Делопроизводство в Древнерусском государстве (X-XV вв.)

Рис. 17. Капілярний

віскозиметр

1. У капілярний віскозиметр (рис. 17) залити 10 мл розчинника (дистильована вода) через широке коліно в кулю 1.

2. За допомогою груші через капіляр затягнути розчинник вище мітки над кулею 2 на 1-2 см.

3. Зняти грушу. Як тільки меніск рідини зрівняється з верхньою міткою над кулею 2, пустити секундомір та визначити час витікання розчинника з кулі між двома мітками.

4. Операції 2-3 повторити 3 рази. Записати середнє значення часу витікання.

5. Замінити розчинник розчином ВМС та виміряти час його витікання згідно з пп. 3-4. По черзі провести вимірювання для розчинів заданих концентрацій.

3. Обробка результатів

1. Записати одержані дані в табл. 16:

Таблиця 16

С, %	t, с	h_відн	h_пит	h_звед

2. За даними таблиці побудувати графік h_звед= f(C) та згідно з рис. 16 провести визначення характеристичної в’язкості [h]. Якщо отримана залежність має яскраво виражений нелінійний характер, то операцію екстраполяції провести в координатах ln(h_відн)/C =f(C).

3. Обчислити молярну масу ВМС, використавши відповідні для даного полімеру значення констант K та a (табл. 17).

Таблиця 17

Полімер	Розчинник	t, ⁰C	K^.10⁴	a	Діапазон M^.10^-3, в якому визначені константи
Поліакриламід	Вода		0,631	0,8	10-5000
Полівиниловий спирт	Вода		3,0	0,5	8,5-1700
Поліетиленоксид	Вода		1,66	0,82	0,4-4,0
Ацетат целюлози	Ацетон		0,19	1,03	11-130

Контрольні запитання та завдання

1. Окрім осмометричного та віскозиметричного методів існують інші методи визначення молярної маси ВМС. Назвіть їх. У чому полягає сутність цих методів?

2. У чому полягає різниця понять «середньочислова» та «середньомасова» молярна маса ВМС?

3. Поясніть, чи можна на підставі віскозиметричних досліджень одержати інформацію щодо форми макромолекули.

4. Обгрунтувати, чому білкова глобула має сферичну форму тільки в ізоелектричній точці.

5. Обчислити молярну масу полістиролу в толуолі за даними віскозиметричних вимірювань (табл. 18).

Таблиця 18

Концентрація розчину, С (кг/м³)		1,70	2,12	2,52	2,95	3,40	К	a
Час витікання розчину t, с	97,6	115,1	120,2	124,5	129,8	134,9	1,7 10^-5	0,69

6. Обчислити молярну масу полівінілового спирту за даними віскозиметричного методу, якщо: [h] = 0,15, K = 4,53^.10^-5,a = 0,74.

7. Обчислити молярну масу поліметилметакрилату за даними віскозиметрії (табл. 19).

Таблиця 19

Концентрація розчину	1,0	1,2	1,4	1,6	1,8	2,0
Зведена в’язкість	0,408	0,416	0,430	0,434	0,442	0,452

Тут К = 4,7^.10^-5, a = 0,77.

8. Використовуючи константи віскозиметричного рівняння К = 5,11^.10^-5, a=0,72 за даними зведеної в’язкості нейлона у мурашиній кислоті (табл. 20), обчисліть молярну масу нейлона.

Таблиця 20

Концетрація нейлону, С, кг/м³	0,5	1,0	1,5	2,0	2,5
Зведена в’язкість	0,09	0,096	0,104	0,109	0,117

9. Обчисліть молярну масу: а) полістіролу у толуолі за даними

[h] = 0,105, K = 1,7^.10^-5, a = 0,69;

б) натурального каучуку в бензині:

[h] = 0,126, K = 5^.10^-5, a = 0,67;

в) нітроцелюлози в ацетоні:

[h] = 0,204, K = 0,89^.10^-5, a = 0,9;

10. Обчисліть молярну масу перхлорвінілової смоли в циклогексані за віскозиметричними даними (табл. 21).

Таблиця 21

Концентрація розчину, С, кг/м³	2,0	4,0	6,0	8,0	10,0
Питома в’язкість розчину	0,204	0,433	0,678	0,960	1,240

Тут К = 6,3^.10^-5, a = 0,67.

Список використаної літератури

1. Агафонова Е.И., Карпенко П.Г., Рябина. Л.В. Практикум по физической и коллоидной химии. - М.: Высш. шк., 1985. – 167 с.

2. Балезин С.А., Ерофеев В.В., Подобаев Н.И. Основы физической и коллоидной химии. – М.: Просвещение, 1975. – 398 с.

3. Воюцкий С.С. Курс коллоидной химии. – М.: Химия, 1975. – 512 с.

4. Евстратова К.И., Купина Н.А., Малахова Е.Е. Физическая и коллоидная химия. - М.: Высш. шк., 1990. – 487 с.

5. Захарченко В.А. Коллоидная химия. - М: Высш. шк., 1989. – 238 с.

6. Коллодная химия / И.А. Усков, Еременко Б.В., С.С. Пелишенко и др. – К.: Вища шк., 1988. – 167 с.

7. Лабораторные работы и задачи по коллоидной химии / Под ред. Ю.Г. Фролова и А.С. Гродского. – М.: Химия, 1986. – 218 с.

