Дитячий музичний театр.

До театру можна запросити широке коло школярів, які мають різні інтереси, оскільки для постанови спектаклю необхідні солісти, хор, танцівники, масовка, художники, декоратори та інші. Кожний учень, беручи у цьому участь, наближається до музичного мистецтва.
Перш за все, вчитель обирає дитячу оперу, яка б сподобалась дітям та співпадала з їхніми можливостями. Після цього слід розказати дітям про зміст твору, про композитора, його творчість, прослухати та охарактеризувати героїв, зясувати ідею опери.

Потім учасники разом із вчителем обговорюють виконавців ролей. У кожному окремому випадку враховується вміння співати, рухатися, танцювати. У спектаклі можуть брати участь учні різних класів.

Після розподілу ролей слід продумати організацію постановки, костюми, декорації. Спочатку готуються ескізи, а потім переходять до виготовлення. Тут нерідко треба допомога батьків. Відомо, що погані декорації та костюми негативно впливають на сприймання спектаклю.
Діяльність вчителя дуже різноманітна – він розучує партії з кожним виконавцем, готує хорові та танцювальні номери, супровід – дуже добре, коли супроводжують самі діти. На кінцевому етапі готуються афіши. Підготовка до спектаклю потребує великої роботи, однак його успіх приносить радість та задоволення не тільки гостям, а й учасникам. Участь в оперних спектаклях розвиває творчі здібності, фантазію дітей, уяву. Вони удосконалюють свої виконавчі можливості, оволодівають співацькими, танцювальними навичками.

Діти із задоволенням беруть участь у постановці нових спектаклів, якщо почувають, що їх колектив може вирішувати подібні задачі.

Вчителю слід мати на увазі, що при підготовці до музичного спектаклю можна залучати і учасників інших гуртків – для хорових номерів із хору, супровід ВІА, костюми та декорації – «умілі ручки», для народних казок –фольклорний ансамбль.

Таким чином музичні гуртки дають великі можливості для розвитку творчих здібностей учнів, виявляють таланти та мають велике значення у вихованні смаків та інтересів школярів.

2. Шкільні свята є однією з масових форм позакласної роботи. Їх тематика може бути різноманітною. Особливе значення мають свята, присвячені датам: День Матері, День Перемоги та ін..

Музика та інші види мистецтва роблять ідею свята більш доступною та зрозумілою. У школі проводяться і інші свята, присвячені музиці народів світу, композиторам, музичним датам.
При організації свята слід враховувати вік учнів, інтереси, особливості класу. При цьому активну участь беруть класні керівники, вчителі початкових класів, учні – всі вони разом шукають назву свята, сценарій, оформлення, матеріал.

Важливе значення має художнє оформлення, костюми світлові ефекти – наприклад, новорічне свято – зал прикрашений ялинкою, срібним дощиком, сніжинками і т.п..

Музичний та літературний матеріал повинен бути високохудожнім, цікавим, доступним, новим – не обов’язково використовувати пісні, вірші, які вивчалися на уроках.

До сценарію вводять номери шкільних гуртків – хорів. Важливо організувати конкурси на краще виконання віршів, пісень, танців та ін.

Свято має великий ідейно – емоційний вплив на внутрішній світ дитини.

Тематичні та комплексні заняття з формою активного відпочинку дітей у групі подовженого дня, сприяють формуванню смаків та інтересів.

На тематичних заняттях учні знайомляться з жанрами музики, творчістю композиторів. Вчитель може планувати різні теми – «Вечір фольклору», «Народні інструменти», «Твій улюблений композитор» та ін..

Тематичні заняття можуть містити в собі різні види музичної діяльності – слухання, спів, гру на музичних інструментах, музично – ритмічні рухи.

Комплексні заняття з’єднують різні види художньої діяльності (образотворчу, літературну, музичну), які зв’язані однією темою – «Космос», «Мистецтво і природа» та ін..

Вчитель повинен використовувати не тільки знайомий матеріал, а й новий. Наприклад, на занятті «Зимонька-зима» молодші школярі знайомляться з образами зимової природи, які передані в поезії та музиці. Вони відгадують загадки, читають вірші, оповідання, малюють малюнки, слухають твір П.Чайковського «На тройці», характеризують його, виконують пісню Л.Кніппера «Чому ведмідь взимку спить».

Насиченість занять різними творчими завданнями стимулює інтерес дітей, збагачує художнє сприйняття.

Дискотека – одна з популярних форм відпочинку старшокласників та підлітків. Це пояснюється доступністю легкої музики, під яку можна танцювати та веселитися.
Багато залежить від організації дискотеки. В її організації беруть участь школярі, які мають різні художні та технічні інтереси. Вчитель допомагає їм, враховуює інтереси дітей.

