Структура організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком підприємства

При побудові ОЕМУІР вимагає системного підходу і відповідно розгляду його як комплекс­ного з точки зору внутрішнього змісту і зовнішнього середовища його функціонування.

Розглянутий ОЕМУІР тісно пов'язаний із соціально-економічною політикою держави, яка через систему методів стимулювання і регулю­ван­ня здійснює управління формуванням соціально-орієнтованої рин­ко­вої економіки.

З іншого боку, ОЕМУІР зв'язаний з діяльністю конкретних суб'єк­тів господарювання (суб'єктів підприємницької діяльності), що визна­ча­ють своє місце на ринку, активно взаємодіючи з зовнішнім середови­щем у спробі адаптуватися до його змін. У ході цього процесу відбувається формування певної системи відносин зі споживачами, постачальниками, інвесторами і т. п., тобто відбувається формування деякого проміжного середовища (цільового ринку), у якому здійснює свою діяльність конкретний суб'єкт господарювання. Таким чином, ОЕМУІР слід розглядати як багаторівневу ієрархічну систему, що містить макрорівень (рівень чи держави регіону) і мікрорівень (рівень конкретного суб'єкта господарської діяльності).

Дія верхнього рівня ОЕМУІР проявляється через дію механізмів державного регулювання і стимулювання. Ці механізми, як уже відзначалося раніше, є зовнішніми стосовно мікрорівня ОЕМУІР і, при­родно, конкретний суб'єкт господарювання вплинути на них не може. Вони, будучи елементами регулювальних систем, певною мірою згладжують і регулюють дії суто ринкових механізмів і створюють сприятливе (чи несприятливе) середовище для розвитку суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що ОЕМУР є підсистемою традиційного орга­нізаційно-економічного механізму підприємства і певним чином реалі­зу­ється через форми і методи управління всією його господарською діяльністю. Тому їхні елементи (механізми) у частині планування, організації, ціноутворення і стимулювання стикаються і частково перетинаються, взаємно доповнюючи при цьому один одного.

Головною особливістю ОЕМУІР є його спрямованість на поси­лення організаційно-економічного механізму підприємства, він орієн­то­ваний не стільки на внутрішньовиробничі відносини суб'єкта госпо­да­рю­вання (хоча це теж є безумовно важливим), а здебільшого на те, щоб орієнтувати його діяльність на всебічне використання існу­ючих і перспективних ринкових можливостей інноваційного розвитку з метою досягнення успіху в конкуренції, максимізації поточних і перспек­тивних доходів, забезпечення стійкого розвитку. При цьому слід за­значити важливість розроблення і виведення на ринок нової (мо­дер­ні­зо­ваної) екологічно чистої продукції (природоохоронної і еко­без­печної) використання нових чистих технологій, що відповідає сучас­ній концеп­ції екологічно стійкого соціально-економічного розвитку [34].

Мікрорівень ОЕМУІР повиннен складатися [11] з таких струк­­турно-функціональних систем (рис. 1.7): прогнозування і плану­ван­ня розвитку, мотивації, організації, а також системи інформа­цій­ного забезпечення.

Рисунок 1.7 – Схема взаємодії систем ОЕМУІР на макро- і мікрорівнях управління (макрорівень виділений курсивом)

Розглянемо структуру цих систем і функції, які вони реалізують.

Система прогнозування і планування розвитку. Як відомо, в умовах ринкової економіки основою системи виробничого і фінансо­во­го планування є аналіз кон'юнктури ринку і прогнозування можливих напрямків її зміни, у тому числі під дією факторів НТП, з метою виявлення перспективних напрямів розвитку конкретного суб'єкта господарювання.

Відповідно система прогнозування і планування розвитку багато в чому визначає стратегію і тактику організаційно-економічного роз­витку суб'єкта господарювання за основними напрямками його науко­во-технічної, виробничо-господарської і збутової діяльності, враховуючи організаційно-технологічну політику, матеріально-технічне поста­чан­ня, інвестиційну та інноваційну діяльність і т. д. Крім того, система прогнозування і прогнозування розвитку впливає на зміст і структуру організаційно-економічного (господарського) механізму підприємства.

