Вплив факторів природно-ресурсного потенціалу на галузеву та територіальну структуру господарства регіону.

2. За характером зв'язку між галузями розрізняють такі основні типи міжгалузевих промислових комплексів:

1) галузі, підприємства яких займаються видобутком (вирощуванням) сировини та її переробкою (видобуток та переробка риби, заготівля і переробка деревини; вирощування і переробка сільськогосподарської сировини);

3. 2) однорідні галузі, котрі мають зв'язки між підприємствами на основі взаємозамінної продукції (паливна енергетика, металургія, будівельна промисловість);

4. 3) сукупність кількох галузей, підприємства яких спрямовують свою діяльність на розв'язання певної народногосподарської або регіональної проблеми (продовольчий комплекс);

5. 4) комплекси галузей, між підприємствами яких розвиваються зв'язки для досягнення мети, заданої їм певною програмою. До них належать міжгалузеві комплекси перших трьох типів, наприклад, паливно-енергетичний чи продовольчий, програми розвитку яких можуть охоплювати декілька етапів.

Природно-ресурсний потенціал. Якщо природно-ресурсний потенціал беруть до уваги як фактор розміщення і розвитку продуктивних сил, то його розглядають як сукупність запасів усіх природних компонентів (мінерально-сировинних, водних, земельних, лісових, повітряних, кліматичних тощо) на конкретній території на визначену дату. Для попереднього визначення місця розташування того чи іншого виробництва використовують укрупнені показники матеріаломісткості, енергомісткості, водомісткості тощо, які є завжди залежними від рівня технологій. Так, наприклад, для виготовлення однієї тонни віскозного шовку необхідно мати півтори тонни умовного палива, а для виплавляння однієї тонни нікелю - 50 тонн умовного палива, для виробництва однієї тонни целюлози потрібно 200 м³ води, а для однієї тонни віскозного шовку—500 м³ води і т.д.

Оцінюючи природно-ресурсний потенціал території варто звернути увагу на такі його особливості:

- обсяги, склад і якість ресурсів. Від них залежить масовість виробництва, його концентрація. Склад природних ресурсів впливає на галузеву структуру господарства. Якість впливає на економічну ефективність діяльності. Визначаючи сприятливість чи несприятливість якогось фактора, порівнюють запаси природного компонента, його якісні характеристики з потребою у ньому та задані потужності виробництва. Тому, навіть, якщо є незначні запаси певного компонента, але при невеликій потребі у ньому, природно-ресурсний потенціал може бути стимулюючим фактором. І навпаки, навіть, якщо є великі запаси, але при дуже великій потребі він може стати лімітуючим;

- наявність «територіальних поєднань природних ресурсів». Територіальне поєднання природних ресурсів – це сукупність декількох видів природних ресурсів, зосереджених на певній території. Наприклад, поєднання природних ресурсів Карпат є сприятливим для розвитку туризму і рекреації (мінеральна вода, чисте повітря, мальовничі краєвиди). Поєднання природних ресурсів Донбасу сприяло формуванню тут металургійного комплексу (запаси руд чорних металів, коксівне вугілля, вогнетриви);

- наявність взаємозамінних видів природних ресурсів. Це дає можливість використовувати одні після вичерпання інших. Прикладом можуть бути паливні ресурси: кам’яне, буре вугілля, горючі сланці. нафта, газ;

- наявність «конкурентних» видів природних ресурсів. Наприклад, розташування гірничохімічних і рекреаційних природних ресурсів на одній території породжує проблему економічного обґрунтування пріоритетного виду господарської діяльності на такій території, оскільки розвиток хімічної промисловості і рекреації одночасно неможливе;

- оцінка потенціалу природних ресурсів. Йдеться про виділення ресурсів місцевого, загальнорайонного, міжрайонного, світового значення. Це важливо на початковій стадії при обґрунтуванні інвестиційної привабливості проектів по використанню тих чи інших природних ресурсів;

- екологічний стан природно-ресурсного потенціалу . Цей параметр визначає можливість використання природних ресурсів, їх якість. Несприятливий екологічний стан ресурсів можна розглядати як обмежуючий чинник їх використання.