8. Фридрихсберг Д.А. Курс коллоидной химии. - Л.: Химия, 1984. – 368 с.

9. Колоїдна хімія / М.О. Мчедлов-Петросян, В.І. Лебідь, О.М. Глазкова та ін.. – Х.: Фолио, 2005. – 304с.

Зміст

Вступ

Програми колоквіумів

Розділ 1. Дисперсійний аналіз суспензій

Лабораторна робота 1. Седиментаційний аналіз полідисперсних систем

Розділ 2. Поверхневий натяг та адсорбція.

Лабораторна робота 2. Визначення поверхневого натягу на межі розподілу фаз рідина - пара. Перевірка правила Дюкло-Траубе.

Лабораторна робота 3. Визначення питомої поверхні адсорбенту.

Розділ 3. Стійкість та коагуляція дисперсних систем.

Лабораторна робота 4. Коагуляція гідрофобного золю.

Лабораторна робота 5. Одержання ліофобних золів.

Розділ 4. Міцелоутворення у водних розчинах поверхнево-активних речовин (ПАР).

Лабораторна робота 6. Визначення критичної концентрації міцелоутворення

Розділ 5. Властивості високомолекулярних речовин (ВМР) та їх розчинів.

Лабораторна робота 7. Вивчення кінетики набухання.

Лабораторна робота 8. Визначення мольної маси ВМС по в’язкості розчинів.

Додатки

Темплан 2001 р., поз.

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

З ФІЗИЧНОЇ ТА КОЛОЇДНОЇ ХІМІЇ

ДЛЯ НЕХІМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

ЧАСТИНА ІІ. КОЛОЇДНА ХІМІЯ

Укладачі: канд.хім.наук, доц. Коваленко В.С., канд.хім.наук, доц. Коробов В.І.,

ас. Плясовська К.А., канд.хім.наук, доц. Тарасова Л.П., докт. хім.наук,

доц. Ткач В.І., канд.хім.наук, доц. Штеменко Л.В.

Редактор

Техредактор

Коректор

(Вихідні дані)

Делопроизводство в Древнерусском государстве (X-XV вв.)

Об организации делопроизводства на ранних стадиях развития Древнерусского государства можно судить лишь по сохранившимся письменным документам, а также по некоторым археологическим находкам. В частности, договоры киевских князей с Византией 911 и 945 гг. свидетельствуют о том, что уже в то время имелись традиции составления письменных завещаний и подорожных грамот для купеческих кораблей.

Известно, что в период правления Владимира Святославовича (978— 1015 гг.) в Киеве существовало учебное заведение для детей бояр и старших дружинников. Из выпускников этой школы и отбирались претенденты на должности «печатников» — хранителей княжеской печати и «металников» — судейских секретарей, писцов и дьяков для ведения делопроизводства князей и крупных феодалов.

В киевский период развития Древнерусского государства появились разные виды документов, фиксирующие конкретные частно-правовые отношения: грамоты уставные, вкладные, купчие, полные, жалованные и др.; заемные, закладные кабалы; житийные записи и т. д.

Со временем обозначились места для их наиболее безопасного хранения, например центральные храмы в городах. Место хранения документов называлось ларем, а лицо, ответственное за хранение документов, - ларником. Часто само хранение документов в храме придавало им юридическую силу. Центрами ведения документации и ее хранения были также гостиные дворы (смоленские, немецкие и др.), а также монастыри, являвшиеся крупными экономическими предприятиями.

По мере накопления навыков в создании документов стали вырабатываться типовые формуляры — образцы документов, устойчивые языковые формулы, применяемые в наиболее распространенных документах, процедура подготовки документов: черновик, редакция (вариант), беловик (окончательный вариант документа), — а также приемы удостоверения документов, призванные воспрепятствовать подделке документов в политических и лично-корыстных целях (проставление скреп, печатей, мостов, т. е. подписи на склейках).

Практически до конца XIV в. основным материалом для письма на Руси был пергамен (особым образом выделанная телячья, баранья или козлиная кожа), называемый в документах «хартией» или «телятиной»; лучший пергамен привозили из Греции или ганзейских городов.

Самой древней формой документа на Руси была грамота - отдельный лист пергамена шириной около 3,5 вершков (15—17 см). Документ имел форму столбца (столпа): один лист пергамена подклеивался к другому узкой стороной. Если документ терял ценность, пергамен счищали, подравнивали, обрезали обтрепанные места и снова использовали для записи информации.

С увеличением количества создаваемых документов менялась графика письма: первоначально использовалась уставная манера письма — выписывание букв с прямыми очертаниями, но в XIV в. стал использоваться полуустав, ускоривший процесс письма за счет выносных букв и сокращения отдельных слов. Документы писались сплошным текстом, без разделения на отдельные слова. Из знаков препинания к XIV в. стала использоваться лишь точка в конце предложения.

Таким образом, в Древнерусском государстве постепенно складывались традиции в области составления документов, их обработки и хранения, создаются устойчивые формуляры документов, начал формироваться профессиональный цех специалистов по работе с документами — дьяков, подьячих, писцов, — появились предпосылки к законодательной регламентации делопроизводства. Однако говорить о делопроизводстве как о системе определенных правил и приемов работы с документами пока еще нельзя. Это время накопления традиций и обычаев в работе с официальными документами.

Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 816;