Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи. До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (статті 281—293 ЦК)

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (статті 281—293 ЦК), законодавець відносить: право на життя; право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю; право на охорону здоров'я; право на медичну допомогу та на інформацію про стан свого здо­ров'я; право на таємницю про стан здоров'я; права особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні; право на свободу та особисту недоторканність; право на донорство; право на сім'ю, опіку або піклування; право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Головним фундаментальним правом людини є право на життя. Воно складається із двох повноважень: право на збереження життя і право на розпорядження життям.

Право на власне життяв аспекті розпорядження життям розглядається як можливість піддавати його ризику і самостій­но вирішувати питання про припинення життя. До складу суб'єктивного цивільного права на життя належать і повноваження майбутніх батьків на штучне запліднення, повноваження вагітної жінки на штучне переривання вагітності, повноваження на стерилізацію.

Право на охорону здоров’я -— це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів.

Право на свободу включає заборону будь-якої форми пси­хічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчи­нення інших дій, що порушують це право.

Право на особисту недоторканність — передбачена законом заборона фізичного, психічного чи будь-якого іншого пося­гання на особу з боку іншої особи.

Право на сім'ю охоплює: право на створення сім'ї; право на підтримання зв'язків із членами своєї родини; забо­рона розлучення з сім'єю проти волі фізичної особи; заборона на втручання в сімейне життя фізичної особи.

Особистими немайновими правами, що забезпечують природне існування фі зичної особи, є право на свободу та право на особисту недоторканність.

Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Статті 3 і 5 Загальної декларації прав людини, ст. 7 Та п. 1 Ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права також закріплюють це право кожної людини.

Право на свободу включає заборону будь-якої форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок, а також тримання фізичної особи в неволі (частини 2 ст.288 ЦК України). Право на особисту недоторканність розкривається у ст. 290ЦК України як право, згідно з яким фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 Ст. 289).

28. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Особистими немайновими правами, що забезпечують буття фізичної особи (статті 294—315 ЦК) є такі: право на ім'я; право на повагу до гідності, честі та ділової репутації; право на інди­відуальність; право на особисте життя та його таємницю; право на інформацію; право на особисті папери та таємницю ко­респонденції; право на недоторканність житла; право на місце проживання; право на свободу пересування; право на свободу літературної, художньої і технічної творчості та ін.

Право на ім'я — це особисте немайнове право, яке забезпе­чує особі правову індивідуалізацію та надає юридично забез­печену можливість мати ім'я і вимагати від оточуючих, щоб її називали власним іменем.

Право на індивідуальність полягає у тому, що фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігій­ної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборо­нені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Право на недоторканність житла — особисте немайнове право, згідно з яким уповноважена особа може діяти у своєму житлі на свій розсуд і перешкоджати будь-яким спробам вторг­нення у нього поза волею осіб, які у ньому проживають, крім випадків, прямо передбачених у законі.

Право на місце проживання — це особисте немайнове право фізичної особи, яке включає в себе такі повноваження, як: вільно обирати місце проживання та вільно змінювати місце проживання.

Право на свободу пересування — гарантована законом можли­вість фізичної особи, яка досягла 14 років, вільно пересуватися по території України, а по досягненні 16 років — вільно виїхати за її межі і безперешкодно повернутися до України.

Право на свободу літературної, художньої, наукової і тех­нічної творчості надає особі можливість на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.