Подолання несхрещуваності видів.

Несхрещуваність викликається трьома причинами: 1) пилок рослин одного виду не проростає на приймочках квіток іншого виду; 2) пилкові трубки ростуть так повільно, що запліднення не відбувається; 3) запліднення відбувається, але зародок гине на тій чи іншій стадії ембрiонального розвитку.

Для подолання несхрещуваності видів застосовують такі методи: проведення реципрокних схрещувань; зміну плоїдності у однієї з батьківських форм; метод посередника; запилення сумішшю пилку; вегетативне зближення схрещуваних форм.

Схрещуваність, тобто процент зав'язування насіння, залежить від того, який компонент використовується як материнська форма. Так, схрещування ♀ пшениця х ♂ пирій буде успішнішим, ніж схрещування ♀ пирій х ♂ пшениця. У схрещуванні жита з пшеницею кращий результат одержують тоді, коли функцію материнської форми виконує пшениця, а не жито. Отже реципрокні схрещування (А х В, В х А) дають неоднаковий результат.

Зміну плоїдності у однієї з батьківських форм для подолання несхрещуваності проводять тоді, коли один із видів має вдвічі більше хромосом (табл. 14). Так, якщо дикий вид картоплі (2п = 24) використовується як материнська форма, то його спочатку переводять шляхом колхіцинування на тетраплоїдний рівень, а потім цей експериментально одержаний тетраплоїд (2п = 48) схрещують з Solanum tuberosum (2n = 48). Якщо ж дикий вид використовують як батьківську форму, то попередньо одержують дигаплоїди культурного виду (2п = 24), а потім їх схрещують з диплоїдним диким видом. Зміна плоїдності призводить до покращення схрещуваності віддалених видів.

Величезний вплив на розвиток теорії і практики віддаленої гібридизації мали праці І. В. Мічуріна, який вважав її могутнім методом створення нових форм і сортів рослин. Використовуючи віддалену гібридизацію, І. В. Мічурін створив багато нових сортів і форм плодових рослин. Ним розроблено оригінальні прийоми подолання несхрещуваності різних видів і родів рослин.

Для виведення зимостійких сортів персика І. В. Мічурін вирішив схрестити культурний персик із зимостійкою формою дикого мигдалю. Однак дістати насіння від такого схрещування йому не вдавалось. Тоді він схрестив дикий мигдаль з диким персиком Давида. Внаслідок цього вийшов гібрид, названий ним посередником. Він мав достатню зимостійкість і легко схрещувався з культурними сортами персика. Цей метод східчастого схрещування при гібридизації різних видів називається методом посередника. Метод посередника застосовують також під час віддаленої гібридизації однорічних культур.

Гібриди між яблунею і грушею, вишнею і черемхою, абрикосом і сливою були одержані І. В. Мічуріним при запиленні сумішшю пилку. Очевидно, що пилок різних видів, нанесений на приймочку квітки материнської рослини, може стимулювати проростання пилку виду-запилювача.

Для подолання несхрещуваності віддалених форм І. В. Мічурін розробив метод попереднього вегетативного зближення схрещуваних форм. При цьому один із видів він щеплював з іншим, а через деякий час схрещував щеплені компоненти. Завдяки фізіологічному взаємовпливу прищепи і підщепи схрещуваність значно покращувалася.

Якщо внаслідок віддалених схрещувань зав'язалося гібридне насіння, це ще не гарантує одержання гібридних рослин, бо недорозвинуте насіння може не, проростати. Життєздатність насіння можна інколи покращити шляхом зміни напрямку схрещувань. Так, у комбінації ♀ Triticum timopheevi х ♂ T. ae tivum зав'язується дрібне насіння, яке має погану схожість. Під час реципрокного схрещування цих видів пшениць (♀ Т. aestivum x T. timopheevi) зав'язування насіння і його схожість виявляються значно кращими.

В окремих схрещуваннях гібридний зародок гине на ранній стадії через дегенерацію ендосперму. У такому разі його відокремлюють і вирощують на штучному поживному середовищі. Рецепти поживних сумішей для культивування ізольованих зародків розроблені для багатьох культур. Гібридний зародок недорозвинутого насіння може переноситись, на повноцінний ендосперм одного із видів.