Дана система реалізує такі функції:

1) аналіз сформованої на ринку структури виробництва і споживання, враховуючи аналіз конкурентів, споживачів, систему збуту, систе­му стимулювання і т. д., а також чинників, що впливають на її розвиток;

2) прогнозування тенденцій розвитку ринку під дію науково-техніч­них, технологічних, економічних, соціально-політичних, організа­ційно-правових, екологічних, демографічних та ін. чинників;

3) аналіз ринкових можливостей і небезпек відповідно, що стиму­люють чи ускладнюють реалізацію можливих варіантів інновацій­ного розвитку;

4) аналіз сильних і слабких сторін діяльності суб'єкта господарюван­ня;

5) оцінка і добір оптимальних варіантів інноваційного розвитку з точ­ки зору реалізації можливостей суб'єкта господарської (підприєм­ницької) діяльності і зовнішніх умов, вибір позицій на ринку і позицій у конкуренції;

6) прогнозування розвитку за вибраними варіантами;

7) планування діяльності за кожним з відібраних варіантів розвитку, враховуючи плани: науково-технічний, технологічний, виробничо-збутовий, фінансовий та інші.

Система прогнозування і планування тісно взаємодіє з ринковими, а також регулювальними і забезпечувальними механізмами, що є зовніш­німи стосовно неї. Взаємодія полягає в основному у виявленні законо­мір­ностей їх функціонування й урахуванні цих закономірностей при складанні поточних і перспективних прогнозів і розробленні на їх основі відповідних планів інноваційного розвитку.

Система мотивації реалізує такий набір функцій [26]:

- мотивація підприємництва;

- мотивація розвитку виробництва;

- мотивація праці;

- мотивація споживання нової продукції.

Елементи даної системи спрямовані на приведення у відповідність цілей і спонукальних мотивів (стимулів) діяльності підприємства (враховуючи його власників, менеджерів, фахівців, робітників). Розгля­немо їх детальніше.

Мотивація підприємництва. Основним мотивом підприємництва є одержання доходів у найближчій і віддаленій перспективі. Економіч­ною основою активізації підприємницької діяльності, зацікавленості суб'єктів господарювання в інноваційному розвитку є відносини влас­ності на засоби виробництва і результати своєї праці. Про це, зокрема , свідчить той факт, що праця на підприємствах недержавної форми власності є, як правило, більш продуктивною [6]. Тому процеси роздержавлення і реформування форм власності на засоби виробництва і результати праці, останнє більшою мірою, об'єктивно повинні стимулювати підвищення ефективності інноваційного підприємництва.

Мотиви розвитку виробництва. Основними мотивами даної групи є мотиви, які генеруються зовнішнім середовищем: не відстати від ви­мог ринку, вчасно виявити і врахувати у виробничо-збутовій діяльності нові можливості, що відкриваються на ринку, для того, щоб принаймні не зазнати збитків, а в ідеалі - забезпечити зростання доходів, завою­вання більшої частки ринку, забезпечити зростання підприємства в поточ­ному періоді і в перспективі.

Інноваційний шлях розвитку дозволяє активізувати процеси пошу­ку і реалізації ринкових можливостей, що відкриваються, і за рахунок цього підсилити мотивацію розвитку виробництва.

Серед внутрішніх мотивів розвитку виробництва варто виділити внутрішньогосподарський економічний розрахунок і самофінансуван­ня, а також мотиви науково-технічної й інженерно-технічної творчості, які різко підсилюються в процесі інноваційного розвитку.

Мотивація праці. Мотиви поділяють на внутрішні й зовнішні (останні, у свою чергу, поділяють на позитивні й негативні). За даними опитування працівників різних категорій, проведеного в Росії і США [29], виділений наступний перелік десяти основних мотивів, які сти­мулюють працювати інтенсивніше (мотиви розміщені в порядку зни­ження рангу): високий заробіток; шанси на просування по службі; визнання і схвалення добре виконаної роботи; робота, котра змушує розвивати свої здібності; оплата, яка відповідає результатам праці; робота, що вимагає творчого підходу; цікава робота; високий ступінь відповідальності; робота, що дозволяє працювати самостійно; складна і важка робота.

