Суверенітет – це верховенство державної влади над усіма іншими владами, що існують у суспільстві, а також незалежність державної влади як всередині держави, так і за її межами.
· монополія на встановлення правопорядку і підтримання його силою.
Для цього держава створює спеціалізовані органи примусу. Держава – політична організація, покликана охороняти встановлений порядок у суспільстві;
· територія.
Держава нерозривно пов’язана з певною територією, на яку поширюється її влада, а закони мають обов’язкову силу. Територія включає землю, надра, повітряний та водний простори, посольства, консульства держави за її кордоном та інші об’єкти;
· наявність державної мови, якою визнається мова нації, котра складає більшість населення країни;
· апарат держави - специфічний апарат, наділений владними повноваженнями – система органів і установ, які здійснюють функції державної влади (управління, контроль, регулювання);
· наявність національної правової системи. Кожна держава функціонує в межах визначеної правової системи, яка закріплює встановлені та санкціоновані державою нормативні регулятори суспільного життя;
· населення. Держава поширює свою юрисдикцію на усіх людей, які перебувають в межах країни.
В Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року записано, що Україна є демократична держава, державний механізм якої функціонує за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Україна має своє громадянство, де всі рівні перед законом. Її територія є недоторканою і неподільною. Як суб’єкт міжнародного права Україна має економічну самостійність і виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, виступає офіційним представником усього суспільства і вирішує загальносуспільні справи.
Суверенні права держави:
· право встановлювати закони;
· право встановлювати податки;
· право суду і помилування;
· право мати власну грошову одиницю;
· право оголошувати війну та укладати мир.
Правова держава – це держава, в якій панує право, де діяльність держави, її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідає за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.
Компоненти і принципи правової держави:
1. Верховенство закону і права.
2. Право розуміння (визнання прав і свобод людини як природні і невідчужувані).
3. Визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, орієнтація держави і права на людину як найвищу цінність.
4. Вимога правового закону (закон повинен виходити від права).
5. Правова форма взаємовідносин між особою і державою, їх взаємна відповідальність.
6. Вимога правової організації влади (право оскаржити в суді будь-яке незаконне рішення будь-якого державного органу).
7. Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову.
8. Пов’язання всіх державних органів законом і правом.
9. Принцип для громадян – «дозволено все, що законом не заборонено», для держави та її органів – «дозволено те, що законом встановлено».
10. Вимога правових форм економічних відносин.
11. Загальність судового захисту, незалежність та авторитет судової влади.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 672;