Промінь, що падає, нормаль до відбиваючої поверхні та відбитий промінь лежать в одній площині. При цьому кут падіння q та кут відбиття q' рівні однин одному.

Цей закон також згадується в творах Евкліда (нагадаємо 300 р. до нашої ери).

S1 - поверхня відбивання; S2 - площина падіння; АО - падаючий промінь; ОВ - відбитий промінь; ON - нормаль до поверхні.

Пучок променів, Що виходить з точкового джерела (тобто гомоцентричний пучок), після відбивання в плоскому дзеркалі залишається гомоцентричним: якщо відбиті промені уявно (подумки) продовжити назад, то подовження пучків перетнуться за дзеркалом в одній точці, яку можна вважати уявним зображенням джерела.

Дійсне джерело та його зображення розташовані симетрично відносно дзеркала. Спостерігачеві здається, що відбиті промені виходять з точки S', розташованої за дзеркалом симетрично точці S.

При відбиванні отражении від плоскої дзеркальної поверхні освітлових променів, що приходять від певного предмета, виникає уявне зображення предмета.

Предмет та його уявне зображення розташовуються симетрично відносно його поверхні. Зображення предмета в плоскому дзеркалі рівно за розміром самому предмету.

Уявне зображення просторового (трьохмірного) предмета в плоскому дзеркалі відрізняється від самого предмета як права система координат відрізняється від лівої (як права рука відрізняється від лівої).

4. Закон заломлення світла.

Промінь, що падає на межу поділу двох оптичних середовищ і, промінь заломлений ν та нормаль до межі поділу лежать в одній площині. Кут падіння і кут заломлення пов’язані співвідношенням

При падінні світла на межу поділу прозорих середовищ з показниками заломлення n1 та n2 частина світла відбивається, а частина проходить в друге середовище, змінюючи напрям розповсюдження (заломлюється).

Схема хода променів при заломленні

Помені падаючий, відбитий, заломлений та нормаль до межі поділу лежать в одній площині. Кут падіння та кут відбивання рівні один одному: a = a₁.

Кути падіння та заломлення пов’язані співвідношенням: n₁ sina₁ = n₂ sinb.

При проходженні світла через плоскопаралельну пластинку промені двічі на своєму шляху заломлюються, в результаті чого промінь падаючий та промінь, що виходить з пластини, виявляються паралельними.

Зміщення променя можна обрахувати за формулою X = d (sina-tgb cosa).

n1 > n2

При переході з оптично більш щільного середовища в оптично менш щільне середовище при збільшенні кута падіння напрямок заломленого променя нахиляється до межі поділу середовищ.

Коли кут падіння перевищує певне граничне значення, заломлення не відбувається і промінь в середовище з показником n₁ не виходить, тобто повністю залишається в середовищі розповсюдження (з показником n₂). Таке явище називається повним внутрішнім відбиванням світла.

Явище заломлення світла досліджував Аристотель (350 р. до нашої ери). Крім нього – ще досить багато дослідників. Проте пріоритет належить Декарту, який в 1630р. оприлюднив закон заломлення світла в сучасній формі.

Необхідно зазначити, що коли об’єкт від якого відбивається світло, чи межа розподілу двох середовищ дуже малі (0,01 мм) то матимуть місце відхилення закону заломлення світла.