Ле Корбюзье жилой дом в Марселе
Житлові будинки змішаної структури
Palm Apartments"- элитный жилой комплекс в Батуми.
дома-дуплекси (с квартирами в різных рівнях)
Вилла Portland Street Duplex
Спроектированный студией дизайна и архитектурыMPR Design Group, роскошный дом Portland Street Duplex, находится в Сиднее в Австралии
Конструктивні рішення.
За конструктивним рішенням житлові будинки підрозділяються на: панельні, каркасні, каркасно-панельні, великоблочні, об'ємно-блокові, монолітні й зі штучних матеріалів (цегла й вироби з місцевих матеріалів).
Матеріал огороджувальних конструкцій.
За матеріалом обгороджувальних конструкцій житлові будинки бувають: із дерева, цегли, бетону, залізобетону, силікатних матеріалів та місцевих матеріалів (природного каменю та ін.).
7. Вимоги до окремих елементів житлових будинків
Висота житлових поверхів від підлоги до підлоги у житлових будинках повинна бути не менше 2,8 м.
Висота житлових приміщень від підлоги до стелі - не менше 2,5 м.
У районах із середньомісячною температурою липня 21 °С і більше висоту житлових поверхів необхідно приймати не менше 3,0 м, а висоту житлових приміщень - не менше 2,7 м. Висоту внутрішньоквар-тирних коридорів, санвузлів та інших підсобних приміщень допускається знижувати до 2,1 м.
Ширина коридору в житлових будинках між сходами чи торцем коридору і сходами повинна бути не менше: при довжині коридору до 40 м - 1,6 м, понад 40 м - 1,8 м.
Ширина галереї повинна бути не меншою 1,6 м. При цьому вимоги 5.28 ДБН В.1.1-7 на житлові будинки не поширюються.
Сходові клітки багатоквартирних житлових будинків, за винятком сходових кліток типів СК2 і Н4, повинні розташовуватися всередині будинку біля зовнішніх стін.
Вибір типу позаквартирних евакуаційних сходових кліток провадиться згідно з вимогами розділу 4 цих Норм з урахуванням ДБН В.1.1-7.
Кількість підйомів в одному сходовому марші або на перепаді рівнів повинна бути не менше трьох і не більше 18.
Найменша ширина маршу в секційних, коридорних і галерейних будинках 1,05...1,2 м; найбільший уклон маршів у секційних двоповерхових житлових будинках 1:1,5; триповерхових і більше, а також коридорних і галерейних житлових будинках - 1:1,75. Марші сходів, що ведуть у підвальні та цокольні поверхи, використовувані з технічною метою, допускаються шириною 0,9 м, а їх уклон - не більше 1:1,25.
Ширина сходового маршу визначається, як відстань між стіною і його огорожею або між його огорожами. Така ширина не повинна перевищувати довжину проступів.
Ширина сходової площадки повинна бути не меншою від ширини маршу.
При реконструкції будинків допускається збереження існуючих уклону і ширини сходових маршів і площадок.
В одноквартирних, двоквартирних і зблокованих житлових будинках заввишки до трьох поверхів ширина маршу внутрішніх сходів повинна бути не менше 0,9 м, а найбільший його уклон - 1:1,25.
При усіх зовнішніх входах до житлових будинків слід передбачати тамбури глибиною не менше 1,4 м. При входах до багатоквартирних будинків допускається передбачати приміщення із санвузлом для чергового персоналу (консьєржа / консьєржки), комору для зберігання прибирального інвентарю. Зазначені вище приміщення (крім тамбурів) повинні розташовуватися поза сходовими клітками. Розміщення спальних місць у приміщенні чергового персоналу (консьєржа/ консьєржки) не допускається.
Вхідні двері до будинків повинні обладнуватися кодовими замками, якщо згідно з 5.46 не передбачено обладнання їх замково-переговорними пристроями з дистанційним керуванням.
Вхід до одноквартирного житлового будинку може влаштовуватися через засклену веранду. При цьому для входу в житлове приміщення повинно бути не менше трьох дверей (у IVB кліматичній зоні - двох дверей). Допускається влаштування подвійних дверей, а також розміщення головного входу до одноквартирного житлового будинку у цокольному поверсі. При цьому передпокій із сходинками має бути опалюваним.
