За загальними правилами, договір страхування є
- реальним, бо до внесення першого страхового платежу він не набирає чинності, якщо інше не передбачено умовами страхування.
- двосторонній, адже права та обов'язки мають обидві сторони договору -- страхувальник і страховик
Він укладається у письмовій формі шляхом видачі страхувальникові страхового свідоцтва (сертифіката), а в морському страхуванні -поліса,
Зокрема, страховик за договором страхування зобов'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами і правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стало відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові;
3) при настанні страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами страхування або угодою сторін;
4) відшкодувати витрати, що їх зазнав страхувальник при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
5) за заявою страхувальника у разі проведення страховиком заходів щодо зменшення страхового ризику або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика, які є водночас правами страхувальника у двосторонньому зобов'язанні (ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про страхування").
Обов'язкам страхувальника відповідають права страховика у договорі страхування. Страхувальник за цим договором зобов'язаний:
1) своєчасно вносити страхові платежі;
2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
3) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
4) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений умовами страхування. У договорі можуть також передбачатися й інші обов'язки страхувальника (ст. 989 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про страхування").
Якщо обов'язок страхувальника своєчасно вносити страхові платежі є безумовним, то обов'язок страховика виплатити страхову суму або страхове відшкодування виникає за умови настання страхового випадку. Проте виплата цих сум є виконанням страховиком свого обов'язку за договором, а не формою цивільно-правової відповідальності перед страхувальником.
Тому невірно тлумачити страхову відповідальність як обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування. Майнова відповідальність страховика може настати за несвоєчасну виплату страхової суми, страхового відшкодування, інші порушення договору або умов страхування, визначених законом чи правилами страхування (п. З ст. 20 Закону України "Про страхування"). За несвоєчасну виплату страхової суми, страхового відшкодування чи за інші порушення договору настає майнова відповідальність у вигляді неустойки (штрафу або пені).
Відповідно до ст. 990 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про страхування" виплату страхових сум і страхового відшкодування страховик проводить на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складає страховик або уповноважена ним особа. У разі потреби страховик може робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших організацій, що володіють інформацією про обставини страхової події, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Підприємства, установи та організації повинні надсилати страховикові відповіді на запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, у тому числі й дані, які є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України. Наявність у страховиків сплаченого статутного фонду, створення страхових резервів, а також системи перестрахування — це умови забезпечення платоспроможності страховиків. Вони повинні додержуватися нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду зі страховим резервом та обсягом прийнятих на себе страхових зобов'язань.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за майновим страхуванням, у межах цієї суми переходить право вимоги, які страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
У ст, 991 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про страхування" визначено загальні для усіх видів страхування підстави для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування).Підставами для відмови страховика у виплаті страхових сум є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних з виконанням цими особами громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні їх;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) невжиття можливих заходів щодо запобігання або зменшення збитків, завданих при настанні страхового випадку.
Законодавчими актами або умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум. Рішення про відмову у виплаті цих сум приймає страховик і повідомляє страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Це рішення страхувальник може оскаржити у судовому порядку.
У разі смерті страхувальника-громадянина його права та обов'язки переходять до спадкоємців. В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки з охорони прав і законних інтересів застрахованих. Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина суд визнав недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права та обов'язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності. Внаслідок реорганізації юридичної особи, яка є страхувальником, її права та обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника за згодою страховика (статті 994—996 ЦК України, статті 22—24 Закону України "Про страхування").
4. СПІВСТРАХУВАННЯ. ДОГОВІР ПЕРЕСТРАХУВАННЯ
Співстрахування - спосіб розподілу ризику між двома чи більш страховиками шляхом віднесення на кожного з них заздалегідь обумовленої частки можливих збитків і належної страхової премії (ст..986 ЦКУ). Співстрахування допускається по договорах як майнового , так і особистого страхування.
Права і обов’язки кожного із страховиків повинні бути визначені у договорі. Співстрахування здійснюється лише за згодою страхувальника. Між учасниками договору співстрахування за взаємним погодженням між співстраховиками і страхувальником один із спів страховиків може представляти всіх інших спів страховиків у відносинах із страхувальником. При цьому цей страховик залишається відповідальним перед страхувальником лише в межах своєї частки.
Відповідно до ст.. 987 ЦКУ за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.
Перестраховик має право перестраховувати і приймати ризики лише з тих видів добровільного і обов’язкового страхування , на проведення якого він має ліцензію. Перестрахування здійснюється на підставі укладеного між страховиком та перестраховиком договору перестрахування, який укладається без погодження зі страхувальником.
Відмінністю договору перестрахування від договору співстрахування є те, що перший страховик не зобов’язаний сповіщати страхувальника про укладені ним договори перестрахування. За таким договором перестрахувальник і перестраховик зобов’язані тільки один перед одним , останній не несе відповідальності перед першим страхувальником, оскільки той не є ні стороною в договорі перестрахування ні вигодо набувачем за цим договором. Відповідальною особою перед першим страхувальником залишається страховик за основним договором.
5. ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ. НЕДІЙСНІСТЬ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ.
Зобов'язання зі страхування припиняється з таких підстав:
v за згодою сторін;
v закінчення строку, на який був укладений договір;
v виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;
v несплата страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;
v ліквідація страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника - громадянина, за винятком випадків, передбачених законодавством України;
v ліквідація страховика або страхувальника — юридичної особи в порядку, встановленому законодавством України;
v прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
v наявність інших випадків, передбачених законодавством України.
' Зобов'язання зі страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити страхове зобов'язання будь-яка сторона повинна повідомити іншу не пізніше як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.
