World Wide Web

World Wide Web (WWW), або просто Web, у перекладі означає «всесвітня павутина» (мережа). Web — це всесвітня інформаційна мережа, що являє собою великий набір взаємопов'язаних один з одним документів. Вони називаються Web-сторінками і розміщені; на сотнях тисяч комп'ютерів — Web-серверах, розкиданих по всьому світу. Для перегляду Web-, сторінок використовуються програми-клієнти, що називаються Web-броузерами (від англ. to browse — переглядати, перегортати). Найпопулярнішими зараз Web-броузерами є Internet Explorer (від англ. explorer — дослідник) фірми Microsoft

Netscape Navigator (від англ. navigator — навігатор) фірми Netscape. Web — одна з найновіших інформаційних служб Internet, що швидко здобули широку популярність. Вона була розроблена в 1980 році в європейській лабораторії фізики елементарних частинок. Співробітник цієї лабораторії Тім Бернес Лі створив програму, яка дозволила зв'язати документи один з одним за допомогою введення в них посилань одного на одного (саме у такий спосіб, вважав він, організована інформація в людському мозку). Так з'явилося поняття гіпертексту (англ. hypertext). Префікс «гіпер» означає «більше ніж», тобто гіпертекст — це більше, ніж звичайний текст.

Гіпертекст — це текст (документ), в якому містяться посилання на інші документи. Гіпертекст не має ні початку, ні кінця, він нагадує павутину з невизначеним центром. У цьому полягає важлива особливість гіпертексту: інформація ніяк не впорядковується, документи просто зв'язуються один з одним за допомогою посилань. При цьому можуть зв'язуватися найрізноманітніші документи, які перебувають у різних місцях загальної структури.

Web-сторінка — це документ гіпермедіа. Після клацання на гіпермедіа-посиланні Web-броузер завантажує відповідний мультимедійний файл і запускає програму для відтворення його вмісту. Сучасні Web-броузери підтримують технологію, яка дозволяє відтворювати відео- і аудіозаписи безпосередньо під час відображування Web-сторінки, тобто так, немов мультимедійний файл є частиною документа. Елементи мультимедіа Web-сторінки можні зв'язати з іншими документами гіпермедіа, щоб, наприклад, при клацанні на зображенні завантажувався відповідний йому документ з інформацією (можливо, мультимедійною). способи форматування і дозволяють зв'язати слова і фрази документа з іншими документами в Internet. Створити Web-сторінку можна в будь-якому текстовому редакторі. Існують також спеціальні HTML-редактори для створення HTML-документів.

В усіх ресурсах в Internet, в тому числі і у Web-сторінках, є своя власна адреса, задана у вигляді URL (скорочення від англ. Uniform Resource Locator — уніфікований локатор ресурсів). URL — це стандарт, прийнятий в Internet для визначення місцезнаходження будь-якого ресурсу чи то документа або служби.

URL складається з трьох частин:

І. Схема описує протокол прикладної програми, який використовується для доступу до ресурсу. Найчастіше це протокол HTTP (скорочення від англ. Hyper Text Transfer Protocol — протокол передачі гіпертексту). За протоколом ставляться символи «://». Якщо ресурсом є файл, то схема має вигляд «file://», якщо адреса електронної пошти — то «mailto:», якщо новини — та«news:».

II. Хост — це доменне ім'я комп'ютера, на якому знаходиться ресурс. Домен третього рівня в цьому імені звичайно зазначав тип ресурсу, наприклад, www.host.com — це ім'я сервера Web-стоірінок, а ftp.host.com — ім'я FTP-сервера.

III. Шлях — це повний шлях до документа і, можливо, його ім'я. Імена каталогів відокремлюються один від одного символом «/».

Ось приклади різних типів URL:

http://www.microsoft.com/windows

http://www.yahoo.com

news:alt.internet.services

mailto:irina.t.zaretskaya@univer.kharkov.ua

file://NEW/prog.exe

Останнім часом з'явилась тенденція до «оживлення» Web-сторінок: анімації зображень, використання біжучих рядків, рухомих піктограм на кнопках, мультиплікації. Використовуються; також ефекти «перетворення»: коли курсор миші потрапляє на якийсь об'єкт, цей об'єкт змінює свій вигляд. З'явилося навіть пов'язане з цим поняття: «активний вміст».

Internet дозволяє спілкуватися з реальними людьми в реальному режимі часу: вести розмови, брати участь в аудіо- і відеоконференціях, користуватися послугами звукового і відеомовлення і навіть грати у спільні ігри, учасники яких розкидані по всьому світу. Безсумнівно, що все це потребує як апаратної підтримки (звукова плата, колонки, мікрофон, відеокамера для участі у відеоконференції), так і наявності відповідного програмного забезпечення.

Найстарішою і найпопулярнішою службою інтерактивних бесід (англ. chat — дружня розмова, бесіда, балаканина) є служба IRC (скорочення від англ. Internet Relay Chat — трансляція бесід в Internet). Розмови IRC відбуваються в так званих «кімнатах» (англ. room) або «каналах» (англ. channel), які можуть бути як відкритими (англ. public), так і закритими (англ. private). Кожна кімната характеризується своєю темою. Для участі в розмові, що ведеться в кімнаті IRC, необхідно підключитися до комп'ютера, на якому виконується серверна програма IRC.

Для телефонного зв'язку в Internet використовуються програми Internet Phone, WebPhone тощо. Вони можуть бути включені до складу Web-броузерів. Такі програми забезпечують відправлення і одночасний обмін голосовими повідомленнями, проведення аудіоконференцій і спільну обробку документів, можуть бути використані для передачі файлів і навіть для проведення відеоконференцій, коли співбесідники бачать зображення один одного на екрані. Для проведення відеоконференцій недостатньо звукової карти і мікрофона. Необхідно мати ще карту перехоплення відеосигналів, відеокамеру і відповідне програмне забезпечення.