Вхідні сходи мають дублюватися пандусами для пересування дитячих та інвалідних колясок.
Приміщення електрощитової влаштовується згідно з вимогами ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32. У багатоповерхових житлових будинках електрощитові розміщують, як правило, на першому поверсі з виходом із неї безпосередньо назовні або у поповерховий позаквартирний коридор (хол).
Не допускається розміщення електрощитової суміжно з житловими приміщеннями, під і над ними. Допускається передбачати електрощитову в підземному поверсі поблизу входу за умови унеможливлення її затоплення та з влаштуванням шумоізоляції огороджувальних конструкцій.
Позначка підлоги приміщень при вході до будинку повинна бути вище позначки тротуару перед входом не менше ніж на 0,15 м.
Позначку низу віконних прорізів приміщень квартир перших поверхів (за винятком квартир з виходом на приквартирну ділянку), як правило, приймають не нижче за 1,8 м від планувальної позначки землі.
Дахи слід проектувати з організованим водостоком згідно з ДБН В 2.6-14. Допускається передбачати неорганізований водостік з дахів одно-, двоповерхових будинків за умови влаштування козирків над входами. В разі організації зовнішнього водостоку повинні бути передбачені заходи, які виключають утворення і падіння полою.
На дахах житлових будинків слід передбачати огорожу згідно з 6.13 ДБН В.1.1-7 і ГОСТ 25772. Застосування безгорищних дахів (суміщених покриттів) допускається у покриттях мансард, терас у житлових будинках терасного типу та квартирних будинків з квартирами у двох рівнях на верхніх поверхах. Технічні рішення суміщенних покриттів слід передбачати згідно з ДБН В.2.6-14.
Для будинків з умовною висотою вище 26,5 м (як правило, вище дев'яти поверхів) повинні бути передбачені, а для будинків з умовною висотою вище 13,5 м (як правило, вище п'яти поверхів) рекомендується передбачати конструктивні заходи для кріплення колисок і підвісного риштування при проведенні ремонту фасадів.
При розробленні об'ємно-планувальних рішень слід враховувати вимоги щодо забезпечення доступу персоналу до всіх елементів конструкцій та обладнання для їх періодичного огляду та обслуговування.
Лекція №7
«Квартира та її елементи. Житлові будинки одноквартирні»
КОРОТКИЙ ЗМІСТ:
1. Квартира та її елементи.
2. Габарити основної меблі та стаціонарного обладнання. Варіанти планувальних рішень.
3. Принципи проектування квартири та її елементів.
4. Техніко-економічні показники при проектуванні житла.
5. Індивідуальні житлові будинки.
6. Графічні позначення та особливості оформлення проектної документації.
7. Огляд сучасної світової практики проектування житлових будинків.
1.Квартира та її елементи.
Одноквартирний (односімейний) житловий будинок і квартиру у багатоквартирному житловому будинку проектують, виходячи з умови їх заселення однією сім'єю.
Квартира - комплекс взаємопов'язаних приміщень, використовуваних для проживання однієї сім'ї різного чисельного складу або однієї людини, який включає (як мінімум): житлову (житлові) кімнату, кухню, ванну кімнату (душову), вбиральню (або суміщений санвузол), передпокій, комору чи вбудовану шафу
Квартира - це приміщення, у якій людині в різні періоди його життя доводиться проводити більшу частину свого часу. Якщо раніше квартира була в основному місцем задоволення фізіологічних потреб родини (сон, харчування, внутрісімейне спілкування й виховання дітей, особиста гігієна), то в цей час вона здобуває ще й функцію духовного розвитку особистості (самоосвіта, професійна й аматорська діяльність).
У всіх типах будинків квартири можуть розміщатися в одному або в різних рівнях. За цією ознакою всі види квартир діляться на два основних типи:
- квартири з розташуванням всіх приміщень в одному рівні;
- квартири, розташовувані у двох і більше рівнях.
У квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо.
