Фізика Землі

Вивчаючи Землю, геологія насамперед досліджує її фізичні й хімічні особливості, а це дає можливість зробити висновки про будову і походження Землі. Вірне уявлення про Землю, її форму склалось у різних народів в різний і було різним. У давнину люди вважали, що Земля має вигляд плоского диска і що розміри її невеликі. Послідовники Піфагора у 530 р. до н.е. вважали Землю кулястої форми. Відомості про кулястість Землі перейшли в середні віки і ще більше ствердилися після кругосвітньої подорожі Магеллана, експедиція якого в 1519 р. відплила з Севільї – Іспанія на захід, а через 3 роки повернулася зі сходу. У кінці 18 ст. Лаплас висловив гіпотезу, що колись Земля була в рідинному стані. Ще раніше до цього висновку прийшов Ньютон (1686). Він вважав, що Земля не правильна куля, а приплюснута по осі обертання – еліпсоїд обертання. Дослідження Ф.М.Красовського та О.О.Ізотова довели, що форма Землі відповідає трьохосному еліпсоїду. Важливе значення для правильного з'ясування форми Землі має дослідження розподілу сили тяжіння. Взагалі сила тяжіння зростає від екватора до полюсів, крім того, в окремих місцях спостерігаються відхилення = аномаліїсили тяжіння (біля Курська, Москви, Ромен, Прикаспійський западині). Нерівномірний розподіл сили тяжіння й аномалії показують, що маси, з яких складається земна кора, розподілені нерівномірно. Це навело на думку, що поверхня Землі не відповідає ніякому геометричному тілу обертання і таку форму названо геоїдом. Геоїд являє собою таку замкнену поверхню, в кожній точці якої нормалями до поверхні є прямовисні лінії. Зараз встановлено, що полярний радіус меншій від екваторіального на 21,38 км і Земля дещо сплюснута по екватору. Нові та важливі результати по вивченню фігури Землі були отримані за допомогою штучних супутників. З'ясувалося, що фігура її грушоподібна – її північний полюс є при піднятим відносно земного еліпсоїду на 30 м у порівнянні із північним та площа північної півкулі більше південної. Площа Землі становить 510 млн. км². Об’єм – 1,083 млрд. км³, радіус геоїду – 6371 км., довжина кола земного меридіана – 40 008 550 м., довжина екватора – 40 075 700 м., маса – 5,98х10²¹ т.

Єдиний супутник Землі – Місяць, віддалений від неї на 384 400 тис. км., період обертання 27,32 доби. Діаметр – 3476 км, маса 1/82 маси Землі. Температура від -160⁰ до +120⁰. Обертання Місяця навколо його осі відбувається за той же період, що й навколо Землі. Внаслідок цього Місяць завжди обернений до Землі одним й тим же боком. Місяць має кулеподібну форму, дещо витягнуту в бік Землі. Повністю позбавлений атмосфери, його поверхня покрита шаром місячного ґрунту – реголіту, пухкої породи, утвореної за рахунок руйнування базальтів.