Показання для призначення

Масивна кровотеча

Доза

· 1 грам впродовж 10 хв. (повільно болюсно чи довенно крапельно на ізотонічному розчині)

· Підтримуюча доза: 1 грам за 8 год. (методом ізотонічної внутрішньовенної інфузії)

Протипоказання

Препарат протипоказаний пацієнтам з набутими проблемами розрізнення кольорів, оскільки це унеможливлює оцінку токсичності (дивіться у Застереженнях). НЕ призначайте транексамову кислоту пацієнтам з субарахноїдальним крововиливом; є дані, що в цих пацієнтів може статися набряк головного мозку і ішемічний інсульт.

НЕ ДАВАЙТЕ транексамову кислоту пацієнтам з активним внутрішньосудинним згортанням.

НЕ ДАВАЙТЕ транексамову кислоту пацієнтам з гіперчутливістю до транексамової кислоти чи будь-якого з її інгредієнтів.

Застереження

Ускладнення у вигляді дегенерації сітківки розвинулось у котів, собак і щурів після орального чи внутрішньовенного введення транексамової кислоти у дозі 250–1600 мг/кг/день (від 6 до 40 раз вище за рекомендовану людську дозу) протягом від 6 днів до 1 року. Частота виникнення ускладнень складала від 25% до 100% і залежала від дози. При менших дозах деякі ускладнення були зворотними.

Результати досліджень на котах і кроликах показали зміни у сітківці у деяких тварин при дозі до 126 мг/кг/день (лише втричі більша за рекомендовану дозу для людей), введених впродовж від кількох днів до тижнів. Не зафіксовано змін у сітківці при огляді очей у пацієнтів, яких лікували транексамовою кислотою від тижнів до місяців у клінічних дослідженнях.

Проте проблеми з зором, часто слабко виражені, представляють найчастішу негативну постмаркетингову побічну реакцію (за даними дослідження у Швеції). Пацієнтам, яких безперестанно лікують довше, ніж декілька днів, перед початком лікування пропонується пройти офтальмологічне обстеження, що включає обстеження гостроти зору, кольорового зору, дна ока та поля зору, а також регулярно проходити це обстеження впродовж періоду лікування. Лікування за допомогою транексамової кислоти слід припинити, якщо при огляді будуть виявлені зміни.

Також зафіксовані випадки судом, пов’язані з лікуванням транексамовою кислотою, особливо в пацієнтів, які отримали транексамову кислоту під час операції на серці та судинах, та у пацієнтів, яким ввели її з необережності у спинний мозок.

Запобіжні заходи

Дозу транексамової кислоти потрібно зменшити для пацієнтів з нирковою недостатністю через ризик накопичення в організмі. Зафіксовані випадки обструкції сечоводу через утворення згустків у пацієнтів з кровотечею верхніх сечових шляхів, яких лікували за допомогою транексамової кислоти. Також у пацієнтів, яких лікували транексамовою кислотою, зафіксовані випадки венного і артеріального тромбозу або тромбоемболії. Крім того, зафіксовані випадки обструкції центральної артерії та вени сітківки.

Пацієнти з тромбоемболією в анамнезі мають підвищений ризик венозного або артеріального тромбозу.

Транексамову кислоту НЕ слід вводити разом з IX фактором згортання крові чи анти-інгібіторними коагулятивними концентратами, адже тоді може підвищитись ризик тромбозу. Пацієнтів з дисемінованим внутрішньовенним згортанням (будь ласка, перегляньте розділ «Бинтування та накладання шин»), яким потрібне лікування транексамовою кислотою, повинні знаходитися під пильним наглядом лікаря, досвідченого у лікуванні цієї патології – військовий медик зажди повинен консультуватися з досвідченішими колегами перед початком такого лікування.

Транексамова кислота може спричинити запаморочення і таким чином може впливати на можливість управління автомобілем чи використання механізмів.

Побічні прояви

Можуть виникнути шлунково-кишкові розлади (нудота, блювота, діарея), але із зменшенням дозування вони зникають. Зафіксовані нечисленні випадки алергічного дерматиту, запаморочення і гіпотонії. При занадто швидкому внутрішньовенному введенні можлива гіпотонія. Щоб уникнути такої реакції, потрібно вводити препарат не швидше ніж 1 мл за хвилину.

Передозування

Зафіксовані випадки передозування транексамової кислоти. На основі цих випадків, симптомами передозування можуть бути шлунково-кишкові (нудота, блювота, діарея); гіпотонічні (напр., ортостатичні симптоми); тромбоемболічні (напр., артеріальні,венозні), емболічні; неврологічні порушення (напр., порушення зору, судоми, головний біль, зміни психічного стану); міоклонус і висипка.