Типи квартир за кількістю житлових кімнат і їх площі у житлових будинках II категорії слід приймати за таблицею 1.
| Кількість житлових кімнат | |||||
| Нижня і верхня межа площі квартир, м2 | 30-40 | 48-58 | 60-70 | 74-85 | 92-98 |
| Примітка 1. Площі квартир дано без урахування площі літніх приміщень. Примітка 2. Площі квартир одноквартирних і зблокованих будинків можуть бути збільшені на 5 %. Примітка 3. З метою уніфікації конструктивно-планувальних рішень багатоквартирних будинків допускається збільшувати площу окремих типів квартир на 5 %. |
Рівень комфорту і склад приміщень квартир і одноквартирних будинків у будівлях житла І категорії визначається завданням на проектування, при цьому нижня межа площі квартир повинна бути не нижче від відповідних показників квартир, наведених у таблиці 1.
Примітка: житло І категорії (комерційне) , житло II категорії (соціальне). Див. п.6 цієї лекції.
Площа спальні на одну людину приймається не менше 8м2, при мінімальній ширині - 2,25м; спальні для двох чоловік - не менше 12м2 при мінімальній ширині - 2,5м; подружні спальні - не менше 12м2 при мінімальній ширині 3м.
Площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 м2, в інших квартирах - не менше 17 м2.
Мінімальна площа спальні на одну особу - 10 м2, на дві - 14 м2.
Мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - 7 м2, у дво- та більше кімнатних - 8 м2.
Мінімальна площа робочої кімнати або кабінету -10м2.
Житлові кімнати в квартирах II категорії не можуть бути прохідними, за винятком чотирьох-, п'ятикімнатних, у яких через загальну кімнату може передбачатись вхід до однієї зі спалень або робочої кімнати (кабінету).
В однокімнатних квартирах замість кухонь допускається передбачати кухні-ніші за умови їх обладнання електроплитами та влаштування в них примусової вентиляції.
В однокімнатних квартирах допускається суміщений санвузол (ванна, умивальник, унітаз). У дво-, трикімнатних квартирах обох категорій слід передбачати роздільні санвузли (ванна з умивальником і вбиральня з унітазом та умивальником). У квартирах, де чотири і більше кімнат, повинно бути не менше двох суміщених санвузлів, кожен з яких має бути обладнаний унітазом (вбиральня з умивальником та унітазом і ванна кімната з ванною, умивальником та унітазом).
Мінімальні розміри площі санвузлів:
- суміщений санвузол (обладнаний ванною, умивальником, унітазом, місцем для пральної машини) - 3,8 м;
- ванна кімната (обладнана ванною, умивальником, місцем для пральної машини) - 3,3 м2;
- туалет (вбиральня, обладнана унітазом і умивальником) - 1,5 м2;
- туалет (вбиральня, обладнана унітазом без умивальника) - 1,2 м2.
Не допускається розміщення вбиральні та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями. Ці приміщення допускається розміщувати над кухнею квартир, розташованих у двох рівнях. Не допускається кріплення приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати.
У сільських населених пунктах допускається будівництво житлових будинків до двох поверхів (не рахуючи цокольного) з неканалізованими вбиральнями типу "люфт-клозет" або біо-туалетом. Приміщення повинно мати природне освітлення та провітрювання. У ІІВ та ІІІВ кліматичних зонах неканалізовані вбиральні допускається розміщувати в опалюваній частині жит лового будинку зі входом через тамбур-шлюз глибиною не менше 1 м. У ІІІБ та IVB кліматичних зонах влаштування "люфт-клозетів" в опалюваній частині житлового будинку не допускається.
Ширина підсобних приміщень квартир повинна бути не менше:
- кухні - 1,8 м;
- передпокою - 1,5 м;
- коридорів, що ведуть до житлових кімнат, - 1,1м.
Кухні, обладнані газовими водонагрівачами, повинні бути забезпечені припливом повітря через кватирки або заґратовані отвори площею не менше 0,02 м2, які розташовують у нижній частині дверей, біля підлоги.
Місця розташування балконів і лоджій багатоповерхових житлових будинків визначаються проектним рішенням з урахуванням вимог ДБН.
