ГЛИНИСТІ ГІРСЬКІ ПОРОДИ

Серед осадочних порід переважають глинисті. За даними Ф.Д. Овчаренко, об’єм глинистих порід складає біля 60% всіх осадочних порід стратосфери. За А. Роновим (1976 р.) на платформах глинисті породи складають 4%, а в геосинкліналях 38%. У межах континентального сектора стратосфери глинисті породи займають 2/3 об’єму. Не менш важлива роль глинистих порід в океанічному секторі.

До глинистих порід відносяться тонко уламкові породи – пеліти: глини, аргіліти, глинисті сланці, які складені >50% глинистими мінералами.

Глинисті породи займають проміжне положення між уламковими й хемогенними породами. Глинисті породи досить складні полі генетичні за генезисом. Це суміш мінералів, що утворилися на суші в корах вивітрювання і в ґрунтах і були знесені в басейни седиментації, та мінералів, що виникли при розкристалізації колоїдів та осіданні з істинних розчинів у басейнах седиментації. Значна частина глинистих мінералів виникає шляхом трансформації глинистих і неглинистих мінералів (алюмосилікатів) в процесі діагенезу осадків і подальших змін осадочних порід.

Таким чином, у глинистих відкладах є теригенні – уламкові і аутигенні компоненти, а тому і глинисті породи виділяються за перевагою їх складових частин.

За сучасними даними в осадках Світового океану переважають теригенні глини. Аутигенні мають проміжне положення – це головним чином цеоліт – монтморилонітові різновидність червоних глибоководних глин і т. д.

Глинисті породи за фізико-хімічними властивостями і генезисом поділяються на три групи:

Безпосередньо глини з високою пористістю (50-60%), пластичні, при змішуванні з водою утворюють тісто, здатні зберігати форму. При випалюванні глини набувають твердості і міцності, що використовується в керамічній промисловості. Глини поглинають воду (добрі сорбенти) і значно збільшуються в об’ємі. При висиханні розтріскуються і розсипаються.

Аргіліти – спресовані, зцементовані глини.

Метаморфізовані глинисті породи – сланцюваті аргіліти, глинисті, аспідні, філітоподібні сланці.

За мінеральним складом розрізняють мономінеральні (каолінітові, гідрослюдисті, монтморилонітові, хлоритові), олігоміктові (переважно із двох мінералів) і полімінеральні глини і глинисті породи. Крім того у всіх фракціях глин можуть бути неглинисті мінерали: карбонати, кальцит, сидерит, доломіт; (сульфати; гіпс ангідрит, барит, целистин, ярозит, алуніт), фосфати, сульфіди заліза (пірит, марказит), оксиди марганцю, хлориди. Як правило, в глинистих породах є домішки кварцу та польового шпату.

За хімічним складом в усіх глинистих породах переважає SiO₂ в межах від 45-50 до 70-80%, Al₂O₃ 15-20%, інколи до 35-38% або менше 8-10%, оксиди заліза 2-4%, домішки TiO₂ становлять не більше 1,5-2%, лужних металів до 2-8%, є домішки CaO, MgO – 7-8%, MnO, Cr₂O_3, P₂O₅ – становлять частки процентів.

Глинисті мінерали – це водні алюмосилікати, які відрізняються від інших мінералів цього класу високою дисперсністю, гідрофільністю, здатністю до сорбції і іонного обміну.

Невеликі домішки глинистих мінералів в інших породах впливають на їх міцність, гідрофільність, водопроникність, пластичність, набухання.

Глинисті мінерали мають стрічково-шарувату структуру кристалічної решітки, внаслідок чого вони мають особливі властивості порівняно з іншими.

Єдиної класифікації глинистих мінералів немає із-за їх складної кристалічної будови.

Структури глинистих порід пелітові, при домішках більш грубого матеріалу – алевропелітові, псамопелітові.

Текстури глинистих порід – масивні, шаруваті, грудкуваті та ін.