Велике значення надається ведучому – він повинен не тільки вільно спілкуватися, а й прекрасно володіти музичним матеріалом.

Важливо, щоб дискотеки не були схожими одна на одну, були присвячені новій естрадній музиці, відомим рок-групам, музичним датам.

Форми дискотек також різні: диско-танцзал, диско-театр, диско-лекція. Добре, коли на дискотеках стимулюється пізнавальна активність школярів, розгортаються диспути, дискусії, проводяться конкурси та вікторини.

Організуючи відпочинок школярів, слід звертати увагу на особливості історії розвитку популярних жанрів. Використовуючи інтерес до дискотеки, вчитель може допомогти учням зорієнтуватися в багатостильному калейдоскопі популярної музики.

Тактично відводячи їх від наслідування до серйозності, він відкриває перед дітьми великий світ доброї легкої музики, яка стала невід’ємною частиною сучасної музичної культури.

Питання до комплексного кваліфікаційного іспиту

«Педагогіка з окремими методиками»

з дисципліни «Теорія та методика фізичного виховання»

1.Урок як основна форма організації навчально-виховної роботи з фізичного виховання в початкових класах. Особливості підготовки вчителя до уроку.

2.Організація та методика проведення позакласної фізкультурно-оздоровчої роботи з фізичного виховання у 1- 4-х класах.

Відповіді на питання до комплексного кваліфікаційного іспиту

«Педагогіка з окремими методиками»

з дисципліни «Теорія та методика фізичного виховання»

1.Урок як основна форма організації навчально-виховної роботи з фізичного виховання в початкових класах. Особливості підготовки вчителя до уроку

Урок фізичної культури є такою формою занять, якою охоплюють в обов'язковому порядку всіх учнів школи. Уроки фізичної культури відбуваються за затвердженим розкладом у певні дні і години тижня протягом 45 хвилин кожний. Вони в своїй сукупності забезпечують систематичне вивчення того мінімуму знань і навичок, який передбачено програмою, і становлять основу для різностороннього фізичного виховання учнів. Із коротких бесід вчителя на уроках учні дізнаються про завдання і значення фізичної культури і спорту, про досягнення українських спортсменів. На уроках вони ознайомлюються з новими для них видами фізичних вправ та іграми; у дітей виховують інтерес до гімнастики, легкої атлетики, спортивних ігрор та спорту. Все це сприяє залученню дітей до секцій і команд, до участі в різних масових фізкультурних і спортивних заходах. Отже, урок є основою для всієї позакласної масової спортивної роботи з учнями.

Фізичне виховання має велике прикладне значення. Серед фізичних вправ, які застосовуються на уроках фізичної культури, дуже багато тих, які мають життєво важливе значення і використовуються у повсякденному житті, в побуті.

Уроки фізичної культури відзначаються великою різноманітністю рухових відчуттів, які активно впливають на організм учнів.

Вимоги до уроку

Кожен урок фізичної культури повинен відповідати таким вимогам: а) мати певні завдання – загальні, виконання яких необхідно забезпечити в процесі всіх уроків або серії уроків, і окремі, виконувані протягом одного уроку; б) бути правильно методично побудованим; в) бути послідовним продовженням попередніх занять і в той самий час мати свою цілісність і закінченість; разом з тим він повинен значною мірою передбачати завдання і зміст наступного чергового уроку; г) відповідати за своїм змістом певному складу учнів щодо віку, статі, фізичної підготовленості і фізичного розвитку; д) бути цікавим для учнів, спонукати їх до активної діяльності; є) містити вправи й ігри, що сприяють різносторонньому фізичному розвитку, зміцненню здоров'я, формуванню постави; е) мати виховний характер.

Завдання уроку фізичної культури

Завдання уроку фізичної культури полягає у навчанні дітей виконувати фізичні вправи, в удосконаленні вивчених вправ, а також у розвитку вмінь і навичок застосовувати вивчені вправи в обстановці, що змінюється. Послідовне виконання освітніх завдань сприяє систематичному, міцному і повному вивченню всього навчального матеріалу програми. До освітніх завдань належить також набуття дітьми знань про фізичну культуру і спорт, про збереження здоров'я, режим дня, правильне дихання, загартування, правильне виконання вправ.

Виховні завдання. На уроках фізичної культури виховується увага, дисциплінованість, воля, акуратність, бережливе ставлення до майна, почуття дружби, товариськості, цілеспрямованості, самостійності і наполегливості у подоланні труднощів.