3 метою недопущення проникнення сторонніх осіб до квартир, розташованих на першому поверсі, вікна і лоджії у них можуть бути захищені металевими ґратами, що відчиняються зсередини, за умови забезпечення нормованих значень коефіцієнта природної освітленості та умов евакуації з приміщень.
Всі двері в квартирі (будинку) повинні відчинятися по ходу евакуації.
Вхідні двері до квартир, а також елементи кріплення та замикання повинні бути посиленої конструкції з ущільненнями в притулах згідно з ДСТУ Б В.2.6-11. Вхідні двері квартир повинні мати вогнестійкість не менше ЕІ 30 для будинків І, II, III ступенів вогнестійкості, не менше ЕІ 15 - для будинків ІІІа, ІІІб, IV, IVa ступенів вогнестійкості (для будинків V ступеня вогнестійкості - не нормується). Двері квартир у відчиненому положенні не повинні зменшувати розрахункову ширину сходових площадок і маршів.
3 кожної квартири одно-, двоповерхових окремо розташованих і зблокованих житлових будинків рекомендується, а з квартир першого поверху багатоповерхових житлових будинків допускається передбачати додатковий вихід на приквартирну ділянку.
| Найменування приміщень | мінімальна площа, м2 | Мінімальна ширина, м | |
| 1- кімнатна квартира | 2 та більше кімнат | ||
| Спальня на одну людину | 2,25 | ||
| Спальня для двох чоловік | 2,5 | ||
| Подружня спальня | |||
| Загальна кімната | |||
| Кухня | 1,8 | ||
| Робоча кімната або кабінет | |||
| суміщений санвузол (обладнаний ванною, умивальником, унітазом, місцем для пральної машини) | 3,8 | ||
| ванна кімната (обладнана ванною, умивальником, місцем для пральної машини) | 3,3 | ||
| туалет (вбиральня, обладнана унітазом і умивальником) | 1,5 | ||
| туалет (вбиральня, обладнана унітазом без умивальника) | 1,2 | ||
| передпокої | 1,5 | ||
| коридори, що ведуть до житлових кімнат | 1,1 |
2. Габарити основної меблі та стаціонарного обладнання.
Варіанти планувальних рішень.
| № | Назва предметів меблі | Габарити меблі та стаціонарного обладнання (см) |
| Стіл обідній Диван чи диван-ліжко Крісло для відпочинку Стіл журнальний Стіл робочий або секретер Стіл для телевізора чи радіоприймача Ліжко Стілець. Шафи для одягу та білизни 1) Шафа для книг та посуду Тумба туалетна Вішалка з дзеркалом (довга) Дитяче ліжко Пліта 2, 4-х комфорочна Мойка з однією чашею Мойка з двома чашами Шафа-стіл Шафа навісна Холодильник Табурети Ванна Раковина для умивальника Пральна машина Вбудовані шафи для одягу та білізни Вбудовані шафи для книг | 80х(60-160) 80х200 60х80 40х(60-100) 70х(60-120) 40х60 80х200 40х46 60х(80-120) 30х(80-120) 40х80 100-120 60х120 92х55 60х60 80х46 80х60 80х50 60х60 30х30 75х150 60х45 60х40 глибина 60 глибина 30 |
Варіанти планування санвузлів
Приклад розміщення меблів та обладнання в квартирі
3.Принципи проектування квартири та її елементів.
Перший принцип проектування квартири - функціональне зонування, тобто надання кожному процесу життєдіяльності частини простору, що забезпечує умови для його здійснення. За цим принципом в кожній квартирі виділяються такі зони:
- житлова та господарська;
- колективна (спільна кімната, вітальня, їдальня, дитяча-ігрова й обслуговуюча їх підзона - кухня, вбиральня, комори);
- індивідуальна (особисті житлові кімнати, спальня подружжя й обслуговуюча їх підзона - ванни, гардеробні, кабінет, майстерні й т.ін.);
- денної активності й індивідуального користування;
- група допоміжних приміщень (сходи, тамбури, коридори, комори тощо)
Суть функціонального зонування приміщень полягає в чіткому планувальному виділення в квартирі груп приміщень, що мають однорідні функції.
Зазвичай квартиру ділять на дві частини: денного та нічного перебування або індивідуального і общесемейного призначення.
