Під повторенням розуміють процес відновлення в пам'яті раніше одержаних знань на новому, більш високому рівні.

Завдання повторення виражаються в наступних пунктах:

• запобігання прогалин в знаннях учнів;
• активізація знань, необхідних для вивчення нового матеріалу;
• розвиток пам'яті і мислення;
• формування узагальнених знань:
• встановлення співвідношення між подібними поняттями,
• поглиблене вивчення фізичних понять,
• систематизація явищ природи.

Застосовуються такі форми повторення:

• робота учня над вивченим раніше матеріалом за підручником;
• робота над науково-популярною літературою;
• розв'язування комбінованих задач (кількісних і якісних);
• написання рефератів.

Повторення буде ефективним, якщо вчитель дотримуватиметься певних вимог до нього:

· повторювати потрібно регулярно;

· організовувати повторення потрібно регулярно так, щоб воно проходило під новим, відмінним від раніше застосованого, кутом;

· повторювати потрібно на вищому рівні.

Важливою формою повторення є систематизація знань учнів з фізики, яка проводиться після вивчення тем і розділів курсу фізики. Головне завдання, що ставиться перед таким видом роботи, є приведення певного кола знань в систему, при цьому матеріал повторюється на вищому рівні, під новим, відмінним від раніше застосовуваного, кутом зору.

Одним із способів систематизації є складання спеціальних таблиць. Приклад такої таблиці для узагальнення знань розділу "Електричний струм в різних середовищах" наводиться нижче.

Систематизація знань проводять також за допомогою структурно-логічних схем. Нижче подається частково заповнена структурно-логічна схема систематизації знань з теми "Основи термодинаміки".

Систематизуючі таблиці і структурні схеми можна складати на останньому уроці вивчення відповідних тем. Проте найкращий ефект одержується тоді, коли кістяк таблиці чи схеми дається учням на початку вивчення тем, який вони заповнюють у процесі вивчення. На останньому ж уроці обговорюють відповідні таблиці чи схеми, згадуючи відповідний матеріал у певній послідовності.

2.Перевірка знань учнів покликана встановити рівень засвоєння знань учнями, міцність і дієвість умінь і навичок.

Дидактична роль перевірки дуже складна і має цілу низку специфічних функцій:

· контролююча (вчитель реєструє рівень засвоєння знань чи рівень сформованості умінь і навичок);

· корегуюча (в процесі перевірки включаються нові зв'язки, за якими проводиться виправлення і впорядкування знань);

· розвиваюча (оперування наявними знаннями сприяє вдосконаленню процесів мислення, розвитку здібностей учнів;

· систематизуюча (у процесі повторення знання впорядковуються);

· орієнтуюча (сприяє самооцінці знань учнем і показує недоліки);

· виховуюча (розвиває почуття відповідальності і дисциплінованості).

Система перевірки знань

В процесі перевірки знань учитель повинен враховувати динамічний характер процесу засвоєння знань, формування умінь і навичок учнів, що відображається в шкалі рівнів знань учнів, яка вживається останнім часом в методиці фізики.

I рівень - репродуктивний:

• запам'ятовування окремих знань і вмінь, які вимагаються програмою; вміння описати фізичне явище без аналізу;
• знання окремих фактів з історії фізики;
• знання назв приладів;
• знання буквенних позначень фізичних величин;
• знання умовних позначень, вміння їх позначати на схемах та кресленнях.

У процесі перевірки виявляється вміння простого відтворення одержаних знань.

II рівень - теоретичний:

• знання теорії, яка лежить в основі вивченого явища;
• знання і розуміння формулювання фізичних законів;
• знання і розуміння означень фізичних величин;
• знання одиниць вимірювання фізичних величин;
• розуміння принципу дії окремих фізичних приладів, вміння визначити ціну поділки, границі вимірювання, знімати покази. В процесі перевірки виявляється рефлективно-репродуктивне відтворення, переказ і мислення.

III рівень - практичний:

• уміння застосовувати теорію для пояснення окремих явищ;
• розуміння взаємозв'язку між різними ознаками, що характеризують групу однорідних явищ;
• уміння підтверджувати розповідь експериментом, підібрати прилади;
• уміння проводити розрахунок, користуючись відомими формулами;
• сформованість технічних прийомів розумової діяльності: вміння читати книгу, знаходити потрібні відомості, складати план відповіді і т.п.

В процесі перевірки розв'язуються рефлективні завдання на основі репродуктивних знань.

IV рівень - творчий:

· використання знань в нестандартних умовах;

· застосування знань для розв'язання нестандартних задач.

Відразу після вивчення матеріалу всі учні знаходяться на І рівні, частково - на II і III. Завдання вчителя - в процесі повторення і перевірки знань перевести всіх учнів на II і III рівні (в окремих випадках - на IV).

