Припинення господарських зобов'язань

Господарське зобов'язання припиняється (статті 202-208 ГК):

• виконанням, проведеним належним чином - ч. 1 і 2 ст. 203 (якщо всі умови зобов'язання виконані належним чином і виконання прийнято управненою стороною);

• зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання -ч. 3-5 ст. 203 (для зарахування достатньо заяви однієї сторони зобов'язання; проте не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сто­рони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а та­кож в інших випадках, передбачених законом);

• у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі - ч. 2 ст. 204;

• за згодою сторін (зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання - ч. 1 ст. 204);

• у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду (ст. 206);

• через неможливість виконання (ст. 205): у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає (в тому числі ліквідація суб'єкта без правонаступництва; визнання його банкрутом); при цьому зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити не­обхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлен­ня не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону;

• в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

• До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особли­востей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 206, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 ГК щодо зміни та розірвання гос­подарських договорів. Проте державний контракт підлягає розірванню у разі зміни або скасування державного замовлення, яким передбачено припинення дії контр­акту, з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов'язання. Наслідки розі­рвання державного контракту для його сторін визначаються відповідно до закону.

Господарське зобов'язання на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині (ст. 207 ГК), якщо воно:

• не відповідає вимогам закону;

• або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспіль­ства;

• або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б од­ним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання по­рушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними ви­знаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

• виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, вико­навця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону пев­них обов'язків;

• допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

• вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно вели­кого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Визнання господарського зобов'язання недійсним тягне наслідки, передбаче­ні законом (ч. З ст. 207, ст. 208 ГК України), а саме:

• припинення зобов'язання повністю або в частині з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, то таке зобов'язання припиняється на майбутнє;

• вилучення в доход держави за рішенням суду майна (коштів), одержано­го сторонами за зобов'язанням у разі визнаного недійсним зобов'язання як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства; при цьому: 1) за наявності наміру вчинення зобов'язання з незаконною метою в обох сто­рін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в до­ход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) у разі наявності наміру лише у однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержа­не останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави;

• двостороння реституція - у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав: кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшко­дувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

 

ТЕМА 14.

ГОСПОДАРСЬКІ ДОГОВОРИ

 

1. Поняття та ознаки господарського договору.

2. Функції господарського договору.

3. Класифікація господарських договорів.

4. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.

5. Зміст господарського договору.

6. Форма господарського договору.

7. Забезпечення належного виконання господарських договорів.

 








Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 516; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2022 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.004 сек.