При розташуванні квартири в одному рівні приймають горизонтальне зонування: біля входу розміщують зону денного перебування, в глибині квартири - зону нічного перебування.
При розташуванні квартири в двох та більше рівнях приймається поетажне (вертикальне) зонування: на першому поверсі - загальсімейні приміщення квартири - передню, загальну кімнату і кухню, на другому поверсі - особисті житлові кімнати (спальні) і гігієнічний блок.
Показником якості планувального рішення квартир є:
• чітка диференціація (поділ) різних приміщень за їх призначенням;
• угруповання і зручна зв'язок між приміщеннями;
• розташування санітарно-кухонного блоку;
• проведення принципу зонування квартир.
Двочастинні зонування - найбільш поширений вид функціонального зонування.
Все різноманіття планувальних прийомів рішення квартир можна звести до трьох основних варіантів, якщо в основу такого розподілу покласти ступінь поділу в квартирі функцій для дня і ночі, общесемейной та індивідуальної частин, яка прояв-ляется в ступені ізоляцій житлових приміщень.
Тричастинне зонування - поділ квартири на три частини за принципом однорідності побутових процесів, частіше застосовують у великих квартирах або односімейних домах.
У квартирі виділяють за призначенням три частини: общесемейного, індивідуального та господарсько-побутового призначення. Перші дві частини включають в себе загальну кімнату і спальні. Останню утворюють кухня, комори, санвузли, робочі кімнати і т.д. Зону господарсько-побутового призначення розташовують в центрі квартири, вона служить кордоном між общесемейная і особистими приміщеннями. Вхід у квартиру організовують також в центральній частині.
Приклади схем функціонального зонування житлових приміщень в будинку.
Другий принцип проектування квартири - забезпечення автономності кожної із зон при їх раціональному взаємозв'язку: кухні з передньою й спільною кімнатою, кухні із приквартирною ділянкою (у малоповерхових садибних і блокованих будинках), спільної кімнати з передньою, спалень із санвузлами й т.д. У значній мірі комфортність квартири досягається місцем розміщення окремих її структурних елементів: кухні й спільної кімнати ближче до входу (виходу), спалень - у глибині квартири.
Приміщення -основний елемент просторової організації квартири, що включає одну або кілька зон побутових процесів життєдіяльності. За характером використання всі приміщення квартири можна розділити на 2 групи: житлові приміщення і підсобні приміщення.
Передня або прихожа - свого роду вестибюль квартири. Вона служить місцем зберігання верхнього одягу, взуття, господарських і спортивних приналежностей. Передня - це завжди гардероб, тут одягаються перед виходом і роздягаються, увійшовши у квартиру. Тут зустрічають гостей і відвідувачів. Крім того, передня - центр комунікацій у квартирі. У передній обов'язково є 2 зони: вхідна, де знімають верхній одяг і звільняються від поклажі й друга зона, що організується як хол, де може бути дзеркало, столик, крісло. Відокремити вхідну зону можна за допомогою вбудованих шаф. Ширина передньої повинна бути не менше 1,4 м.
Головним елементом композиції квартири й самим більшим і парадним приміщенням є спільна кімната. Спільна кімната для внутрісімейного спілкування й прийому гостей має дві основні зони: зону відпочинку й зону їдальні,а в однокімнатних квартирах ще робочою й спальною зонами. Найбільш зручними вважаються спільні кімнати зі співвідношенням сторін від 1:1 до 1:1,5. Більш просторові й дуже зручні в експлуатації спільні кімнати, що мають у плані складні обриси. Спільна кімната може бути прохідною (із числом кімнат не менше 3-х).
Житлові особисті приміщення призначені для розміщення в них зон індивідуального користування. Вони проектуються, як правило, трьох типів:
- спальня для подружньої пари;
- житлова кімната (спальня) для однієї людини;
- житлова кімната (спальня) для двох чоловік.
Іноді група особистих приміщень доповнюється кабінетом, у якому переважне значення мають зона розумової праці (робочий стіл) й зона відпочинку (диван).
