ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗАБРУДНЕНЬ В АТМОСФЕРІ

Атмосферне повітря завдяки нерівномірному нагріванню сонячним промінням у різних широтах, особливо між полярними й екваторіальними зонами, інтенсивно циркулює. Циркуляція повітря усереднює склад компонентів у ньому та сприяє переміщенню водяної пари з океанів у континентальні райони і забруднень на великі відстані. Крім переміщення забруднень відбуваються їх різноманітні хімічні перетворення. В атмосфері під дією йонізуючих випромінювань відбуваються фотохімічні процеси з утворенням оксидів нітрогену, озону та ін. Озон утворюється у повітрі під впливом УФ-випромінювання з довжиною хвилі 253 нм, а оксид нітрогену – до 100 нм. Поверхні Землі досягають лише промені з довжиною хвилі близько 290 нм. При цьому можливе перетворення оксиду нітрогену (II) на оксид нітрогену (IV), утворення та накопичення озону в атмосфері тощо. Під час взаємодії вуглеводнів з озоном або атомарним оксигеном утворюються вільні пероксидні високоактивні речовини, здатні вступати в реакцію з оксидами нітрогену та іншими сполуками і утворювати складні комплексні сполуки з окиснювальними властивостями – оксиданти. Під дією сонячної радіації утворюються електронно-збуджені молекули: А + hv → А*, відбувається дезактивація за рахунок флуоресценції: А* → А + hv та дезактивація шляхом зіткнення з іншими молекулами: A* + Q → A + Q' також дисоціація: А* → В + С (hv – енергія фотона, випромінюваного Сонцем; v – частота, пов'язана з певним фотоном; h = 6,62 ∙ 10^-34 Дж ∙ с – стала Планка).

Хімічні перетворення в тропосфері й стратосфері ініціюються продуктами фотолізу молекул О₃, О₂, Н₂О, N₂O і NO₂. В атмосфері на висоті 80 км і вище утворюється атомарний оксиген: О₂ + hv → 2O, який утворює озон: О + О₂ + М₂ → О₃ + 2М, де М – речовина, що приймає надлишок енергії. Озон зазнає фотохімічної дисоціації: О₃ + hv → О₂ + О.

Оксиди нітрогену антропогенного походження здебільшого потрапляють в атмосферу у вигляді NO. Далі відбуваються такі перетворення:

2NO + О₂ → 2NO₂; NO₂ + hv → NO + О; О₃ + NO → NO₂ + O₂.

Можливі й інші численні реакції за участю речовин, що містять кисень і азот:

Далі утворюється нітратна кислота:

4NO₂ + 2Н₂О + О₂ → 4HNO₃.

Оксид нітрогену (IV) може гідролізуватися в газовій фазі:

3NO₂ + H₂O D 2HNO₃ + NO.

Нітратна кислота реагує з йонами металів, утворюючи нітрати. Атомарний оксиген і озон можуть взаємодіяти з органічними сполуками з утворенням органічних і неорганічних вільних радикалів. Для олефінових вуглеводнів можливий перебіг реакції

О₃ + RСН = СНR → RСНО + RО* + НСО*,

де RО* і НСО* – вільні радикали. Утворений альдегід RСНО може зазнавати фотодисоціації за реакцією

RСНО + hv → R* + НСО*.

Крім альдегідів фотохімічно активні також кетони, пероксиди й ацилнітрати. Поглинаючи сонячну енергію, вони також утворюють пероксид-ні радикали:

R* + О₂ → ROO*.

Ці радикали здатні окиснювати NO до NO₂ за реакцією

ROO* + NO → NO₂ + RO*.

Може утворюватися також озон за реакцією пероксидних радикалів з киснем:

RОО* + О₂ → RО* + О₃.

Можливий перебіг й інших реакцій:

Наявність вільних радикалів в атмосферному повітрі призводить до утворення смогу. Основними продуктами фотохімічних реакцій є альдегіди, кетони, оксиди карбону, органічні нітрати та оксиданти. Останні включають озон, оксид нітрогену (IV), сполуки типу пероксіацетилнітратів (ПАН) тощо. ПАН подразнює слизові оболонки дихальних шляхів і пошкоджує рослинність. Подразнювальною речовиною, що міститься в смозі, є також пероксибензоїлнітрат (ПБН).

За наявності NO₂ і SO₃ відбувається фотодисоціація NO₂ з утворенням атомарного оксигену й озону, а далі оксид сульфуру (IV) взаємодіє з атомарним оксигеном за реакцією SO₂ + О + М → SO₃ + М.

Сірчаний ангідрид, сполучаючись з парою води, утворює пароподібну сульфатну кислоту, при взаємодії з йонами металів – сульфати. У забрудненій атмосфері за одночасної наявності SO₃, NO, NO₂ та вуглеводнів, під час опромінення олефінів і ароматичних сполук утворюються значні кількості аерозолів. Кількість аерозолів зменшується з підвищенням відносної вологості повітря.

Атмосферні забруднення спричинюють гострі та хронічні отруєння, чинять метатоксичну й промоторну дію. Широко відомі випадки масових отруєнь людей внаслідок короткочасного підвищення рівня забруднення атмосферного повітря. У 1930 р. в Бельгії в долині річки Маас внаслідок виникнення токсичного туману захворіли тисячі людей, померло 60 чоловік. У 1948 р. в США в місті Донора захворіло 50 % населення (6 тис. чол.), 20 чоловік померли. У 1952 р. внаслідок утворення токсичного туману в Лондоні померло 4 тис. чоловік.

В разі утворення смогу різко збільшується забруднення повітря сажею й сірчистими сполуками, вуглеводнями, озоном та оксидами нітрогену. Утворенню смогу сприяє температурна інверсія, що настає в ясні сонячні дні при охолодженні землі за рахунок випромінювання. При цьому в безвітряну погоду всі забруднення поширюються в приповерхневому шарі. Під час смогу особливо потерпають і частіше гинуть люди з хронічними респіраторними та серцево-судинними захворюваннями.

Інтенсивне забруднення атмосфери внаслідок антропогенної діяльності призвело до глобальних екологічних криз, пов'язаних з потеплінням планети, появою кислотних дощів та руйнуванням озонового шару.