Розклад кольорового зору

Спектральну чутливість кожного з трьох приймачів ока можна отримати дослідним шляхом вимірювання та усереднення результатів для різних людей (протанопи, дейтеранопи). Однак спектральна чутливість кожного з трьох приймачів ока у будь-якої людини відрізняється від усередненої кривої. За рахунок індивідуальних розходжень рівність кольорів двох полів колориметра, встановлена одним спостерігачем не задовольняє іншого. Це не доводить, що кольоровий зір одного зі спостерігачів є аномальним. Однак відмінність колірного зору від середнього можна вважати нормальним тільки до відомої межі – аномалія колірного зору.

Людина, у якої працюють усі три приймачі колірного зору, називаються трихроматом. Патологічний стан зору, при якому один із приймачів зовсім не працює називають дихроїзмом. Є люди, у яких сприйняття кольору цілком відсутня – монохромати (ахромати). Монохромат бачить світ як чорно-білу фотографію. Колбочки ока такої людини зовсім не працюю, збережена тільки функція паличок. Багато особливостей монохроматичного зору підтверджують таке припущення: крива відносної спектральної світлової ефективності монохромата зрушена до короткохвильової частини спектра.

Зоровий апарат дихроматов відрізняється від нормального відсутністю реакцій однієї з груп рецепторів. При цьому, як правило, працюючі рецептори мають нормальні криві спектральної чутливості. Існують наступні типи двобарвного зору:

– протанопи (не працюють червоночутливі рецептори);

– дейтеранопи (не працюють зеленочутливі рецептори);

– трітанопи (не працюють синєчутливі рецептори).

Протанопи не розрізняють помаранчевих, жовтих і зелених, ототожнюючи ці кольори з жовтими; не розрізняють фіолетових, синіх і блакитних: весь початок спектру для них синіший. Крім того, ділянка поблизу 490 нм уявляється протанопам ахроматичною. Ділянка найбільшої світлоти для протанопов зрушена від 550 нм у сторону коротких хвиль. Протанопію часто називають дальтонизмом.

Дейтеранопи не можуть відрізнити темно-червоний від ясно-зеленого, фіолетовий від блакитного; пурпурний ототожнюються ними з сірим. Максимум кривої відносної спектральної ефективності зміщений до червоного.

Трітанопи не бачать фіолетових кольорів (для них спектр укорочений). Ділянки спектру поблизу 470 і 580 нм здаються се­рыми. У спектрі видно лише відтінки червоного і голубувато-зеленого. Область максимальної светлоты доводиться на жовту ділянку спектру.

Тимчасове придушення колірної чутливості може бути викликане штучно дією на око потужного вилучення вузької області спектру, відповідній максимуму чутливості тієї або іншої групи рецепторів. В цьому випадку відбуваються розклад зорової речовини і різке зниження чутливості рецепторів, що поглинули випромінювання до відновлення концентрації речовини.