Формування національних галузей права в незалежній Українській державі: кримінальне право.

За одностайною оцінкою фахівців, Кримінальний кодекс України, що набрав чинності з 1 вересня 2001 року, є значним кроком уперед порівняно з попереднім законодавством України.

У ньому усунуто низку розбіжностей з Конституцією України. Так, наприклад, установлено заборону на притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, за які особа відбула покарання за кордоном; усунено диференціацію відповідальності за злочини проти власності залежно від її форми; скасовано відповідальність за відмову давати свідчення проти себе, а також членів сім’ї чи близьких родичів тощо.

КК декриміналізував ряд діянь, за які раніше передбачалася кримінальна відповідальність. Загалом, за 26 статтями КК 1960 року кримінальну відповідальність було скасовано. Водночас зросла кількість статей Особливої частини Кримінального кодексу з 318 до 339, або на 6,6%.

Більш широко і різнобічно, ніж це передбачалося попереднім законодавством, проведено розмежування кримінальної відповідальності. Особливу увагу звернуто на регламентацію відповідальності за злочини, вчинені за наявності організованих форм співучасті.

Набув розвитку інститут звільнення від кримінальної відповідальності за закінчений злочин у разі позитивної пост кримінальної поведінки. Наприклад, для звільнення від відповідальності членові злочинного воєнізованого або збройного угрупування достатньо вийти з нього і повідомити компетентні органи про його існування.

Відбулись істотні зміни відносно форми і змісту кримінального закону. Законодавчі новели складають близько 4/5 Особливої частини КК України 2001 року у порівнянні з 1960 роком. У незмінному вигляді до нового КК України увійшло лише 28 статей, які містилися в Особливій частині КК 1960 року.

Згідно з конституційними положеннями до нового кодексу увійшли норми, які регулюють відносини у сфері захисту соціальних, релігійних і прав на особисте життя людини. Так, під дію кодексу потрапили: навмисне безпідставне затримування заробітної плати, пенсій, стипендій терміном більше місяця; зазіхання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних вірувань або виконання релігійних обрядів; незаконне збирання, збереження, використання й поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

КК вводить нові види покарань, зокрема арешт від 1 до 6 місяців, громадські роботи, обмеження свободи. Останнє передбачає відбуття покарання у виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства з обов’язковим залученням до праці.

Згідно з Кодексом, особа може бути позбавлена волі на строк від 1 до 15 років. Замість смертної кари запроваджене довічне ув’язнення, що не застосовується до неповнолітніх, осіб, яким виповнилося 65 років, а також до жінок, які вчинили злочин під час вагітності.

Істотно обмежено застосування конфіскації майна, яке нині застосовується лише за здійснення тяжких і особливо тяжких корисливих злочинів, і тільки у випадках, обумовлених в Особливій частині Кодексу.