Обов'язки комітента.

1. прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії.

2. зобов'язаний оглянути майно, придбане для нього комісіонером, а в разі виявлення недоліків — негайно повідомити про це комісіонера ( ст. 1023 ЦК України).

3. може зобов'язати комісіонера застрахувати майно, але це можливо лише за рахунок комітента (ч. З ст. 1021 ЦК України).

4. зобов'язаний відшкодувати комісіонеру всі витрати, пов'язані з виконанням договору комісії. Такий обов'язок покладається на комітента і в тому разі, коли договір не був належним чином виконаний, але з причин, які не залежать від комісіонера або субкомісіонера, які вжили усіх заходів щодо вчинення правочину (ст. 1024 ЦК України).

5. обов'язок виплатити комісіонеру комісійну винагороду, а також винагороду за делькредере (ст. 1013 ЦК України). Розмір та порядок виплати комісійної плати визначається сторонами в договорі.

6. якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента (комітент несвоєчасно передав майно комісіонеру тощо), комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

7. В разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (ст. 1013 ЦК України).

8. право притриманий речі, яка має бути передана комітентові, для забезпечення своїх вимог. Поширюється на будь-які виплати, які повинні бути зроблені комісіонеру: комісійна плата, винагорода за делькредере, відшкодування понесених витрат тощо.

9. у разі оголошення комітента банкрутом, комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі (ч. 2 ст. 1019 ЦК України).

10. Якщо в розпорядженні комісіонера знаходяться грошові кошти, що надійшли до нього для комітента, він має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, якщо інші кредитори комітента не мають переважного права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові (ст. 1020 ЦК України).

Припинення договору комісії

може бути припинений в односторонньому порядку шляхом відмови від договору комісіонера або комітента.

Комітент має право в будь-який час відмовитися від договору комісії (ч. 1 ст. 1025 ЦК України). Якщо договір комісії укладений без визначення строку, комітент повинен попередити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів. У разі відмови комітента від договору на нього покладаються такі обов'язки:

— відшкодувати всі витрати, зроблені комісіонером у зв'язку з виконанням договору комісії (ч. 4 ст. 1025 ЦК України);

— виплатити комісіонеру винагороду за фактично здійснені дії (ч. 5 ст. 1013 ЦК України);

— у строк, встановлений договором а, якщо такий строк не встановлений, негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера (ч. З ст. 1025 ЦК України).

— зобов'язаний забрати майно у комісіонера особисто або надати йому вказівки щодо передачі майна третім особам. У разі невиконання цього обов'язку комісіонер має право передати майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною.

комісіонеру надається право відмовитися від договору лише в тому разі, якщо він укладений без зазначення строку. При цьому комісіонер зобов'язаний повідомити про це комітента не пізніше ніж за 30 днів. У разі відмови комісіонера від договору комісії, комітент зобов'язаний протягом 15 днів з моменту відмови розпорядитися своїм майном. Протягом цього терміну комісіонер повинен вжити всіх заходів для збереження майна комітента та несе відповідальність за його знищення або пошкодження. В разі якщо протягом визначеного строку комітент не здійснить розпорядження своїм майном, комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати його за найвигіднішою для комітента ціною (ч. 2 ст. 1026 ЦК України).

смерть громадянина або ліквідацію юридичної особи — комісіонера (ч. 1 ст. 1027).

У разі реорганізації юридичної особи — комісіонера договір комісії припиняється лише в тому разі, якщо протягом місяця від дня отримання повідомлення про реорганізацію юридичної особи комітент повідомить її правонаступника про відмову від договору (ч. 2 ст. 1027 ЦК України).

5. ПОНЯТТЯ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ, СТОРОНИ, ПРЕДМЕТ, ОБЄКТ, ФОРМА ТА СТРОК ДОГОВОРУ ЗБЕРІГАННЯ

Договір зберігання належить до категорії договорів про надання послуг. У власників, інших титульних володільців майна досить часто виникає потреба обумовлена тимчасовою неможливістю здійснювати самостійно певні правомочності, передати його у тимчасове володіння окремих осіб для забезпечення належної фізичної та функціональної схоронності цього майна, охорони від неправомірних вилучень і посягань сторонніх осіб та для участі його у товарообігу. Договір зберігання є не лише засобом збереження об'єктів усіх форм власності, а й водночас став ефективним правовим інструментом підприємницької діяльності.

Зобов'язання зберегти будь-яку річ може мати різний зміст. Так, наприклад, коли йдеться про охорону предметів, в основному мають на увазі лише зовнішню недоторканність майна і зобов'язання схову обумовлює повернення особі, яка здала річ, тієї самої речі без втрати і пошкодження, тобто збереження внутрішніх і зовнішніх якостей і властивостей предмета.

відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

- реальним,тобто він вважається укладеним з моменту передачі речі на зберігання, а не з часу досягнення про це згоди. Це має місце у договорах, де однією стороною виступає громадянин (наприклад, при здачі майна в ломбард, камеру схову на вокзалі).

- консенсуальним,тоді, коли він укладається між суб'єктами підприємництва, один з яких бере на себе зобов'язання прийняти на зберігання майно від іншого.

- оплатнийякщо інше не встановлено договором або законом.

- Безоплатними є відносини, що виникають, коли громадяни здають майно на короткострокове зберігання у гардероби організацій, камери схову будинків відпочинку, санаторіїв, або якщо функцію охоронця бере на себе громадянин у порядку надання товариських послуг, що часто трапляється у побуті.

- оплатним у відносинах між громадянами, якщо при укладенні договору сторони це обумовлюють, а також у відносинах, де однією стороною є організація; договір зберігання має бути оплатним, якщо нормативними актами передбачено стягнення організацією плати за зберігання майна

- двосторонній - при сплатних і безоплатних відносинах зобов'язання зберігання є взаємними, де існують певні права та обов'язки обох сторін

Підставами виникнення зобов'язань можуть бути:

§ угоди,

§ юридичні вчинки,

§ акти планування,

§ адміністративні акти,

§ постанови слідчих,

§ ухвали суду, господарського суду

§ інші дії громадян та організацій, які породжують цивільні права та обов'язки.

Сторони— зберігач та поклажодавець.

Як зберігачем так і поклажодавцем можуть бути як громадяни, так і юридичні особи.

Зберігачами можуть бути дієздатні громадяни та організації, що мають статус юридичної особи.

Поклажодавцями в основному є власники майна, що здають його на зберігання. Будь-яка особа, яка має юридичний інтерес щодо збереження майна, яке перебуває в її правомірному володінні, має право укласти договір схову як поклажодавець, хоч це майно і не належить їй на праві власності.