Інноваційний розвиток характеризується безупинним поновленням асортименту продукції, впровадженням нових технологій, постійним удосконаленням системи виробництва і збуту відповідно до змін зовнішніх умов господарювання. У такий ситуації, і це переконливо підтверджує практика, зростає залежність кінцевих результатів орга­нізації від діяльності її окремих працівників, їх робота ускладню­ється, відповідно зростають шанси на просування по службі, збільшен­ня заробітку, з¢являються можливості виявити себе, повніше розкрити свої здібності.

Мотивація споживання. З огляду на реалії сучасної ринкової економіки, коли більшою владою володіють споживачі, а виробники повинні орієнтувати свою діяльність на задоволення їх потреб і запи­тів, більш вагомими є мотивація (стимулювання) споживання но­вої продукції, тому далі більш докладно зупинимося на них. На­явність мотивації споживання за відсутності дефіциту товарів і наявності гост­рої конкуренції товаровиробників приводить до того, що купува­ти­ся буде лише та продукція, яка відповідає потребам і запитам спожи­ва­чів. Можна стимулювати виробництво продукції, але якщо її переваг не оцінять споживачі, то всі зусилля виявляться даремними. Систе­ма­ти­­зація мотивів споживання нової продукції наведена у табл. 1.2.

Споживачі в більшості випадків становляться до нової продукції (нових технологій) з певною настороженістю, виявляють певний кон­сер­ва­тизм стосовно них. Тому мотивації споживання, особливо при пере­ході на інноваційний шлях розвитку, варто приділяти особливу увагу. Це означає, що ухвалюючи рішення про розроблення новації, зав­жди варто аналізувати, чи існують мотиви, які підштовхують спожи­ва­чів до придбання даної новації? Якщо таких мотивів немає, то варто серйозно задуматися про доцільність розроблення новації, варто оціню­вати ефективність формування відповідних спонукальних мотивів (сти­мулювання споживання) шляхом порівняння прогнозованих витрат на проведення відповідних заходів і очікуваних результатів від упровад­ження новації.

У цьому випадку, порівнюючи альтернативні варіанти інновацій­ного розвитку, перевагу варто віддавати тому, у якому споживання інновацій мотивується більшою мірою [15, 27].

Таблиця 1.2 – Мотиви споживання нових товарів (виробів і послуг)

Приклад

У табл. 1.3 наведені результати аналізу мотивів придбання еколо­гічно чистих кисломолочних продуктів харчування на ринку м.Сум [18].

Таблиця 1.3 – Аналіз мотивації споживання екологічно чистих кисломолочних продуктів харчування

Аналізуючи результати аналізу, слід зазначити, що екологічність кисло­мо­лоч­ної продукції є істотним чинником, що робить важливий вплив на вибір двох з виділених груп споживачів (працюючі громадяни у віці 30-60 років; родини і матері-одиначки, що мають дітей у віці до 7 років). Він також береться до уваги при здійсненні покупки біль­шіс­тю споживачів. Тому ставка на екологічність продукції цілком правомірна. Крім того, з результатів ана­лізу випливає, що ті з виробни­ків, які зроблять ставку на екологічність своєї продукції, щоб сфор­му­вати на її базі свій цільовий ринок, повинні будувати стратегію просування на ринок дотримуючись таких вимог:

- необхідно в максимальному ступені інформувати споживачів екологічної продукції (тим більше продуктів харчування) про її особливості;

- слід об'єктивно обґрунтовувати досить високий рівень цін, який сприй­мається більшістю споживачів як занадто високий, пояс­ню­вати вигоди, які одержать споживачі, що придбали екологічну продукцію;

- необхідно проводити диференціацію продукції і методів її збуту з метою урахування специфіки запитів різних груп споживачів.