Оздоровчі завдання. Правильна побудова і проведення уроків фізичної культури, заняття у відповідних костюмах, необхідний санітарно-гігієнічний стан місць занять, проведення уроків на свіжому повітрі – все це створює сприятливі умови для вирішення оздоровчих завдань.

Структура уроку

Під структурою уроку розуміють орієнтовний план, яким можна користуватися як основою при складанні окремого уроку. Структура уроку допомагає вчителеві в раціональному доборі вправ, найбільш правильному розміщенні матеріалу і визначенні можливого навантаження на уроці.

Зміст і завдання частин уроку

Підготовча частина – 10-15 хвилин.

Завдання: організувати учнів, пояснити завдання уроку, підготувати організм дітей до наступного фізичного навантаження і виконання вправ.

Зміст: елементи строю, гімнастичні перешикування, ходьба в поєднанні з додатковими рухами рук, ніг, тулуба, біг, стрибки, загальнорозвивальні і танцювальні ігри.

Основна частина – 25 - 30 хвилин.

Завдання: вирішення основних завдань уроку – вивчення нового, повторення з метою удосконалення у виконанні пройденого матеріалу, оволодіння руховими уміннями і навичками, розвиток швидкості, спритності та інших фізичних якостей, виховання рішучості, сміливості.

Зміст: танцювальні вправи, біг, ходьба, метання, стрибки, лазіння і перелазіння, виси, акробатичні вправи, рівновага, спортивні та рухливі ігри.

Заключна частина – 3 - 5 хвилин.

Завдання: забезпечити поступовий перехід від напруження і збудження, викликаних заняттями у другій частині уроку, до відносно спокійного стану. Підбити підсумки уроку, дати завдання додому, організовано перейти до нових дій (організоване залишення залу і повернення до класу або додому).

Зміст: шикування, ходьба, ритмічні танцювальні вправи, дихальні вправи, спокійні ігри, заключне слово вчителя, завдання додому.

Підготовка вчителя до уроків

Вчитель починає готуватися до уроку заздалегідь, до початку навчального року. Він уважно знайомиться з програмним матеріалом, продумує послідовність його вивчення. Багато уваги вчитель приділяє плануванню програмного матеріалу відповідно до конкретних умов школи і кліматичних умов.

При підготовці до уроку вчитель складає план і визначає конкретне завдання. Після визначення конкретних завдань уроку добирає матеріал спочатку для підготовчої частини, потім до основної та заключної. При доборі матеріалу визначають дозування (кількість повторень, кількість часу, затрачуваного на виконання вправ). Воно має вирішальне значення і для навантаження, і для формування рухових вмінь і навичок.

Заздалегідь треба вирішити, де під час уроку (під час проведення вправ) буде знаходитись учитель, як він буде стежити за уроком і керувати учнями.

Якщо вчитель включає до плану уроку вправи, для яких потрібне обладнання та інвентар, то це повинно бути враховано.

При підготовці до уроку потрібно продумати страхування учнів.

Вчитель при підготовці до уроку вирішує також питання про місце занять – на майданчику чи в закритому приміщенні. Може статися, що через негоду урок, розпочатий на майданчику, треба продовжити в приміщенні. Тому доцільно, щоб і майданчик і зал були підготовлені до проведення уроку.

Вчитель зобов'язаний приділяти достатню увагу своєму зовнішньому вигляду: він повинен бути завжди у відповідному костюмі, чистим, охайним і бути зразком для дітей.

Дітям, як і вчителю, слід готуватися до наступних уроків. На уроці вони повинні бути завжди в установленій спортивній формі, готові в будь-який час виконати доручення вчителя, пов'язані з підготовкою обладнання, інвентаря, організації уроку, і т.д. З учнями проводять коротку бесіду, під час якої діти знайомляться з встановленим порядком, своїми обов'язками.

2. Організація та методика проведення позакласної фізкультурно-оздоровчої роботи з фізичного виховання у 1- 4 класах

Позакласна робота проводиться в позаурочний час у вигляді занять з гімнастики, легкої атлетики, ігор в секціях, командах.

Основним змістом позакласних занять з дітьми є вивчення матеріалу навчальної програми з фізичної культури з метою вдосконалення вмінь і навичок учнів у виконанні різних вправ, як у звичних умовах, так і в ускладнених, зокрема до місцевості.

