Економічна природа та система міжнародних фінансових відносин

Диверсифікація міжнародних фінансових і валютних відносин на межі XX—XXI ст. пов'язана з необхідністю здійснення грошового забезпечення світогосподарських зв'язків, які значно розширилися й поглибилися під впливом інтернаціоналізації та глобалізації виробництва й обміну.

Фінансові операції є діями, спрямованими на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відносинами, що виникають при формуванні та використанні відповідних коштів.

Фінансові операції (трансакції) можуть зумовлюватись як грошовими платежами (розрахунки, трансфери тощо), так і рухом капітальних ресурсів (лізинг, траст, кредит, франчай-зинг та ін.).

Об'єктами фінансових операцій є різноманітні фінансові активи, до яких належать: національні гроші, іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні метали, нерухомість.

Вирізняють такі види фінансових операцій:

— операції з переказу грошей;

— інвестиційні операції;

— спекулятивні операції;

— операції з капіталом.

Операції з переказу грошей охоплюють усі форми та види розрахунків (операції з обміну "гроші — товар") та трансфери (рух грошей в одному напрямі).

Інвестиційні фінансові операції пов'язані з переміщенням капіталу з метою його приросту. Вони опосередковують серед-ньо- та довгострокові вкладення капіталу. До них належать: кредит, лізинг, траст, оренда, франчайзинг, рента та інші операції тривалістю понад 180 днів.

Спекулятивні операції — це короткострокові фінансові дії з отримання прибутку у вигляді різниці у процентах з отриманих кредитів¹. До них належать валютний арбітраж, процентний арбітраж, операції своп, валютна спекуляція тощо.

Операції з капіталом спрямовуються на управління ним в умовах ризику та невизначеності економічної кон'юнктури. Тут переважають страхові операції, включаючи хеджування, операції застави, в тому числі іпотеку.

Фінансова система ринкової економіки досягла наприкінці XX — на початку XXI ст. надзвичайно високого рівня розвитку як у національному, так і в міжнародному масштабі. Це виявляється в таких процесах:

— високий ступінь концентрації фінансових ресурсів намакроекономічному рівні;

— висока мобільність та взаємозв'язок фінансових ринківна базі новітніх інформаційних технологій;

— різноманітність фінансових інструментів макро- та мікро-економічної політики;

— глобалізація фінансових відносин.

Міжнародні фінанси становлять сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами.

Рух грошових потоків у світовому господарстві здійснюється за такими напрямами:

— взаємовідносини між суб'єктами господарювання різнихкраїн;

— взаємовідносини держави з урядами інших країн таміжнародними організаціями;

— взаємовідносини держави та суб'єктів світогосподарськихзв'язків з міжнародними фінансовими інституціями. Суб'єктами міжнародних фінансових відносин є, таким чином, уряди, підприємства, фірми, банки, установи, фізичні особи.

У цілому перерозподіл фінансових коштів у світовому масштабі забезпечує зростання конкуренції й ефективніше використання виробничих потужностей та інших ресурсів економічного розвитку.

Система міжнародних фінансових відносин складається між різними суб'єктами. Ними є фізичні, юридичні особи та держави, які згідно із законом мають і здійснюють безпосередньо або через представників свої права та обов'язки, пов'язані з міжнародними фінансами.

Суб'єктів системи міжнародних фінансів з позицій конкретної держави поділяють на резидентів і нерезидентів.

З економічного погляду розрізняють таких суб'єктів: домашні господарства, господарюючі підприємства, різноманітні фінансові інститути, держава, міжнародні організації.

У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України згруповані так:

— фізичні особи;

— юридичні особи;

— об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб;

— структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності,які не є юридичними особами згідно із законами України, алемають постійне місцезнаходження на її території;

— спільні підприємства, що зареєстровані як такі в Україній мають на її території постійне місцезнаходження;

— інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законодавством України.

Можна виділити цілу низку грошових відносин, які формують систему міжнародних фінансів. Це, зокрема, відносини:

— між експортерами та імпортерами з приводу платежів затовари, надання та погашення кредитних зобов'язань;

— між згаданими вище суб'єктами та банками щодо отримання та погашення кредитів, відкриття та обслуговуваннявалютних рахунків, надання гарантій;

— між усіма згаданими вище суб'єктами та страховимиорганізаціями з приводу страхування ризиків;

— між усіма згаданими вище суб'єктами та фізичнимиособами з приводу оплати праці, здійснення міжнародних переказів, сплати за товари і послуги, виконання договорів страхування та ін.;

— між фізичними особами з приводу різноманітних міжнародних банківських, поштових і готівкових грошових переказів;

— між згаданими вище суб'єктами та державою з приводусплати податків та виконання певних зобов'язань, що випливають з правил державного регулювання міжнародних фінансових відносин;

— між урядами різних країн з приводу сплати (отримання)контрибуцій та репарацій, надання та погашення кредитівтощо;

— між урядами країн і міжнародними організаціями з приводу грошових внесків у ці організації, отримання кредитів,субсидій тощо;

— між міжнародними організаціями.