Найкращим для розміщення особистих речей є вбудовані шафи й шафи-купе. Влаштовуються вони або у вигляді шафової перегородки, або в торці приміщення. Іноді зона розміщення одягу й білизни з особистих приміщень виноситься в спеціально обладнані приміщення - гардеробні, які дуже зручні в експлуатації.
У кухнях здійснюються процеси господарського обслуговування родини (готування й прийом їжі, прасування, шиття й т.п.). Залежно від величини кухні проектують у вигляді: кухні-ніші, робочої кухні, кухні з епізодичним прийомом їжі й кухні-їдальні. Останнім часом одержує поширення одне приміщення достатньої площі для розміщення робочої зони, зони прийому їжі й зони спілкування з установкою телевізора, розрахованих на повний склад родини.
Санітарно-гігієнічні приміщення бувають в основному 4 типів: ванна, душова, убиральня й сполучений санвузол. Основними приладами, що становлять їхнє встаткування є ванна або джакузі, душовий піддон, умивальник, унітаз, рукомийник і в окремих випадках - біде. Розміри приміщень призначаються залежно від складу встаткування. Ширина вбиралень повинна бути не менше 0,8 м, а глибина - не менше 1,2 м. Всі приміщення санітарних вузлів повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.
Відкриті або літні приміщення квартири - це додаткове місце для відпочинку, прийому їжі й господарських робіт. Площі літніх приміщень повинні становити не більше 15% загальної площі квартири. У групу літніх приміщень квартири входять: різні види балконів (від французького з мінімальним виносом плити 0,3 м до балкона з виносом 1,05 м); балкони-лоджії (з виносом плити до 1,5 м); лоджії; тераси й засклені веранди.
Класифікуючи квартири з позицій умов інсоляції й провітрювання, їх ділять на: квартири однобічної орієнтації (світловий фронт квартири виходить на одну сторону будинку) без наскрізного провітрювання й квартири двосторонньої орієнтації (світловий фронт квартири розташований під кутом або із протилежних сторін будинку), які мають наскрізне або кутове провітрювання, тобто оптимальними гігієнічними якостями. При цьому необхідна інсоляція в одно-, двох- і трикімнатних квартирах повинна бути забезпечена не менш, ніж в одній кімнаті; у чотирьох-, п'яти- і шестикімнатних квартирах - не менш ніж у двох кімнатах.
Один з основних принципів проектування житла - індивідуалізація підходу до рішення всіх питань, тобто облік того, що кожна людина - це особистість зі своїми запитами, потребами й інтересами. Цей принцип визначає необхідність гнучкого планування житла. Гнучке планування житла - це така організація квартири, що дозволяє видозмінювати квартиру залежно від тимчасових змін у родині. Гнучке планування сприяє також рішенню проблеми реконструкції й навіть ремонту.
4. Техніко-економічні показники при проектуванні житла.
Традиційно для визначення якостей проектних рішень в проектуванні житла використовуються слідуючи показники:
- житлова площа;
- площа забудови;
- загальна площа;
- будівельний об’єм;
- коефіцієнти економічної ефективності К1; К2; К3 як головні критерії оцінки.
Житлова площа (м2) Sж- сума площ усіх житлових кімнат.
Підсобна чи допоміжна житлплоща (м2) Sдоп– сума площ вспоміжних приміщень: передньої, холу, коридорів, ванної, уборної вбудованих шаф, шлюзів та складов их.
Загальна площа (м2) Sзаг- сума житлової та вспоміжної площ, сума площ всіх приміщень квартири.
Площа забудова (м2) Sзаб- площа горизонтального перерізу по зовнішньому периметру будинку вище цоколів.
Будівельний об’єм (м3) Vбуд - помноження площі забудови на висоту від рівня першого поверху до верху горищного перекриття.
Коефіціенти економічної ефективності К1, К2, К3.
5.Індивідуальні житлові будинки.
Об'ємно-планувальні рішення будинків.
На цей час індивідуальні або садибні житлові будинки діляться на два типи: сільські садибні будинки із земельною ділянкою 10-15 соток і міські котеджі із земельною ділянкою 6-12 соток, що використовується тільки для відпочинку родини.
У деяких випадках земельна ділянка сільського садибного будинку може бути збільшеною до значних розмірів, а садиба - трансформуватися у фермерське господарство будь-якої спеціалізації.
