Поняття та види цивільно-правових зобов’язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язаннямє правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб’єктами в зобов’язанні виступають його учасники: кредитор і боржник. Кредитора називають активною стороною в зобов’язанні,а боржника – пасивною. У зобов’язанні можуть брати участь і ті особи, які не є сторонами. Їх називають треті особи.У зобов’язальних правовідносинах може брати участь один кредитор і один боржник. Але можливі випадки, коли на стороні кредитора чи на стороні боржника виступають декілька осіб. Йдеться про множинність у зобов’язанні.

Об’єкт зобов’язань – це те, на що спрямовані права та обов’язки суб’єктів, тобто уце певні дії щодо речей, грошей, послуг. Ці дії можуть передбачати: а) передачі речей у власність чи користування; б) виконання певної роботи; в) сплату грошей (відшкодування збитків).

Зміст зобовязання –це сукупність суб’єктивних прав та обовязків його учасників.

Види цивільно-правових зобовязаннь:

1. Односторонні (в яких одній стороні належить право, а іншій – обов’язок) та взаємні (двохсторонні) (якщо кожна із сторін поруч із правами набуває ще й певних обов’язків)
2. Однооб’єктні (кредитор має право вимагати від боржника виконання певної визначеної дії), альтернативні(змістом яких є право вимоги та відповідний йому обов’язок здійснити одну з кількох дій на вибір) і факультативні(це такі, в силу яких боржник повинен виконати певну дію, але йому надається можливість замість цієї дії виконати іншу)
3. Зобов’язання з позитивним змістом (за яким боржник повинен виконати певну дію, а кредиторові належить право вимагати вчинення такої дії) та зобов’язання з негативним змістом (якщо кредитор вимагає від боржника, щоб той утримався від вчинення якої-небудь дії, а останні зобов’язаний її не вчиняти)
4. Головні і додаткові (акцесорні) зобов’язання
5. Договірні (виникають на підставі укладеного договору між сторонами), недоговірні (виникають не з договору, а в силу юридичного факту, що стався, та норми закону) та односторонньо-вольові (виникають із односторонніх правочинів).