Соціальна профілактика.

Соціальна профілактика здійснюється шляхом проведення профілактичних заходів соціально-економічного харак­теру державного масштабу. Її можна назвати державною профілактикою, оскільки в її організації повинні брати участь не тільки державні органи, а й широка мережа протитуберкульозних закладів, громадські та інші органі­зації. Основним завданням соціальної профілактики є поліпшення матеріально-побутових умов всього населення, поліпшення матеріального благополуччя народу та умов його життя.

Особливо важливе значення має поліпшення умов побуту хворих на відкриті форми туберкульозу легень, себто із бактеріовиділенням, шляхом надання їм окремих квартир. Не менш важливим слід вважати поліпшення умов праці й боротьбу з професійними шкідливостями.

Важливим розділом соціальної профілактики туберкульозу є оздоров­лення довкілля шляхом озеленення населених пунктів, боротьба із запилен­ням й забрудненням повітря, лісових масивів, рік та озер. Особливо слід звертати увагу на озеленення та благоустрій промислових підприємств із збереженням чистоти в цехах і на дільницях їх територій.

В останні роки занепало громадське харчування. Багато людей не мають можливості раціонально харчуватися, недоїдають або харчуються не збалансовано.

Важливе значення в аспекті соціальної профілактики туберкульозу має розвиток фізичної культури і спорту у всіх вікових групах, що веде до зміцнення здоров’я. На жаль, доступ широких верств населення до фізкультури і спорту зменшився, оскільки спортивні школи, гуртки стали непомірно платними, що суттєво відсіяло значну частину бажаючих.

Розвинута мережа санаторно-курортних закладів, будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, туристичних баз є запорукою успішної боротьби з туберкульозом. В останні роки їх доступність суттєво зменшилася. Помітно зменшується чисельність оздоровчих ясел, дитячих садків, лісних шкіл, санаторіїв, спортивних таборів, що як фактор соціальної профілактики туберкульозу негативно впливає на розповсюдження цієї недуги.

В рамках соціальної профілактики туберкульозу слід підвищувати культурний рівень населення, прищеплювати високу свідомість, гуманність, високі морально-етичні якості. Виховання людини у фізичному й морально-етичному відношенні підтримує його високу опірність до інфекційних хвороб, у тому числі й до туберкульозу.

Зниження захворюваності, хворобливості й смертності від туберкульозу можливе за рахунок вирішення таких соціальних факторів в суспільстві:

- забезпечення позачергового відселення хворих-бактеріовиділювачів із гуртожитків, комунальних і густонаселених квартир, в яких немає можли­вості ізолювати хворих, в термін до 1 року з моменту виявлення;

- забезпечення проживанням, лікуванням і працевлаштуванням осіб без постійного місця проживання і роботи: жебраків, мігрантів, переселенців тощо;

- забезпечення населення мінімальним прожитковим рівнем, житловою площею і необхідними продуктами для збалансованого харчування;

- розробка і реалізація національної програми "Здоров’я народу", направленої на проведення комплексу заходів щодо створення здорового способу життя, оздоровлення умов зовнішнього середовища, підвищення добробуту населення, зміцнення його здоров’я, поліпшення харчування і житлово-побутових умов, розвитку масової фізичної культури і спорту, загальнодержавної боротьби з алкоголізмом, наркоманією, палінням й іншими шкідливими звичками.

Ці завдання сьогодення можуть бути виконані при подоланні кризи і науково обґрунтованих соціально-економічних перетвореннях в Україні.

Умови, необхідні для виконання завдання: – прогресивний розвиток всіх галузей народного господарства; – зростання доходів і прожиткового рівня населення; – створення законодавчої бази щодо соціального захисту населення. Очікуваний результат: зниження захворюваності, хворобливості та смертності від туберкульозу та багатьох інших хвороб. Таким чином, туберкульоз як соціальна хвороба у переважній більшості своїй залежить від соціальних факторів, подолання яких є суттєвим аргументом у взяті під контроль епідемії туберкульозу, а в подальшому й зниження епідеміологічних показників щодо цієї недуги.

Окрім викладених профілактичних заходів (специфічна. санітарна і соціальна профілактика), до них слід віднести й своєчасне виявлення хворих на туберкульоз, про які йшлося раніше. Адже чим раніше виявлений хворих, тим більша ймовірність, що він заразить менше здорових людей туберкульозом. Через те профілактика туберкульозу повинна здійснюватися комплексно, у тому числі разом з іншими протитуберкульозними заходами.