Планування сільського садибного будинку повинна передбачати чіткий функціональний розподіл будинку на дві зони: житлову й господарську. У першу входять: житлові кімнати, їдальня, передня й тамбур, у другу - кухня, робоча кухня (заготівля кормів, овочів і т.п.), гардеробні кімнати, комори.
Підвальну частину будинку використовують для зберігання запасів овочів, інвентарю, лазні й майстерні.
Для сільського садибного будинку велике значення має ізоляція приміщень, пов'язаних з господарством, від житлової частини. Тому, зазвичай, влаштовують два входи в будинок: основний - з боку вулиці й додатковий - з боку подвір’я, робочої кухні або коридору.
У міських котеджах також найчастіше буває два входи: з боку вулиці й з боку озелененої ділянки для відпочинку, як правило, зі спільної кімнати або вітальні.
Існує три основних типи садиб:
- садиби з відокремленими будівлями - житловим будинком і надвірними господарськими будівлями;
- садиби з вбудованими або прибудованими до будинку господарськими будівлями;
- садиби у вигляді комплексу житлових і господарських приміщень, організованих навколо внутрішнього житлового двору.
Можна також відзначити 3 принципові схеми зонування садибного будинку:
- господарська зона розташовується із задньої сторони будинку;
- господарська зона розташовується з боку від будинку;
- господарська зона розташовується з боку вулиці у випадку, коли підсобне господарство мінімальних розмірів або зовсім відсутнє (котеджі).
Для зон з помірним кліматом властива компактність забудови садибного будинку. Тут поширені мансарди й скляні веранди.
У південних районах садибні будинки відрізняються комплексним розташуванням забудови. Тут важливим є захист від сонячної радіації. Для таких будинків характерні відкриті літні приміщення, тіньові навіси, внутрішні закриті або напівзакриті озеленені дворики (іноді з невеликим басейном), вбудовані або прибудовані приміщення літніх кухонь.
За об'ємно-планувальними показниками садибні житлові будинки діляться на дома з квартирами в одному рівні й будинки з квартирами у двох і більше рівнях.
Дома з квартирами у двох рівнях доцільно проектувати при загальній площі квартири більше 90 м2 і при кількості кімнат більше трьох. Такі будинки для міського будівництва називаються котеджами.
На першому поверсі звичайно розташовується передня з тамбуром, спільна кімната, одна зі спалень або кабінет, кухня-їдальня й підсобні приміщення. На другому поверсі, зазвичай, розташовуються спальні й санвузли.
Існує кілька типів будинків із квартирами у двох рівнях:
- мансардний будинок;
- будинок з неповним другим поверхом;
- будинок з однаковими по площі двома поверхами;
- будинок зі зсувом рівнів підлоги, одна із частин якого одноповерхова.
У мансардному будинку приміщення верхнього поверху розташовуються в межах горищного простору. При цьому ухил скатного даху повинен бути не менш 450.
Для більш повного використання горищного простору стелі приміщень мансарди роблять зі скошеними кутами. При цьому висота стін у зрізаних частин повинна бути не менш 1,6 м.
У будинку з неповним другим поверхом спільна кімната або вітальня часто мають підвищену висоту.
Звичайний двоповерховий будинок має рівні по площі поверхи й для нього характерні багатокімнатні квартири (5 і більше кімнат).
Будинок зі зсувом рівнів підлоги доцільно застосовувати на крутому рельєфі.
Внутрішній зв'язок приміщень із квартирами у двох рівнях здійснюється за допомогою внутрішніх сходів, які можуть розташовуватися в передній або в спільній кімнаті, якщо там немає спального місця. Сходи такі можуть мати трохи більший ухил ніж звичайні будинкові сходи, і бувають полегшеними, як правило, дерев'яними.
Мінімальна ширина таких сходів 0,9 м між перилами.
Вони можуть бути відкритими або обмежені стінами. Відкриті сходи є активним елементом інтер'єра.
Одноквартирні садибні будинки мають високі гігієнічні якості. У них забезпечується гарна інсоляція й вони мають необмежену орієнтацію.
Дата добавления: 2015-11-12; просмотров: 4993;