Конструкції дерев'яних ферм

Дерев'яні ферми – це наскрізні решітчасті конструкції балкового типу, які знаходять велике застосування в будівництві. Вони є основними несучими конструкціями дерев'яних покрить споруд різного призначення, що мають малі та середні довжини прольотів.

Деревина і сталь в дерев'яних фермах концентруються в стержнях поясів і решітки, де діють переважно поздовжні сили, і несуча здатність цих матеріалів використовується в повній мірі.

Основний недолік дерев'яних ферм – це велика кількість елементів та вузлів. В зв'язку з цим затрати праці при виготовленні значно більші, ніж при виготовленні ферм чи арок.

Рис. 8.1. Клеєдерев’яні ферми: а - трикутна зі спадними розкосами; в - сегментна; г – п’ятикутна;

Клеєдерев¢яні ферми заводського виготовлення переважно мають прольоти від 18 до 30 м і висоту 1/5...1/7 прольоту, трикутну, сегментну або п'ятикутну форму (рис.8.1). Верхній пояс цих ферм має пряму або гнуту форму і прямокутний переріз, який здатний витримувати навантаження від настилів покриття. Ширина його, як правило, не перевищує 17 см для того, щоб можна було склеювати з дощок без їх з¢єднання по кромках.

Нижній пояс клеєдерев’яних ферм начастіше виготовляється металевим із двох стальних кутників полицями всередину такої ж ширини, як і ширина верхнього поясу для спрощення конструкції вузлів. Через металевий нижній пояс ці ферми називаються металодерев’яними.

Стержні решітки цих ферм, у яких діють великі стискуючі або малі розтягуючі сили, роблять клеєдерев’яними прямокутного перерізу такої ж ширини, як і переріз верхнього пояса з метою спрощення їхнього кріплення у вузлах. Стержні решітки, у яких діють великі розтягуючі сили виконують, як правило, металевими із подвійних кутків або з арматурних стержнів.

Трикутна клеєдерев’яна ферма(рис. 8.1, а) має значний нахил верхнього пояса і призначена для покриття з поштучних покрівельних матеріалів. Її верхній пояс складається із шести або чотирьох прямих стержнів, які з’єднуються у вузлах із ексцентриситетами для зменшення моментів, що виникають від міжвузлових навантажень. Нижній пояс робиться з подвійних сталевих кутиків. Розкоси і стійки таких ферм, які працюють тільки на стискання, мають клеєдерев’яний прямокутний переріз такої ж ширини, як і верхній пояс, а які працюють тільки на розтягування - виготовляються з одиничних арматурних стержнів.

Сегментні клеєдерев’яні ферми (рис. 8.1, в) призначені для покриття з рулонним дахом. Вони мають, як правило, трикутну схему решітки. Верхній пояс складається з чотирьох або трьох клеєдерев’яних стержнів однакової довжини прямокутного перерізу, вигнутих по дузі кола при виготовленні. Стержні з'єднуються центруванням по їхніх осях. Нижній пояс складається із подвійних стальних кутиків. Розкоси решітки цієї ферми, в яких діють незначні знакозмінні повздовжні сили, виготовляють клеєдерев’яними прямокутного перерізу, рівного перерізу верхнього і нижнього поясів.

П’ятикутна клеєдерев’яна ферма (рис. 8.1, г) має невеликі нахили верхнього пояса. Вона є основою для дерев'яного покриття із рулонним дахом і для покриття середніх прольотів трьохпролітних покриттів. Ферма має трикутну зі стійками схему решітки. Верхній пояс складається з чотирьох клеєдерев’яних стержнів прямокутного перерізу, що з’єднуються у вузлах ексцентрично відносно до їхніх осей. Середні панелі нижнього пояса й опорні розкоси, у яких діють великі розтягуючі зусилля, роблять з подвійних стальних кутиків. Стійки і середні розкоси, у яких діють невеликі знакозмінні зусилля, виготовляють клеєдерев’яними. Такі ферми відносяться до менш економічних типів ферм.

Цільнодерев’яні ферми (рис. 8.2) мають дерев’яні верхні пояси, дерев’яні або стальні нижні пояси і елементи решітки. Основною перевагою таких ферм є можливість їх виготовлення з лісоматеріалів середньої вологості в умовах будь-якого деревообробного підприємства, у тому числі там, де не має устаткування для склеювання деревини.

Недоліки цільнодерев’яних ферм теж значні. Обмеження розмірів перерізів лісоматеріалів і відповідно несучої спроможності при згині, потребують конструкції покриття спирати в основному у вузлах верхнього поясу й уникати міжвузлових навантажень. Це призводить до того, що такі ферми мають значно більше число панелей верхнього поясу, елементів і вузлів, ніж клеєдерев’яні. Вони трудомісткі у виготовленні, організація їх серійного механізованого виробництва важка.

Рис 8.2. Брущаті ферми: а – трикутна малсопролітна; б - багатокутна

Конструкції вузлів дерев'яних ферм різноманітні. Вузли є найважливішими деталями цих конструкцій, від яких великою мірою залежить їхня міцність, надійність і довговічність. Типи вузлових з’єднань безпосередньо пов’язані зі схемами решітки Найбільше надійними з’єднаннями дерев’яних елементів є лобові упори. Проте вони не можуть сприймати розтягуючі зусилля. Тому найбільше надійно і просто вирішуються конструкції вузлів, де з’єднані стержні передають на них тільки стискаючі зусилля торцями стиснутих стержнів або шайбами розтягнутих тяжів. Простими з’єднаннями є також лобові врубки, але їх несуча здатність обмежена. Більшість схем дерев’яних ферм забезпечують застосування цих з’єднань. Болтові з’єднання можуть сприймати і стискаючі і розтягуючі зусилля. Вони застосовуються для закріплення у вузлах стержнів решітки сегментних і багатокутних ферм, у яких діють невеликі, але знакоперемінні повздовжні сили . Конструкції вузлів клеєдерев’яних і суцільнодерев’яних ферм мають свої особливості, і приведені на рисунках 8.3; 8.4; 8.5.