Система організації в загальному випадку реалізує такі функції:

- виділення пріоритетів і переваг у діяльності суб'єктів госпо­дарю­вання;

- формування і перебудова організаційних структур управління й організаційно-економічних зв'язків для реалізації пріоритетних нап­рям­ків інноваційного розвитку;

- ресурсне забезпечення формування цільових ринків, у тому числі пошук джерел і механізмів ресурсного забезпечення, а також форму­вання їх оптимальної структури;

- здійснення контролю за процесами інноваційного розвитку в умо­вах змін зовнішнього і внутрішнього середовища, коригування про­це­сів розвитку аж до зміни пріоритетів (за необхідності).

Дана система орієнтована на втілення в життя тих напрямків і ва­рі­антів розвитку, які виявлені в результаті функціонування системи прог­нозування і планування розвитку.

Уявляється доцільним для управління конкретними проектами інноваційного розвитку формувати матричні структури (функціонально-матричні чи проектно-матричні). Це передбачає об'єднання управління маркетингом інновацій, розробленням нових виробів і послуг, їх вироб­ництвом, матеріально-технічним забезпеченням виробництва, збутом продукції на одному рівні ієрархії, що дозволяє гнучко реагувати на вимоги ринку, виключає дублювання робіт у групах, що спеціалізують­ся на різних товарах. Такі системи управління, орієнтовані на виконан­ня конкретних проектів, скорочують терміни їх впровадження, підви­щу­ють оперативність робіт, заощаджують ресурси.

Система організації тісно взаємодіє із системою мотивації. З точки зору ефективності управління процесами інноваційного розвитку її під­сис­тема - система контролю процесу розвитку і зміни пріоритетів - постійно відслідковує достатність мотивації проектів розвитку, що реалізуються, і при ослабленні такої вносить відповідні корективи в систему мотивації чи напрямок розвитку.

Елементам даної групи за наявності елементів економічної заці­кавленості властиве адміністрування, оскільки виконання намічених рішень має обов'язковий характер. Природно, відповідно до принципу альтернативності варіантів інноваційного розвитку необ­хідно мати в запасі кілька варіантів ринкових стратегій. Доцільність використання тієї чи іншої стратегії залежить від напряму розвитку науково-технічного, економічного, технологічного, політичного, еко­логіч­ного, соціального, правового і т. п. середовища.

Як бачимо з вищевикладеного опису систем ОЕМУІР, його функ­ціонування пов'язане з переробленням великих інформаційних масивів, обміном інформацією між його системами і рівнями. Аналізуючи структуру ОЕМУІР, його елементи і їх функції, неважко помітити, що для їхньої реалізації необхідно враховувати практично всі складові комплексу механізмів і методів, що є зовнішніми (з точки зору регулювання діяльності) стосовно організаційно-економічного механіз­му суб'єкта господарювання і його складової частини - ОЕМУІР. Збір, накопичення, збереження й аналіз необхідної для цього інформації здійснює система інформаційного забезпечення.

Взаємодія виділених функціонально-структурних систем ОЕМУІР одна з одною і зовнішнім середовищем здійснюється за допомогою системи інформаційного забезпечення, що виконує роль свого роду інформаційного каналу для обміну необхідною для управління інфор­мацією (див. рис. 1.6). Вона також реалізує функції накопи­чення, збе­ре­ження й аналізу інформації.

Підбиваючи підсумок викладеному вище, слід також зазначити, що ОЕМУІР є багаторівневим і полісистемним. Досягнення цілей у такому механізмі, а основною є орієнтація маркетингової, а через неї інно­ва­ційної, інвестиційної і виробничо-збутової діяльності суб'єктів господа­рю­вання на виявлення і всебічне використання існуючих і перспек­тив­них ринкових можливостей (для досягнення успіху в конкуренції, мак-симізації поточних і перспективних доходів і т.п.), може бути лише при узгодженій взаємодії всіх його систем і складових, а також при збереженні структурної цілісності. Узгодження роботи всіх систем за­безпечує система мотивації, тому вона є узгоджувальною і об¢єднувальною.