Завдання виховання дітей дошкільного віку

Дошкільне дитинство — досить тривалий час розвитку дитини і неповторний за темпами. Завдання виховання на кожному етапі цього періоду мають свою специфіку. У немовлячому і ранньому дитинстві важливо формувати якості, які зумовлюють розвиток суто людських властивостей і здібностей (потреби у спілкуванні, прямоходінні, діях із предметами та ін.). Завдання виховання значно ускладню­ється у дошкільному віці, коли формуються якості, що визначають подальший розвиток дитини.

Концепція дошкільного виховання в Україні передбачає широкі можливості для створення дошкільних закладів, які б якнайповніше використовували досягнення етнопедагогіки, світової педагогічної думки відповідно до реалій суспільного буття, виховних традицій народу, окреслюючи такі його завдання:

1. Пробудити в дитині духовне начало, розвинути його як домінуюче в структурі особистості.

2. Формувати особистість у контексті рідної культури, мови як емоційного природного середовища дитини, що

відповідає її етнопсихології.

З. Відновити престиж української мови — материн­ської мови дітей, державної мови суверенної України, мо­ви корінної нації як засобу соціалізації особистості.

4. Сформувати творчу індивідуальність, яка живе ак­тивно, цікаво, відповідно до вікових і фізіологічних потреб, готова фізично і психічно до подальших вимог сім'ї, шко­ли, життя.

5. Прищеплювати дитині безкорисливість як вищу цін­ність культури, а також елементи економічної обізнаності, діловитості.

Вимоги суспільства до вихованості й навченості дош­кільника, а також умови, за яких вони можуть бути до­сягнуті, сформульовані у Базовому компоненті дошкіль­ної освіти, який репрезентує ступінь компетентності — комплекс особистісних якостей і властивостей, потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень, що ста­новлять систему знань дитини, життєво важливих прак­тичних умінь, які гарантують здатність реалізувати мож­ливості розвитку особистості.

Компетентність — це не лише поінформованість із різ­номанітних проблем, а й відповідна поведінка, яка ґрунту­ється на знаннях і чуттєвому досвіді. Компетентність пе­редбачає інтелектуальну та поведінкову самостійність, іні­ціативу, творчість, незалежність, критичність, оптимізм, наполегливість, уміння доводити розпочате до кінця, бра­ти на себе відповідальність за помилки. Дорослі мусять визнавати цю якість особливо важливою для особистісного становлення дитини, давати їй змогу виявляти самостій­ність, не караючи, не нав'язуючи готових рішень, не втручаючись у її діяльність, допомагаючи лише за об'єктивної необхідності.

Базовий компонент дошкільної освіти окреслює вимоги до її змісту, рівня та обсягу, які є основою оцінювання освітнього рівня дитини, узгоджують її інтереси й потреби суспільства щодо освіченості. Йдеться про формування певної життєвої позиції дошкільника, розвиток його елементарної життєвої компетентності.

Матеріал Базового компонента дошкільної освіти структуровано за сферами життєдіяльності, що відображає нові світоглядні підходи, досягнення сучасних природознавчих і людинознавчих наук. Його вимоги передбачають збагачення досвіду дитини, озброєння її навичками практичного життя, вдосконалення вміння спілкуватися з незнайомими людьми, гармонійно входити в нове оточення, вдаватися до асоціативних зв'язків, користуватися на явним досвідом, експериментувати, адекватно поводитися у незвичних життєвих обставинах.

Загалом, мета і завдання виховання дитини в сім'ї, до шкільних закладах полягають у формуванні її особистісної культури і компетентності. Конкретизує їх Концепція безперервної системи національного виховання, яка пе­редбачає:

— повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України;

— забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей, своєчасне виявлення тих, хто потребує корекції здоров'я; здійснення виховного процесу з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я, природних задатків дитини;

— розумовий розвиток дітей, розвиток пам'яті, уваги, мислення, уяви, допитливості, захоплень; оволодіння рід­ною мовою, прищеплення навичок культури спілкування;

— започаткування основ трудового виховання, екологічної культури, орієнтації в національних і загальнолюд­ських цінностях, набуття життєвого досвіду; виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщини, людей праці; створення сприятливих умов для розвитку мораль­ної самооцінки, яка має відображати ставлення дитини до себе як суб'єкта гуманних, доброзичливих взаємин з ото­чуючими;

— прилучення дітей до культури, мистецтва, традицій, обрядів українського народу, формування духовності, прищеплення шанобливого ставлення до культурних на­дбань, звичаїв, традицій інших народів; своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для роз­витку талановитих дітей;

— соціалізацію особистості дитини, яка полягає в орга­нізації спілкування як особливого виду діяльності, що дає дитині змогу пізнавати дійсність, світ людських взаємин і саму себе не лише вербально, а й у процесі обміну емоція­ми й почуттями;

— інтеграцію родинного і суспільного дошкільного ви­ховання на засадах народної педагогіки, національної культури, сучасних досягнень науки, надбань світового педагогічного досвіду;

— психологічну підготовку дітей до навчання у школі, забезпечення пізнавальної активності, розвитку творчих і художніх здібностей в ігровій та інших видах дитячої ді­яльності.

Закон України «Про дошкільну освіту» зосереджує увагу на таких завданнях дошкільної освіти:

— збереження і зміцнення фізичного, психічного і ду­ховного здоров'я дитини;

— виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звича­їв, державної та рідної мови, національних цінностей ук­раїнського народу, цінностей інших націй і народів, свідо­мого ставлення до себе, оточуючих і довкілля;

— формування особистості дитини, розвиток її твор­чих здібностей, набуття нею соціального досвіду;

— виконання вимог Базового компонента дошкільної

освіти; забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту.

Детальною конкретизацією вимог Закону «Про дошкільну освіту» є Коментар до Базового компонента дошкіль­ної освіти в Україні, який спрямовує на вирішення таких завдань:

— створення належних умов для реалізації дитиною свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального);

— формування механізмів саморозвитку дошкільника, розширення свідомості, сприяння його свідомому іс­нуванню;

— розвиток базових якостей особистості;

— навчання жити у злагоді з довкіллям та собою, адек­ватно реагувати на події, оптимістично ставитися до жит­тя, довіряти людському оточенню, відчувати себе захище­ним, орієнтуватися в ньому;

— підтримка дитячої субкультури, збагачення дитя­чих видів діяльності;

— створення культурного середовища, сприяння ста­новленню в дитини основ особистісної культури, залучен­ня до світу національної та світової культур;

— вироблення оптимістичної гіпотези розвитку кожної конкретної дитини;

— опанування дошкільником навичками практичного життя;

— забезпечення гармонійного та особистісного розвит­ку, формування ціннісного ставлення до природи, культу­ри, людей і до себе.

Отже, загальною метою виховання дітей дошкільного віку є всебічний розвиток дитини, формування базису її особистісної культури. Реалізується вона в єдності складо­вих частин виховання дітей дошкільного віку.