У разі дострокового припинення зобов'язання на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав (викупна сума). Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. У разі дострокового припинення страхування на вимогу страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат, яких він зазнав (ст. 997 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про страхування").
Договір страхування може бути визнаний у судовому порядку недійсним (крім загальних підстав недійсності правочинів) у разі:
а) якщо він укладений після настання страхового випадку;
б) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.
6. ВИДИ ОБОВЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ. ВИДИ ДОБРОВІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ.
Перелік видів обов'язкового страхування дається у ст. 7 Закону України "Про страхування". Зокрема, в обов'язковому порядку здійснюються такі види майнового страхування:
Ø страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;
Ø страхування майнових ризиків за угодами про розподіл продукції;
Ø страхування об'єктів космічної діяльності тощо.
Ø будівлі церков, мечетей, костьолів та Інших культових споруд, що передаються в оренду релігійним організаціям. Страхування здійснюється за рахунок орендарів.
Ø особистого страхування (спеціалістів ветеринарної медицини, спортсменів вищих категорій, медичне страхування, від нещасних випадків на транспорті тощо).
Ø страхування пасажирів та водіїв від нещасних випадків проводиться на транспорті. Воно стосується пасажирів повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту під час поїздки (польоту) або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також водіїв, машиністів, провідників поїздів, членів команди літаків і суден, працівників бригад медичної допомоги - на час керування транспортним засобом. Страхування не поширюється на пасажирів повітряного і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових та екскурсійних лініях, внутрішнього водного транспорту, внутрішньоміського сполучення і переправ, автомобільного та електротранспорту на міських маршрутах. Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в повітряне, морське або річкове судно, в поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.
Ø Медичне страхування
Ø Страхування спортсменів вищих категорій
Ø Авіаційне страхування цивільної авіації
Ø Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
Ø Страхування відповідальності власників собак щодо шкоди, яка може бути завдана тертім особам
Приблизний перелік видів добровільного страхування дається у ст. 6 Закону України "Про страхування". До них належать такі види страхування:
· страхування життя;
· страхування від нещасних випадків;
· страхування здоров'я на випадок хвороби;
· страхування інвестицій;
· страхування засобів залізничного, водного, повітряного транспорту;
· страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту
· Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я )
· Страхування вантажів та багажу
· Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ
· Страхування майна
· Страхування кредитів
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ.
2. ВИДИ ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ
3. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ
4. СТОРОНИ ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ
5. ІСТОТНІ УМОВИ ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ
6. ПРАВА СТОРІН ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ.
7. ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ
8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ДОГОВОРУ ПІДРЯДУ
9. ОСОБЛИВОСТІ ДОГОВОРУ ПОБУТОВОГО ПІДРЯДУ
10. КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО В УКРАЇНІ ТА СПОСОБИ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ.
11. ПОНЯТТЯ ПІДРЯДНИХ ДОГОВОРІВ У БУДІВНИЦТВІ
12. ЗНАЧЕННЯ ПІДРЯДНИХ ДОГОВОРІВ У БУДІВНИЦТВІ
13. СИСТЕМА ПІДРЯДНИХ ДОГОВОРІВ У БУДІВНИЦТВІ
14. СТОРОНИ В ДОГОВОРІ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ .
15. ПРАВА СТОРІН У ДОГОВОРІ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ
16. ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН У ДОГОВОРІ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ
17. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН У ДОГОВОРІ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДРЯДУ.
18. ДОГОВІР СУБПІДРЯДУ.
19. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРІВ ПІДРЯДУ НА ПРОВЕДЕННЯ ПРОЕКТНИХ ТА ПОШУКОВИХ РОБІТ.
20. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРІВ НА ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ АБО ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ І ТЕХНОЛОГІЧНИХ РОБІТ.
21. ЗМІСТ ДОГОВОРІВ НА ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ АБО ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ І ТЕХНОЛОГІЧНИХ РОБІТ.
22. ВИДИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТА ЇХ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ.
23. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖУ.
24. ЗМІСТ, УКЛАДЕННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРІВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ.
25. ВИКОНАННЯ ДОГОВОРІВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ.
26. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА ДОГОВОРОМ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ.
27. ДОГОВІР ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА І БАГАЖУ.
28. ПРАВА І ОБОВЯЗКИ ПЕРЕВІЗНИКА І ПАСАЖИРА.
29. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕВІЗНИКА.
30. ПОРЯДОК ПРЕДЯВЛЕННЯ ПРЕТЕНЗІЙ ТА ПОЗОВІВ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ ІЗ ДОГОВОРІВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ.
31. ПОЗОВИ ЩОДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ В ЗАКОРДОННОМУ СПОЛУЧЕННІ.
32. ДОГОВІР ЧАРТЕРУ (ФРАХТУВАННЯ).
33. ДОГОВІР ТРАНСПОРТНОГО ЕКСПЕДИРУВАНЯ.
34. ДОГОВІР БУКСИРУВАННЯ.
35. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТЬ СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ.
36. СТОРОНИ СТРАХОВОГО ЗОБОВЯЗАННЯ.
37. ФОРМИ СТРАХУВАННЯ .
38. СТРАХОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
39. ОСНОВНІ СТРАХОВІ ПОНЯТТЯ
40. ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ.
41. СПІВСТРАХУВАННЯ.
42. ДОГОВІР ПЕРЕСТРАХУВАННЯ
43. ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ.
44. НЕДІЙСНІСТЬ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ.
45. ВИДИ ОБОВЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ.
46. ВИДИ ДОБРОВІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ.
Дата добавления: 2015-05-21; просмотров: 1018;