Щоб домогтися масового охоплення учнів позакласною роботою, використовують найрізноманітніші форми організації і проведення занять з дітьми з урахуванням їх віку, стану здоров'я і фізичної підготовленості. З учнями 1-3-х класів організовують ігри, ігрові вправи, заняття гімнастикою, масові танці, розваги, прогулянки, екскурсії, участь у фізкультурних святах і т.д. З учнями 3-4-х класів, крім зазначених вище форм, організують спортивні змагання, фізкультурні виступи, походи, заняття в секціях.

Організація позакласної роботи

Загальне керівництво роботою колективу фізичної культури покладається на вчителя фізичної культури, а керівництво гуртком – на одного із вчителів початкових класів.

До гуртка і колективу фізкультури учні вступають добровільно, для чого досить усної заяви. Для проведення практичної роботи з учнями організовують секції. У першу чергу створюється секція загальної фізичної підготовки, що працює протягом всього навчального року. Восени – ігри, легка атлетика і гімнастика, взимку – спортивні та рухливі ігри, весною – ігри, гімнастика і легка атлетика. Основою занять секції загальної фізичної підготовки є навчальна програма.

Прогулянки, екскурсії, походи. Прогулянки, екскурсії, походи мають велике освітнє і виховне значення, оскільки діти знайомляться з природою, рідним краєм, його визначними місцями. Ці заходи сприяють удосконаленню навички у ходьбі, бігу та іграх, загартовують організм і зміцнюють здоров'я дітей, сприяють виробленню навичок самообслуговування, поведінки і орієнтування на місцевості і т.д. Неоціненну роль вони відіграють у створенні і зміцненні дитячого колективу, у вихованні почуття дружби і товариськості.

Прогулянки здійснюють без певної освітньої мети, заради відпочинку. Екскурсії мають певну освітню мету і проводяться за заздалегідь наміченою тематикою.

У походах поєднується виконання освітніх завдань з умовами походного життя.

Прогулянки і екскурсії проводять з учнями всіх початкових класів школи, походи організують для учнів III - IV класів.

Довжина маршрутів не повинна перевищувати 5-7 км. в обидва кінці для учнів І - II класів, 8-10 км. - для учнів III - IV класів. При цьому на півдорозі необхідно зробити відпочинок протягом 1-2 годин.

Ігри і розваги. Найпростішими і масовими формами позакласної роботи з учнями є ігри і розваги. Дуже важливі засоби у роботі з фізичного виховання для дітей І-ІІ класів, оскільки вони з успіхом застосовуються і в роботі з учнями III-IV класів.

Ігри організовують як з невеликою групою учнів одного класу, так і з великими групами учнів двох-трьох класів. Ігри слід проводити у вигляді «години ігор», загальне керівництво якою здійснюють вчителі фізичної культури або вчителі початкової школи.

«Години ігор» проводяться в позаурочний час, а також у канікулярний період. У гарну погоду восени і взимку, а також у літній час ігри проводять на відкритому повітрі, і лише в непогоду, вітряну і холодну погоду їх проводять у закритому приміщенні. Ігри завжди повинні відповідати віку і підготовленості учнів, бути доступними для хлопчиків і дівчаток, простими за змістом, цікавими і захоплюючими. Комплекс ігор добирається так, щоб у ньому були ігри з різним змістом і навантаженням і щоб ці ігри правильно чергувалися.

Спортивне змагання. Спортивні змагання є однією з найцікавіших, захоплюючих форм позакласної роботи з фізичного виховання в школі. Вони сприяють залученню учнів до систематичних занять фізичними вправами вдома і в колективі фізкультури, підвищують фізичну підготовленість учнів, згуртовують дитячий колектив. Змагання включають до загального річного плану роботи школи.

Спортивні змагання організовують і проводяться безпосередньо вчителями фізичної культури під керівництвом директора школи.

Кожне змагання проводять згідно з положенням, у якому зазначають мету і завдання змагання, керівництво, час і місце проведення, учасників, програму, умови проведення і заліку, порядок нагородження кращих учасників і команд.

У початковій школі можна проводити змагання з гімнастики, легкої атлетики та ігор. Змагання з ігор можна проводити в будь-яку пору року, коли дозволяють умови школи.

Основою для складання програми змагань має бути шкільна навчальна програма.

Програма змагань складається з урахуванням фізичної підготовленості учнів.

До участі в змаганнях з ігор і легкої атлетики допускають учнів III-IV класів, з гімнастики II-IV класів.

Ігри - ефективний засіб загартування та оздоровлення дітей, тому доцільно їх використовувати в колективах шкіл, у таборах літнього відпочинку.

