Локалізація.

- глотковий відділ

- біфуркаційний відділ

- діафрагмальний відділ

- множинні випинання.

Найчастішою локалізацією є глотковий відділ стравоходу (ценкерівський дивертикул). Динаміка розвитку дивертикулу – випинання стінки стравоходу ліворуч. Розміри дивертикулу: горошина – лісовий горіх – волоський горіх – кулак – дитяча голівка. Описано дивертикули, діаметр яких досягав 20 см. Ознаки хвороби:

- збільшення розмірів дивертикулу після прийому їжі

- зменшення після блювоти

- залишки смердючої їжі, прийнятої напередодні

- хронічне запалення

- фіброз і стенозування

- кахексія й смерть хворого.

Можливі ускладнення:

1) нагноєння - перфорація стінки стравоходу - поширення запалення на середостіння й органи грудної клітки

2) аспіраційна пневмонія

3) рак стравоходу.

Тривалість хвороби - 20 - 30 років.

Езофагіти. Це запалення стравоходу. Є гострий і хронічний.

Гострий езофагіт. Причини – опіки, інфекція, алергія.

Динаміка запалення – слизова, підслизова, м'язові шари.

Патоморфологія – серозний, слизовий, фібринозний, гнійний, виразковий, гангренозний езофагіти. Ускладнення – поширення гнійного процесу на середостіння та інші області.

Хронічний езофагіт. Виникає:

- при переході гострого запалення в хронічне

- на ґрунті дивертикулу

- при хронічних подразненнях стравоходу алкоголем, гарячою їжею

- при венозному застої в стравоході

- специфічному запаленні

Патоморфологія: запальна інфільтрація, фіброз, метаплазія епітелію, гіперплазії, аденоми.

Ускладнення: 1) стеноз стравоходу; 2) рак стравоходу.

Пептичні виразки стравоходу.

Розвиваються при потраплянні шлункового вмісту в нижні відділи стравоходу. Наслідок – роз'їдання шлунковим соком стінки стравоходу з можливим проривом і кровотечею. Шлунковий вміст через перфоративний отвір потрапляє в ліву плевральну порожнину.

Стравохід Барретта – патологічний стан, який виникає внаслідок заміни багатошарового плоского епітелію нижньої частини стравоходу циліндричним епітелієм. Вперше був описаний у 1950 році британським хірургом Барреттом.

Стравохід Барретта

Етіологія: основними причинами на сьогоднішній день вважаються гастроезофагальнорефлюксна хвороба та діафрагмальна грижа.

Патогенез під впливом агресивних факторів шлункового соку, жовчних кислот, трипсину – руйнування багатошарового плоского епітелію і заміна його циліндричним, більш резистентного до агресії (джерелом якого є стовбурові клітини залоз стравоходу). Різновиди: шлунковий тип (фундальний, астральний), кишковий тип. В подальшому може відбуватися метаплазія та дисплазія циліндричного епітелію, що призводить до утворення аденокарциноми.

Діагностика фіброгастроскопія з гістологічним дослідженням біоптату. Імуногістохімічний маркер – MUC2, CDX1/2, сукразоізомальтаза. Значення: стравохід Барретта – є передраковим станом.

РАК СТРАВОХОДУ

Рак стравоходу — одна із злоякісних пухлин людини, які найчастіше зустрічаються (від 2 до 6%). Часто хворіють чоловіки у віці 50-70 років. Досприятливих чинників відносять особливості харчування — вживання дуже гарячої і грубої їжі, шкідливі звички (паління, алкоголь), нестача вітамінів В2, А, деяких мікроелементів (міді, цинку).

Передракові стани: аномалії (дивертикули) і посттравматичні (хімічні опіки) рубцеві зміни стравоходу, хронічний езофагіт з осередками проліферації та дисплазії (лейкоплакії).

Локалізація. Рак стравоходу виникає в природних анатомічних звуженнях: найчастіше на межі середньої та нижньої третини, що відповідає рівню біфуркації трахеї, рідше він зустрічається у нижній третині (вхід у шлунок) і дуже рідко – в початковій частині стравоходу.

Макроскопічно найчастіше зустрічаєтьсяперсневидний щільний рак, який циркулярно охоплює стінку стравоходу, після цього – виразковий рак, який єраковою виразкою овальної форми, що розташовується вздовж стравоходу, рідко має форму вузла у виглядісосочкового раку.

Гістологічні типи. Найчастіше виявляється плоскоклітинний зроговілий і незроговілий рак, базальноклітинний рак. Також рак стравоходу може мати структуру аденокарциноми, яка виникає внаслідок метаплазії багатошарового плоского епітелію.

Метастазування раку стравоходу здійснюється здебільшого лімфогенним шляхом в регіонарні лімфовузли (параезофагеальні, біфуркаційні). Віддалені метастази не встигають розвинутися, оскільки хворі раніше помирають від ускладнень.

Ускладнення:

— кахексія; (ракова, аліментарна)

— утворення стравохідно-трахеальних нориць;

— аспіраційні абсцедуючі пневмонії, гангрена легень;

— емпієма плеври;

— гнійний медіастиніт.