Види залізничних тарифів.

1. Загальні тарифи:(визначають вартість перевезення основної маси товарів).

2. Залізничні тарифи:(встановлюються з відхиленням від загальних тарифів у вигляді спеціальних надбавок та знижок):

— підвищені;

— занижені.

3. Пільгові тарифи:(при перевезенні вантажів для певних цілей, а також вантажів для самих залізниць).

4. Місцеві тарифи:(встановлюють начальники залізниць, діють у межах цих залізниць).

Основні фактори, що впливають на розмір плати при пе­ревезенні вантажів залізницею:

— вид відправки (вантаж може бути відправлено вагонною, контейнерною, малотоннажною вагою до 25 т, обсягом до пів­вагону та дрібною відправкою — до 10 т і обсягом до 1/3 міст­кості вагона);

— швидкість відправки (висока, вантажна або пасажир­ська);

— відстань перевезення (плата стягується за відстань за найкоротшим напрямком (тарифна) — при перевезенні ванта­жів вантажною або високою швидкістю; за дійсно пройдений шлях — при пасажирській швидкості);

— тип вагона (універсальний, спеціалізований, ізотерміч­ний);

— приналежність вагона чи контейнера (власність заліз­ниці, вантажоотримувача, вантажовідправника);

— кількість вантажу, що перевозиться. Види тарифів автомобільного транспорту:

Оптимізація поставки товару. Економія сукупних витрат - здійснюється шляхом включення оптимальних норм товароруху в оперативні плани поставок та перевезень, у тому числі й разових.

Фактори, що впливають на планування разових поставок:

І поки враховуються недостатньо

— вантажопідйомність (детермінована величина, яка є ос­новою для формування нормативів разового відвантаження продукції);

— можливість перевезення контейнерами;

— перспективи розвитку міжміських автоперевезень;

— використання декількох автомобілів; |

— використання декількох видів транспорту та ін.

— різні ситуації перевезення вантажів;

— інтереси транспортувальників;

— інтереси вантажовідправників та вантажоотримувачів;

— витрати на усіх стадіях переміщення продукції.

В умовах ринкових відносин набуває актуальності еконо­мічне стимулювання товароруху. Складові економічного стимулювання товароруху наведені на рис. 3. Розглянемо кожну з цих складових.

1. Нормування транспортних витрат.Недоліки діючої системи:

— була розповсюджена тільки на ту частину продукції, яка реалізувалася за цінами, що включали витрати на переве­зення;

— не стимулювалася робота закупівельно-торговельних та інших комерційно-посередницьких організацій;

— орієнтація на перевезення одним видом транспорту.

Нормативи транспортних витрат— витрати на перевезення

одиниці продукції, що регулярно коригуються та рекомендо­вані для використання закупівельно-торговельними та комер­ційно-посередницькими організаціями. Нормативи повинні:

— стимулювати зниження транспортних витрат;

— бути максимально диференційовані продуктовими та ре­гіональними ознаками (на відміну від середніх цін);

— відображати відмінності у витратах на перевезення (за­лежно від вантажопотоків і транспортних операцій).

Порядок розрахунків за поставку продукції при використанні нормативів наведено на рис. 4.

Рис. .3. Складові економічного стимулювання товароруху

Рис. .4. Порядок розрахунків за поставку продукції при використанні нормативів

2. Взаємодія комерційних служб із транспортними організаціямдосягається шляхом забезпечення спільної зацікавленості у підвищенні ефективності товароруху у взаємозв'язку з галузевими економічними інтересами.

2. Підвищення якості транспортного обслуговування.Вихідні передумови підвищення якості транспортного обслуговування:

— зацікавленість транспортних організацій;

— економічні гарантії транспортних організацій комерцій­но-посередницьким організаціям та вантажовідправникам, узгодження з ними планів перевезень.

Способи економічного впливу на транспортні організації:

Рис. 5. Система фінансових заходів раціоналізації процесів товароруху

— відповідальність за зменшення відстані перевезення;

— відповідальність за своєчасне задоволення потреб у пере­везеннях.

З метою забезпечення дотримання транспортними організа­ціями зазначених видів відповідальності на державному рівні застосовується система фінансових заходів (рис. 5).

У випадку недотримання відповідальності держава застосовує фінансові санкції у вигляді:

— сплати транспортними підприємствами додаткових по­датків з прибутку, отриманого по тарифах за нераціональні перевезення;

— відрахування в бюджет усієї чи більшої частини фінансо­вої виручки за нераціональні перевезення.