Органи імунної системи поділяють на первинні і вторинні.

Рис. Ройт. Основні лімфоїдні органи і утворення.

Первинні лімфоїдні органи- тимус і кісковий мозок, де дозрівають Т- і В- клітини відповідно. Вторинні (периферійні) лімфоїдні органи класифікують за тими системами організма, чий імунний захист вони здійснюють. Селезінка- відповідає на чужерідні агенти, що циркулюють у крові. В лімфовузлах відбувається захист на агенти, що надійшли з лімфою, а саме- через шкіру (підшкірні лімфовузли) та слизові оболонки. Мигдалини, Пейерові бляшки у кишковику ( Peyer's patches – glands- Йоган Пейер (1653-1712)- швейцарський анатом, який першим знайшов і описав острівці-скупчення у тонкому кишковику),апендикс, інші лімфоїдні скупчення слизових оболонок (замальовані квадрати) реагують на антигени, що пройшли крізь поверхневі бар’єри. Насьогодні вважають, що червоний кістковий мозок функціонує як первинний так вторинний лімфоїдний орган.

Форми імунної відповіді; гуморальна, тобто опосередкована роз­чинними чинниками, антитілами, і клітинна, опосередкована клітина­ми, що знищують інфіковані або видозмінені клітини власного ор­ганізму або клітини трансплантату.

Дихотомія форм імунної відповіді, гуморальної чи клітинної, зале­жить від того, в якій формі потрапляє антиген в організм. Розчинні анти­гени: білки, токсини бактерій, продукти розщеплення бактерій чи вірусів, викликають гуморальну імунну відповідь, а інфіковані, трансформовані клітини або клітини трансплантату - клітинну. У цій дихотомії є великий біологічний зміст. Антитіла є першим бар'єром на шляху інфекції, вони знищують токсини і метаболіти, що продукуються бактеріями і можуть також бути цитотоксичними за рахунок комплемент-залежного лізису або опсонізації. Для знищення інфікованих клітин антитіла не є ефек­тивними. У цьому випадку розвивається клітинна відповідь.

З статті Абелева Г.И. Основи імунітету. Рис. у студентів.

Зараз ми розглянемо більш детально феноменологію набутого імунітету. Трохи заглибимось в основні характеристики та глобальні феномени специфічного імунітету.

Рис.1. Криві виведення власного і чужерідного білка з крові кролика

На двох зовні різних моделях розглянемо реакцію специфічного імунітету- виведення чужерідного білка і відторгнення чужерідної тканини.

Якщо у кров тварини, наприклад, кроля ввести безпосередньо білок крові тварини іншого виду (наприклад, кінський альбумін ) в суміші з власним альбуміном (основний білковий компонент рідкої частини крові), то в перші дні після введення обидва білки будуть поводити себе однаково, тобто виводитись з постійним і досить тривалим періодом “напівжиття”=кожний білок організму, що перебуває в клітинах або в крові, має свій постійний період напіврозпаду або напівжиття, тобто час, за який певна кількість білка зменшується вдвоє).

Чужерідний білок у нашому випадку є нетоксичним і молекулярно- дисперсним. Він не викликає ні запалення, ні фагоцитозу, тобто без перешкод долає першу лінію захисту і безпосередньо зустрічається з другою. Приблизно на 7 день криві виведення свого і чужого різко розходяться- перший рухається по своїй кривій напівжиття, для другого наступає перелом і він різко виходить з великою швидкістю з кровотоку. Отже організм відрізняє “своє” від “не свого”- це 1 особливість реакції специфічного імунітету(рис.1а).

Ця відмінність запам΄ятовується, повторне введення кінського альбуміну приводить до скорочення латентного періоду і підсиленої реакції (більш крутий кут кривої виведення). Це- імунологічна пам΄ять –2 характеристика специфічного імунітету.

Пам΄ять специфічна, запам΄ятовується контакт лише з кінським альбуміном, а не з яким іншим третім білком. Специфічність запам΄ятовування дуже висока, і це-3 особливість реакцій надбаного імунітету(рис.1б).

Імунна відповідь на чужерідну макромолекулу можна вибірково подавити, якщо ввести її в організм, що розивається, внутрішньоутробно чи в перші години після народження. Здатність відрізняти чужий введений білок від власного у такої тварини втрачається після народження. Подавлення реакції є високоспецифічним, воно поширюється лише на білок, який був введений в процесі розвитку, а не будь-який інший (рис.1в). Це явище, назване толерантністю, є 4 особливістю системи специфічного імунітету.