Підключення до Інтернет

Для роботи в Інтернет необхідно:

1) фізично підключити комп’ютер до одного з вузлів Всесвітньої мережі;

2) отримати IP – адресу;

3) встановити і налагодити програмне забезпечення – програми – клієнти тих

служб Інтернета, послугами яких передбачається користуватися.

Фізичне підключення може бути виділеним чи комутативним. Для виділеного з’єднання необхідно прокласти нову чи орендувати існуючу фізичну лінію зв’язку (кабельну, оптоволокнову, радіоканал, супутниковий канал і т. ін.). Таке підключення використовують організації і підприємства, які передають великі обсяги інформації. Від типу лінії зв’язку залежить пропускна здатність.

Комутативне з’єднання – тимчасове. Воно не вимагає спеціальної лінії зв’язку і може використовувати телефонні лінії. Комутацію виконує АТС. В залежності від сигналу розрізняють аналогові і цифрові телефонні лінії. Для передачі цифрової інформації використовуються спеціальний пристрій – модем (модулятор демодулятор).

За способом підключення розрізняють зовнішні і внутрішні модеми. Зовнішні модеми підключаються до роз’єму послідовного порту (на системному блоці). Внутрішні модеми установлюють в один з роз’ємів материнської плати. Для модему слід установити програмне забезпечення, яке надається операційною системою WINDOWS.

Підключення до комп’ютера, який надає послуги Інтернет.

Для підключення до сервера слід правильно настроїти програму Удаленного доступа к сети, а саме

1) номер телефону, за яким відбувається з’єднання;

2) ім’я користувача (login);

3) пароль (password);

4) IP – адресу сервера DSN.

Цих даних достатньо для підключення до Інтернет, хоча при заключні договору може надаватися і інша інформація.