Тазова блокада (за Школьниковим—Селівановим), застосування:

• перелом кісток таза.

5. Паранефральні блокади, застосування:

• ниркові кольки;

• парез кишок;

• гострий панкреатит;

• гострий холецистит;

• гостра кишкова непрохідність.

6. Блокада кореня брижі, застосування:

• проводиться як завершальний етап усіх травмівних хірургічних втручань на орга­нах черевної порожнини з метою профілактики післяопераційного парезу кишок.

7. Блокада круглої зв'язки печінки, застосування:

• гострі захворювання органів гепатодоуденальної зони (гострий холецистит, печінкова колька, гострий панкреатит).

8. Короткий пеніциліно-новокаїновий блок, застосування:

• при обмежених запальних процесах (фурункул, запальний інфільтрат). Загальні правила виконання блокад:

• Перед початком проведення блокади уточнити алергійний анамнез.

• Для блокади зазвичай використовують 0,25 % розчин новокаїну.

• Спочатку проводять внутрішньошкірну анестезію в місці проколу голки. • Для блокади застосовують спеціальні голки завдовжки 10—20 см і шприц на 10—20 мл.

• При виконанні блокади голку просувають поступово, подаючи у неї новокаїн, щоб не ушкодити судини і нерви.

• При виконанні блокади періодично потягують поршень шприца на себе.

• Після блокади хворого транспортують на кріслі або каталці.

Кожний з методів знеболення має як позитивні, так і негативні сторони. Тому в кож­ній ситуації хворому для певної операції метод знеболення вибирають індивідуально.