За її азимутом та кутом падіння

На кальку наносять точки, що характеризують елементи залягання тріщини (азимут і кут падіння). Для цього сполучають місце нуля кальки з цифрою на великому колі, що відповідає азимуту падіння тріщини, і ставлять точку на верхній половині центрального меридіана сітки біля цифри, яка відповідає кутові падіння тріщин (рис. 3.2.9).

За результатами нанесення всіх вимірів виникає точкова діаграма. Але така діаграма недостатньо наочна і непорівнянна з такими ж точковими діаграмами, в яких кількість вихідних спостережень значно різниться між собою. Тому розподіл точок на ній певним чином перераховується, і на основі останнього будується діаграма в ізолініях відносної щільності точок. Для цього кальку точкової діаграми накладають на сантиметровий трафарет. За допомогою іншого допоміжного трафарету, який являє собою кружок радіусом в 1 см, що при діаметрі діаграми 20 см займає площу, рівну 1% площі діаграми, установлюють щільність (кількість точок), що припадає на одиницю площі діаграми. Розташовують центр допоміжного кружка у вузли сантиметрового трафарету (рис. 3.2.10), підраховують кількість точок, що потрапляють усередину кружка, і додають половину точок, що потрапляють на лінію окружності. Цю цифру ставлять на кальці діаграми у вузол сітки. У результаті кожний вузол на діаграмі буде схарактеризований певною цифрою.

Рис. 3.2.10. Схема, що показує спосіб підрахунку точок-полюсів

за допомогою сітки квадратів і кружків-трафаретів (ліворуч)

і спосіб проведення ізоліній відносної щільності розподілу заміряних азимутів та кутів падіння тріщин (праворуч)

У крайових частинах діаграми кружок-трафарет буде виходити за межі великого кола, але рівно на стільки ж він має входити в межі великого кола на діаметрально протилежному кінці діаграми. Пригадаємо, що тріщина з азимутом падіння 0° під кутом 90° одночасно є тріщиною з азимутом падіння 180° під кутом 90°, і всякі інші тріщини, що круто залягають, із незначним відхиленням до півночі, потраплять на протилежні кінці діаграми. Ось чому при підрахунку кутів падіння необхідно враховувати точки, що розташовані близько до краю на протилежному кінці діаграми (рис. 3.2.11). І надалі, коли будуть проводитися ізолінії щільності, між ними має бути повна відповідність у діаметрально протилежних краях діаграми. Якщо, наприклад, якась ізолінія вперлася у велике коло з одного боку, то ця ж лінія має з'являтися на великому колі з іншого боку.

Для того щоб діаграми, засновані на різній кількості вимірів, можна порівнювати між собою, цифри щільності точок на одиницю площі мають бути виражені не в абсолютних, а у відносних розмірах. Наприклад, якщо загальна кількість точок на діаграмі 100 або близько 100, цифра щільності в кожному вузлі трафарету, що отримана за підрахунком точок, характеризує не тільки абсолютну, але і відносну щільність. Якщо ж загальна кількість точок 200 або близько цього, для одержання відносної щільності треба кожну цифру у вузлі трафарету розділити на два. У випадках, коли кількість точок близько 150 – кожна цифра у вузлі трафарету ділиться на півтора. У такий спосіб одержують цифри відносної щільності у відсотках на 1% площі діаграми.

Рис. 3.2.11. Діаграма тріщинуватості з відзначенням щільностей,

Дата добавления: 2015-04-07; просмотров: 582;