ПОЛІСАХАРИДИ

Із гідроксильних похідних нафталіну найважливішими є a- та b- нафтоли:

Нафтоли виявляють властивості фенолів: розчиняються в лугах, дають забарвлення з ферум(ІІІ) хлоридом (a-нафтол — фіолетове; b-нафтол —зелене).

У промисловості їх одержують лужним плавленням натрієвих солей відповідних сульфокислот.

ПОЛІСАХАРИДИ

Вищі полісахариди — високомолекулярні речовин, молекули яких містять сотні й тисячі залишків молекул моносахаридів, які зв’язані між собою оглікозид-глікозними зв’язками. Тому їх можна розглядати як поліглікозиди.

Полісахариди гідролізуються кислотами і ферментами на значно простіші цукри, аж до вихідних моноз. Ті з них, які гідролізуються з утворенням однієї монози, називаються гомополісахаридами. А якщо утворюється суміш двох і більше моносахаридів — гетерополісахариди. В утворенні полісахаридів можуть приймати участь як пентози, так і гексози. У першому випадку утворюються пентозани: арабани із арабінози, ксилани із ксилози і т. і., у другому випадку — гексозани. Гексозани мають найбільше значення для живих організмів. Найважливішими представниками гексозанів, побудованими із глюкози, є: крохмаль, глікоген, клітковина (або целюлоза); із фруктози — інулін. Їх загальна формула — .