Ці чотири ознаки нероздільні і працюють у різних системах організму.

На основі розглянутого можна відзначити, що на рис.1а- представлена первинна імунна відповідь, яка має досить довгу латентну фазу і загалом невисокий рівень антитіл або цитотоксичних клітин, що швидко знижується. Антитіла первинної відповіді належать переважно до класу ІgМ. Вторинна відповідь (рис1б) розвивається значно швидше, має більш високий рівень антитіл чи цитотоксичних клітин, що утримується протягом місяців. Антитіла вторинної відповіді належать до класу ІgG. Як уже зазначено, в основі такої різниці первинної та вторинної імунної відповіді лежить феномен імунної пам'яті. Основою цього феномену є утворення спеціальних клітин пам'яті (Т і В лімфоцитів), які, на відміну від звичайних лімфо­цитів, живуть в організмі довго (роками) і здатні швидко реагувати на повторне вторгнення антигену. Тому імунітет може зберігатися про­тягом всього життя організму.

Відторгнення трансплантантів теж підкоряється тим самим закономірностям.

Якщо взяти мишей генетично чистої інбредної лінії, що мають білий колір, і їм пересадити шматочок шкіри ( трансплантант) з тварини чорної інбредної лінії, а як контроль- шматочок з тварини своєї лінії, то обидва трансплантанта спочатку приживуться, на 12-14 день чорний шматочок буде оточено армадою лейкоцитів, потім почнеться погіршуватись кровопостачання і трансплантант буде відторгнено (1 властивість). Ця пересадка запам'ятовується, вдруге пересадка призводить до більш швидкого і інтенсивного відторгнення (імун. пам.). Пам΄ять специфічна- коричневий шматок відторгається по принципу первинної, а не вторинної відповіді. І толерантність,яка більш яскраво виражена при пересадці тканин. Введення тваринам клітин крові генетично чужої лінії в процесі внутрішньоутробного розвитку робить їх на все життя нечутливими до пересадки тканин і органів донора крові. Саме на цій моделі було вивчено в 1953 році явище толерантності.

Фази імунної відповіді:

1) процесинг та представлення антигену імунним клітинам, ви­конується дендритними клітинами та макрофагами (неспе­цифічнo) або В лімфоцитами (специфічно),

2) розпізнання антигену, виконується Т лімфоцитами,

3) ефекторна фаза, спрямована на знищення антигену, вико­нується антитілами, що продукуються активованими В лімфоцитами, або цитотоксичними Т лімфоцитами.

Корінна відзнака імунної відповіді від інших форм захисту ор­ганізму — це її специфічність. На молекулярному рівні це означає, що молекули антигену і рецепторів Т і В клітин є взаємно комплементар­ними, тобто підходять один до одного як ключ до замка. Утворення такої специфічності довго було загадкою. Спочатку існували теорії, які стверджували, що антиген, який потрапляє в організм, індукує утво­рення необхідної комплементарної структури. Революційним кроком було створення М. Бернетом клонально-селекційної теорії імунітету. Суть її полягає в тому, що в організмі передіснують клітини з рецепто­рами всіх можливих специфічностей, причому кожна клітина несе тільки один тип рецептора. Антиген є фактором відбору, що стимулює розмноження, клонування певних клітин і, відповідно, продукцію ан­титіл однієї специфічності. Цікаво, що за часів Бернета функції лімфоцитів ще не були відомі і Бернет вважав антиген-специфічною клітиною макрофаг. Незважаючи на це, ідея виявилася вірною. Вона досить довго не сприймалася науковим світом, тому що важко було уявити наявність в організмі величезної кількості клітин різних спе­цифічностей, здатних комплементарне зв'язати усі можливі антигени. Але згодом, коли було розшифровано структуру антитіл і будову їх генів, це виявилося цілком можливим. Зараз очевидно, що селекція є основою не тільки специфічної імунної відповіді, а й формування імунного репертуару в онтогенезі. Позитивна селекція необхідна для відбору клітин потрібної специфічності, а негативна - для знищення аутореактивних клітин, здатних завдати шкоди власному організмові.

Для розуміння механізмів розвитку імунної відповіді велику роль відіграло вивчення структури рецепторів Т і В лімфоцитів і принципів передачі сигналу від них всередину клітини. Стало очевидним, що не­зважаючи на спільний принцип комплементарності, Т і В лімфоцити впізнають антиген по-різному, у різних формах: В лімфоцити - у роз­чинному вигляді, а Т лімфоцити - лише у комплексі з білками.

Якрезюме вступної лекції, .слід зазначити, що імунна система є ефективним бар'єром для розпізнання, відокремлення "свого", власного від "не свого", чужорідного. Клітини, бактерії, віруси, розчинні речовини, що були розпізнані як "не своє", ефективно зв'язу­ються антитілами і знищуються різноманітним військом імунних клітин. При цьому утворюється імунна пам'ять, в результаті чого при повторному контакті з антигеном відповідь розвивається значно швидше і сильніше: на цьому базується принцип щеплень. Імунна си­стема досить складна і, як будь яка складна система, може давати збої. Тоді виникають аутоімунні захворювання, алергії та імуно­дефіцити. Про все це буде йти мова у подальших лекціях.