Програма «Веселих стартів» може передбачати ігри для змішаних команд, а також для хлопчиків і дівчаток окремо. Щоб уникнути помилок під час пояснення чергової гри, рекомендується показати одному-двом учасникам способи передачі предметів, подолання перешкод та ін. Після пояснення і показу необхідно відповісти на питання, які виникли в учасників.

Для визначення переможців у кожній грі за перше місце нараховують кількість очок, що дорівнює числу команд, за друге – на одне менше і т.д. Після всіх ігор і естафет одержані очки додаються, і перемагає команда, що набрала найбільше очок.

Школа повинна виховувати і дати дітям змогу реалізувати прагнення гармонійно поєднувати розумний спосіб життя із заняттями живописом, поезією, винахідництвом та іншими видами творчої діяльності. Втіленню цієї ідеї в життя сприятимуть шкільні фізкультурно-художні свята.

Свята проводяться для відзначення видатних подій, знаменних історичних дат у житті людей.

Свято не має чітко визначеної форми, вона може змінюватися залежно від бажань учасників, самодіяльність яких не тільки не регламентується, а й заохочується.

Фізкультурно-художнє свято рекомендується починати урочистими церемоніями, характер яких залежатиме від того, чому вони присвячені: історичним датам, подіям із життя школи, спортивним форумам. Це позначається на програмі та характері проведення свята, змісті ігор, конкурсів, вікторин, масових виступів. До організації свята, складання програми і сценарію, підготовки його окремих фрагментів залучаються практично всі вчителі і учні.

Питання до комплексного кваліфікаційного іспиту

«Педагогіка з окремими методиками»

з дисципліни «Методика навчання математики»

1.Порядок і методика вивчення нумерації чисел в межах 10. Особливості організації диференційованої роботи при вивченні складу числа.

2.Порядок та методика вивчення додавання і віднімання в межах 10.

3.Послідовність вивчення усного додавання і віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток в межах 100. Особливості організації диференційованої роботи при вивченні одного з обчислювальних прийомів.

4.Послідовність вивчення усного додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток в межах 100. Особливості організації диференційованої роботи при вивченні одного з обчислювальних прийомів.

5.Послідовність та методика вивчення теми «Табличне множення та ділення».

6.Методика вивчення множення багатоцифрових чисел на одноцифрове. Порядок та особливості диференційованої роботи при закріпленні даних навичок.

7.Методика вивчення ділення багатоцифрових чисел на одноцифрове. Показати на одному з прикладів уміння застосувати алгоритми ділення.

8.Організація роботи над складеною задачею (на 3-4 дії).

9.Методика вивчення рівнянь і застосування рівнянь при розв’язуванні задач у початковій школі.

10.Методика вивчення дробів в початковому курсі математики.

11.Методика ознайомлення з прямим кутом та його застосування при вивченні інших геометричних фігур.

12. Методика вивчення величин в початкових класах.

Відповіді на питання до комплексного кваліфікаційного іспиту

«Педагогіка з окремими методиками»

з дисципліни «Методика навчання математики»

1. Порядок і методика вивчення нумерації чисел в межах 10. Особливості організації диференційованої роботи при вивченні складу числа

Нумерація – це сукупність прийомів найменування і позначення чисел. Нумерація буває усна і письмова. У першому класі вивчається разом усна і письмова нумерація в межах 10. Проаналізуємо зміст освітньої галузі і результати навчання за Державним стандартом та програму з математики для 1-го класу.

1.Завдання вивчення теми «Нумерація чисел першого десятка».

В результаті роботи над темою «Нумерація чисел в межах 10» учні повинні оволодіти наступними знаннями, вміннями і навичками:

· Знати, як називається кожне число, як воно позначається (друкованою і письмовою цифрою), вміти акуратно писати цифри у зошиті. Вміти співвідносити цифру і число предметів і навпаки.

· Засвоїти послідовність перших десяти чисел і вміти відтворювати їх як у прямому так і у зворотному порядку, починаючи з будь-якого числа.

· Знати, яке місце займає кожне з десяти чисел в натуральному ряді чисел від одного до десяти, після якого воно називається при рахунку, якому числу воно передує, між якими числами знаходиться. Оперувати термінами «наступне число», «попереднє число». Знати місце числа нуль серед вивчених чисел.

· Знати, як утворюється число при рахунку з попереднього, а також з наступного за ним числа і одиниці.

· Знати на скільки кожне число більше за попереднє і на скільки менше наступного.

· Учні повинні засвоїти склад кожного з чисел від 1 до 10.

· Навчитися порівнювати будь-які два числа в межах 10 трьома способами:

а) способом складання пар;

б) на підставі прямування чисел в натуральному ряді;

в) логічним способом на підставі знання складу числа.