3. Усна перевірка знань учнів використовується найчастіше. Вона дозволяє встановити безпосередній вербальний зв'язок між вчителем і учнем. В процесі усної перевірки вчитель має можливість слідкувати за ходом мислення учнів, вчасно вносити свої корективи. Учень набуває навиків усної наукової мови.

Найчастіше застосовується індивідуальна форма усної перевірки знань учнів, під час якої перевіряються знання окремих учнів. Вона дозволяє виявити:

· рівень знань змісту і послідовності програмового матеріалу;

· глибину засвоєння матеріалу;

· рівень самостійності суджень і висновків;

· ступінь розвитку логічного мислення;

· культуру мови.

При усній перевірці знань учень, як правило, використовує короткі форми усного викладу матеріалу - розповідь і пояснення. В окремих випадках (слабий учень) учитель спонукає учня до бесіди. Але в багатьох випадках учень креслить графіки, схеми, проводить експеримент. Розроблена досить досконала методика проведення усного опитування, її можна стисло подати граф-схемою.

Методика усної перевірки

При усному опитуванні учнів учитель повинен дотримуватися певних правил, які базуються на певних етичних нормах:

• ставити питання до всього класу,
• не переривати відповідь,
• оцінювати після обговорення або аналізу відповіді.

Для активізації процесу опитування вчителі застосовують активізуючі прийоми:

• взаємне опитування,
• взаємоперевірку,
• самоперевірку,
• елементи змагання.

4. Деякі риси знань, які одержують учні в школі, потребують для їх виявлення проводити опитування у письмовій формі, з фіксацією відповіді чи матеріалів на папері. Відповідь учня на питання в письмовій формі зобов'язує його чітко зосередитися, максимально активізувати мислення. З'являється можливість перевірити всіх учнів одночасно.

Існують різні форми письмової перевірки знань учнів.

Фізичні диктанти.

Усі учні одержують однакові завдання в усній формі і дають письмову відповідь по суті питання. Як правило, питання передбачають короткі лаконічні відповіді або доповнення незавершеної думки в тексті диктанту. Фізичний диктант дозволяє перевірити:

· знання формулювань законів і означення фізичних величин;

· знання одиниць вимірювання;

· уміння математично і графічно зображати залежності між величинами;

· уміння визначати характер залежності.

Твори на фізичні теми.

Учитель оголошує учням одну або декілька тем і учні в письмовій формі ведуть виклад змісту теми. Теми формулюються таким чином, що прямої відповіді учні не знають. Виклад потрібно конструювати на основі наявних знань.

Фізичні твори сприяють розвитку активного мислення учнів, розвивають їх творчість, активність.

Контрольні роботи.

У контрольні роботи включаються, як правило, розрахункові або графічні задачі, якісні задачі, запитання.

Контрольні роботи можуть бути короткочасні (10-15 хвилин), або на цілу годину. Вони проводяться один-два рази на чверть.

Кожна робота розраховується на певний рівень знань учнів. Для учнів вищого рівня додатково даються складніші задачі. Розв'язання цих задач підвищує загальну оцінку. Нерозв'язання цих задач не повинне знижувати оцінку.

Об'єктивні результати контрольної роботи, в яких дуже зацікавлений вчитель, можуть бути одержані лише при повній самостійності роботи учнів. Самостійність виконання контрольної роботи забезпечується багатоваріантністю контрольної роботи.

Перевіряти контрольну роботу і оцінювати її результати потрібно до наступного уроку, на якому аналізується робота, розглядаються типові помилки, відмічаються кращі роботи. Крім того, в кожній роботі вчитель робить помітки і зауваження, з яких учень зрозуміє свої помилки.

5. Останнім часом набувають ваги нетрадиційні способи контролю:

1. тести - підбірка питань і коротких задач, об'єднаних спільною темою або метою;

2. програмований контроль - машинний і безмашинний.

При програмованому контролі питання ставляться в певному порядку. Учень повинен вибрати відповідь, яку він вважає правильною, і ввести код питання і відповіді в контролюючий пристрій: машину або перфокарту.

Великі можливості в справі програмованого контролю відкриваються при застосуванні комп'ютерної техніки.

Студентам пропонується самостійно опрацювати критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

Запитання для повторення:

12.1. Яка дидактична роль повторення?
12.2. Які функції перевірки знань?
12.3. Які рівні засвоєння знань учнями?
12.4. Методика усної перевірки знань.
12.5. Які вимоги до усної перевірки знань учнів?
12.6. Які є форми письмової перевірки знань учнів?
12.7. Структура 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів.
12.8. Які є активізуючі прийоми при усній перевірці знань учнів.