Тема 12

СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ. СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ

План

1. Сутність економічного відтворення та його види.

2. Суспільний продукт, його структура та методи обчислення.

3. Сучасні форми суспільного продукту.

1. Сутність економічного відтворення та його види.

Для існування і розвитку людського суспільства процес виробництва матеріальних і нематеріальних благ має тривати безперервно, а не одноразово, і постійно відновлюватись. Процес відновлення виробництва називають економічним відтворенням. Економічне відтворення може відбуватись в межах окремого домогосподарства, підприємства чи навіть галузі. Сукупність процесів відтворення всіх господарюючих одиниць називають суспільним економічним відтворенням. Проте суспільне економічне відтворення не є простою сумою результатів відтворення домогосподарств та підприємств, йому притаманна поява принципово нових якостей, що відображають інтереси всього суспільства.

Суспільне економічне відтворенняпередбачає постійно повторюваний процес відновлення всіх своїх складових елементів: відтворення продуктивних сил, відтворення суспільного продукту, відтворення факторів виробництва, відтворення суб‘єктів ринкових відносин, відтворення поряд з виробництвом й інших сфер (обміну, розподілу і споживання).

Розрізняють два види економічного відтворення: просте і розширене.

Просте відтворення – це таке, коли суспільне виробництво в кожному наступному періоді відновлюється в незмінних (сталих) масштабах. За умови простого відтворення всі отримані доходи і прибутки повністю використовуються на споживання, а заощадження та інвестиції не здійснюються. Просте відтворення домінувало в економічній системі аграрного типу. Розширене відтворення – це таке, коли суспільне виробництво в кожному наступному періоді відновлюється в зростаючих масштабах. Розширене відтворення означає виробництво зростаючих обсягів товарів і послуг кращої якості, відтворення засобів виробництва та грошового капіталу в розширених масштабах, збільшення кількості найманих працівників, використання частини отриманих прибутків на заощадження та інвестиції. Розширене відтворення домінує в економічних системах індустріального та постіндустріального типів.

2. Суспільний продукт, його структура та методи обчислення.

Суспільний продукт – являє собою сукупність матеріальних і нематеріальних благ, створених у суспільному виробництві протягом певного періоду часу. З приводу створення суспільного продукту в межах відносин економічної власності виникають відносини двоякого виду: з одного боку, відбувається процес вилучення корисних властивостей із речовин природи у процесі праці, а з другого – при цьому формуються і розвиваються відносини між людьми у сфері безпосереднього виробництва.

Структуру суспільного продукту можна охарактеризувати по-різному: з позиції вартісних відносин і з позиції функцій його окремих складових. З позиції вартісних відносин (товарно-грошових) структура суспільного продукту співпадає з вартісною структурою товару, що складається з трьох елементів: постійного капіталу, авансованого у засоби виробництва, змінного капіталу, авансованого у найману робочу силу та з додаткової вартості, створеної найманою працею.

З позиції функцій окремих складових суспільного продукту його структура складається з фонду заміщення, фонду споживання і фонду нагромадження. Фонд заміщення – являє собою частину суспільного продукту, спрямовану на відновлення засобів і предметів праці, зношених в процесі виробництва. Джерелами фонду заміщення є амортизаційний фонд і вартість спожитих оборотних фондів, що перенесені на суспільний продукт. Фонд споживання – являє собою частину суспільного продуту, яка використовується для індивідуальних і суспільних потреб громадян. Джерелами фонду споживання є необхідний та частина додаткового продукту. Фонд споживання поділяється на фонд споживання населення і суспільні фонди споживання. Фонд нагромадження– являє собою частину суспільного продукту, що використовується для розширеного відтворення, а також для утворення суспільних резервів та страхових запасів. Основним джерелом фонду нагромадження є додатковий продукт. Фонд нагромадження поділяється на фонд виробничого і фонд невиробничого нагромадження.

З метою визначення результатів суспільного виробництва користуються одним з двох методів обчислення суспільного продукту: системою національних рахунків (СНР) або балансом народного господарства (БНГ).

СНР являє собою національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності країни. СНР можна порівняти із системою обліку на будь-якому підприємстві, різниця буде полягати лише в масштабах діяльності. БНГ – це система взаємопов‘язаних балансів, де кожен відображає окремі складові економічного процесу, серед них матеріальний баланс, міжгалузевий баланс, фінансовий баланс, баланс грошових доходів, баланс трудових ресурсів тощо. СНР є більш досконалим методом порівняно з БНГ, оскільки останній обчислює лише матеріальне виробництво. Майже всі країни світу використовують СНР.

3. Сучасні форми суспільного продукту.

Основними сучасними формами суспільного продукту є ВВП, ВНП, ЧВП та НД. Це макроекономічні показники, що свідчать про економічний стан країни, рівень життя її населення та дають можливість порівняти економічний розвиток та добробут різних держав.

ВВП – це сукупна вартість товарів і послуг, виготовлених протягом певного періоду часу (як правило протягом року) усіма підприємствами, що розташовані на території країни, незалежно від їх національної приналежності. Існує три методи розрахунку ВВП: за витратами, за доходами та виробничий метод. Незалежно від обраного методу розрахунку (за витратами чи за доходами) суми отриманого показника ВВП повинні бути тотожними. ВВП за витратами розраховується за формулою:

ВВП=С+І+Д+Х,

де С – споживання домогосподарств;

І – валові приватні внутрішні інвестиції (інвестиції в основний капітал, в житлове будівництво, в товарні запаси тощо);

Д – видатки держави (купівля товарів і послуг центральними і місцевими органами влади);

Х – чистий експорт (різниця між експортом та імпортом).

ВВП за доходами дорівнює сумі наступних складових: з/п, проценту, ренти, непрямих податків на бізнес, амортизаційних відрахувань та прибутку.

ВВП за виробничим методом розраховується як сума доданих вартостей, що створена усіма галузями економіки. Додана вартість означає новостворену вартість і є різницею між валовим випуском (виручкою від реалізації товарів) та проміжним споживанням (витратами на засоби виробництва).

Розрізняють номінальний і реальний ВВП. Номінальний – це сума товарів і послуг, обчислена в цінах поточного року. Реальний – це вартість товарів і послуг, обчислена в цінах попереднього або базового року, тобто реальний ВВП це номінальний ВВП з урахуванням інфляції.

ВНП – це сукупна вартість товарів і послуг, виготовлених протягом певного періоду часу (як правило протягом року) усіма вітчизняними підприємствами, незалежно від їх місцезнаходження.

В більшості випадків за обсягами показники ВВП та ВНП практично не відрізняються один від одного, різниця коливається в межах 1–3%. Кожна країна обирає один з цих показників для формування статистичних даних виходячи із структури і особливостей власної економіки.

ЧВП –це ВВП за вирахуванням тієї частини виробленого продукту, яка необхідна для відшкодування капітальних благ, зношених в процесі його виробництва (амортизаційних відрахувань), тобто ЧВП = ВВП– Амортизація.

НД – це загальний дохід, отриманий постачальниками ресурсів за їхній внесок у виробництво ВВП. Національний дохід розраховується як різниця між ЧВП та непрямими податками на бізнес (ПДВ, акцизний збір, мито), звідси також можна стверджувати, що НД = ВВП – Амортизація – непрямі податки на бізнес.