Осмотична резистентність еритроцитів

Це властивість мембрани еритроцитів протидіяти осмотичному гемолізу.

Осмотичний тиск еритроцита незначно перевищує осмотичний тиск плазми крові. Тому вода заходить в еритроцит, що забезпечує нормальний тургор клітини. У гіпотонічному розчині вода заходить в еритроцит, викликає його набухання і розрив мембрани. Це явище називається осмотичним гемолізом.

Мірою осмотичної резистентності є концентрація гіпотонічного розчину, в якій починається гемоліз. В нормі у людини руйнування найменш стійких еритроцитів починається у 0,54% розчині NаСl. Це значення називається мінімальною осмотичною резистентністю. При концентрації NaСl 0,42% руйнується 50% еритроцитів, при 0,34% - руйнуються всі еритроцити. Це значення називається максимальною осмотичною резистентністю (рис.4).

При деяких захворюваннях (наприклад, при анеміях) осмотична резистентність зменшується, і гемоліз відбувається при більшій концентрації NaCl.

Гемоліз %

100

50

0,54 0,50 0,46 0,42 0,38 0,34 0,30 0,26 NaCl,%

Рисунок 5

6 Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ)

У судинах еритроцити не осідають. Це пов'язано з тим, що:

· кров постійно рухається;

· заряд судинної стінки і еритроцитів однаковий (негативний) і клітини відштовхуються від неї.

Якщо ж кров набрати в пробірку, додати антикоагулянт, то при стоянні спостерігається осідання еритроцитів внаслідок того, що питома вага еритроцитів (1,090г/см^З) більша, ніж питома вага плазми (1,025 - 1,034 г/см^З). Механізм цього процесу наступний. Спочатку еритроцити утворюють комплекси один з одним по 10-12 штук (так звані „монетні стовпці"). Потім ці комплекси взаємодіють з білками плазми, стають ще важчими і починають осідати швидше. Оскільки процес є нерівномірним у часі (на початку - повільніший, в кінці - швидший), ШОЕ визначають за фіксований проміжок часу, найчастіше за 1 годину.

У нормі у чоловіків ШОЕ дорівнює 2-10 мм/год, у жінок 2-15 мм/год.