Для внутрішньовенного вливання транексамову кислоту можна змішувати із більшістю розчинів для вливання, таких як розчини електролітів, вуглеводів, амінокислот і декстрану. Змішувати розчини потрібно в той день, коли їх використовуватимуть. До транексамової кислоти можна додавати гепарин. Транексамову кислоту НЕ можна змішувати з кров'ю. Препарат є синтетичною амінокислотою, і його НЕ можна змішувати з розчинами, що містять пеніцилін.

Синдром здавлювання тканин(краш-синдром)

Визначення:Травматичний токсикоз або синдром тривалого здавлювання тканин – назва системних проявів роздавлення м’язових тканин та загибелі клітин. Синдром роздавлення тканин слід запідозрити в пацієнтів з певним видом травм. Більшість пацієнтів, у яких розвивається цей синдром, мають пошкоджену велику ділянку тіла, наприклад нижні кінцівки та/або область тазу. Він виникає, коли задіяна більша ділянка, ніж просто одна долоня чи ступня. Синдром може розвинутися через одну годину після важкої травми, але, як правило, щоб розпочалися процеси, які спричиняють синдром тривалого здавлювання, потрібно 4 - 6 годин здавлення тканин.

Примітка: може виникнути гіповолемія та гіперкаліємія, особливо при тривалому стисканні (зазвичай, більш як 4 години)

Після того, як зменшують тиск, клітинні токсини і калій можуть потрапити в організм. Введення бікарбонату натрію зменшує кислотність сечі, контролює гіперкаліємію і ацидоз.

Екстрена допомога при синдромі роздавлення тканин (до послаблення джгута):

• кардіомонітор

• електрокардіограма з 12 відведеннями

• Альбутерол 10-20 мг через небулайзер

• Інфузія 20 мл / кг ізотонічного розчину

• Знеболювання – див. методику знеболювання

Будьте обережні, якщо є ймовірність інших травматичних ушкоджень.

Догляд за пацієнтом з синдромом роздавлення тканин після того, як усунули здавлювання:

• Хлорид кальцію 1 г повільним внутрішньовенним струменевим введенням (більше 2 хв) Примітка: промийте систему внутрішньовенного введення після введення хлориду кальцію, щоб уникнути утворення осаду

• бікарбонат натрію 1 мг-екв/кг повільним внутрішньовенним струменевим введенням більше 60секунд:

Примітка: переконайтеся, що маєте ще одну систему для внутрішньовенного введення, оскільки інші препарати можуть бути не сумісними.

Є підозра на гіперкаліємію?

Примітка: якщо триває більше 4 годин і/або є патологічні результати електрокардіограми (Зубець «T» – максимально високий, відсутні зубці «P», розширений комплекс "QRS") - військовий медик може не мати достатніх навиків в кардіології чи доступу до кардіомонітора, щоб оцінити гіперкалемічні зміни.

Знеболювання

Вводьте знеболюючі препарати, якщо це рекомендовано протоколами. Перед введенням ліків завжди перевіряйте наявність алергії. У випадках травми голови, проведіть базовий неврологічний огляд перед введенням будь-яких знеболюючих препаратів. Іноді тривалий час евакуації може спричинити необхідність полегшувати біль протягом певного періоду часу.

1. Введіть нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, діклофенак, ібупрофен 800 мг кожні 8 годин, напроксен), як вказано.

2. Вводьте ацетамінофен (парацетамол) 650-1000 мг орально кожні 8 годин.

Морфіну сульфат внутрішньовенно/внутрішньом'язово/внутрішньокістково - є ефективним засобом для лікування гострого нападу сильного болю і є альтернативою для орального трансмукозного фентаніл цитрату. Всі наркотичні препарати може вводити ТІЛЬКИ особа, що надає спеціалізовану реанімаційну допомогу.

1. Коли вводите опіати, майте напоготові готовий налоксон ( Narcan®).

а. Якщо у пацієнта спостерігається сильне пригнічення дихання, вводьте налоксон дозами по 0,4 мг внутрішньовенно/внутрішньокістково кожні 2 хвилини до максимальної дози 10 мг або до настання бажаного ефекту.

Примітка: налоксон використовують, щоб пацієнт зміг дихати та захищати свої власні дихальні шляхи, тому введення препарату слід титрувати до досягнення нормального дихання. При більшій дозі є можливість виникнення проблем зі знеболюванням.

2. Обережно вводьте морфіну сульфат, якщо пацієнт перебуває у важкому шоці, оскільки морфін та ліки виготовлені на основі морфіну можуть поступово без явних симптомів знизити артеріальний тиск.