Вузли клеєдерев’яних ферм також різноманітні. Клеєдерев’яні стержні решітки сегментних ферм закріплюються болтами і металевими накладками до стержнів із двосторонніми накладками, привареними до кутиків нижнього пояса. Стиснуті клеєдерев’яні стійки трикутної ферми з висхідними розкосами прикріплюються до нижнього пояса прямими лобовими упорами і закріплюються металевими накладками і болтами. Розтягнуті стержневі розкоси закріплюються гайками до похилих накладок, які прикріплюються до нижнього пояса.

Вузли верхнього пояса сегментних клеєдерев’яних ферм вирішуються за допомогою двосторонніх клеєдерев’яних накладок, сталевих діафрагм і болтів. У вузлі ферм невеликих прольотів розкоси решітки закріплюються металевими накладками до болта, пропущеному через центр вузла. У вузлі ферм великих прольотів ці накладки кріпляться до металевої діафрагми І-образного профілю зі стержнями з нарізкою і гайками, привареними до її осі.

Рис. 8.4. Вузли нижніх поясів клеєдерев’яних ферм: а - трикутний; б – сегментний; 1 - сталеві кріплення; 2 - болт; 3 - сталеві накладки

Вузли верхнього пояса трикутної клеєдерев’яної ферми зі спадними розкосами можуть вирішуватися за допомогою металевого башмака, який складається з двох фасонок із діафрагмою і нижнім листом, до якого приварений кутовий упор і сталеві накладки для з’єднання стиснутого розкосу з ростягнутою стійкю (рис. 8.3, б). Коньковий вузол цієї ферми може вирішуватися за допомогою металевого кріплення, який складається з двох фасонок і трикутної діафрагми і болтів (рис. 8.3, в). Стиснуті стрижні верхнього пояса кріпляться прямими лобовими упорами і болтами до похилих поверхонь діафрагми, а стяжний стержень середньої стійки кріпиться гайкою до горизонтальной поверхні діафрагми.

Опорний вузол брущатої трикутної ферми (рис. 8.5) виконується у вигляді лобової врубки. У кінцевій частині бруса нижнього пояса вирізаєтся трикутне гніздо, у який вводиться нижня частина торця бруса верхнього пояса-«зуб» і впирається в робочу площадку гнізда. Глибина врубки повинна бути не більша 1/3 висоти перерізу нижнього бруса, а відстань від вершини гнізда до кінця нижнього бруса - не менше 1,5 висоти його перерізу для отримання достатніх площ розтягу і сколювання. Врубка повинна бути центрована по осях опори, верхнього пояса й ослабленого врубкою перерізу нижнього пояса, щоб у цьому перерізі не виникало, крім розтягуючих зусиль, ще згинаючих моментів. Лобова врубка додатково стягується похилим болтом перпендикулярно до верхнього бруса, так званим аварійним. Він забезпечує цілісність врубки при монтажі.В разі руйнування врубки від сколювання кінця нижнього бруса цей болт починає працювати на розтяг і запобігає миттєвому руйнуванню ферми. Опорна підбалка, прибита цвяхами, запобігає зминанню нижнього бруса під шайбою аварійного болта.

Коньковий вузол цієї ферми (рис. 8.5, а) виконується у вигляді нахилених лобових упорів торців брусів верхнього пояса і горизонтального лобового упора шайби розтягнутого стрижня стійки. Вузол перекриваєтся двосторонніми накладками з товстих дощок, прикріплених до брусів верхнього пояса болтами. Середній вузол нижнього пояса цієї ферми вирішується із застосуванням подвійних накладок із брусів перерізом, не меншим половини перерізу бруса нижнього поясу та болтів. Стиснуті бруси розкосів пропускаються в зазор між вкладками нижнього пояса, впираються вертикальними площинами кінців один в одного, а горизонтальними площинами — на шайбу розтягнутого стержня стійки.

При цьому у вузлі створюються дві лобові опори. Проміжний вузол верхнього пояса вирішується у вигляді лобових врубок стиснутих брусів розкосів, зкріплених болтами, у гнізда зроблені в брусах верхнього пояса. При наявності підвісної стелі в цьому вузлі кріпиться також сталевий стержень розтягнутої стійки гайкою на шайбі.

Вузли багатокутної брусчатої ферми (рис. 8.5, б) вирішуються різноманітними варіантами. Опорний вузол цієї ферми виконують із застосуванням стального башмака, який складається з опорного листа, двох вертикальних фасонок і похилої діафрагми, що служить опорою опорного бруса верхнього поясу. Проміжні вузли верхнього пояса кріпляться з допомогою стальних накладок, стальних вкладишів, двосторонніх дерев’яних накладок і болтів.

Рис. 8.5. Вузли брущатих ферм: а - трикутної; б – багатокутної; І - опорний вузол; ІІ - проміжні вузли