Пошкодження живота

Проблема оптимізації навантаження залежить від її дозування у фізичних вправах, від щільності заняття. Розрізняють загальну і моторну щільність навчально-тренувального заняття.

Загальна щільність-відношення педагогічно виправданого часу до всієї тривалості заняття. Педагогічно виправдане час-це час, витрачений на підготовку інвентарю та обладнання, пояснення і показ вправ, на виконання фізичних вправ і завдань, на відпочинок між вправами.

До невиправданих витрат часу відносяться затримки початку занять, нестача або відсутність необхідного інвентарю, нераціональна трата часу через порушення дисципліни.

При проведенні навчально-тренувального заняття слід прагнути до стовідсоткової загальної щільності.

Моторна щільність-відношення часу, витраченого безпосередньо на виконання фізичних вправ, до всієї тривалості заняття. Моторна щільність може коливатися від 10-15 до 79-90 %. Раціональна моторна щільність і дозування навчально-тренувального навантаження залежать від виду спорту, віку, статі, загальної фізичної і спортивної підготовленості займаються, від умов занять, від характеру конкретних навчальних або тренувальних завдань.

Саме моторна щільність часто визначає пульсову»вартість»занять, тобто визначає криву зміни ЧСС протягом всього заняття і, отже, фактичну інтенсивність фізичного навантаження займається.

Пошкодження живота

Серед ушкоджень живота можна виділити:

- забої і непроникаючі поранення черевної стінки;

- закриті ушкодження органів черевної порожнини і заочеревинного простору (можливі розриви внутрішніх органів, а також внутрішньочеревні кровотечі) ;

- поранення ділянки живота, проникаючі в черевну порожнину (з пошкодженням чи без пошкоджень внутрішніх органів).

Абсолютно точний діагноз ушкодження при травмі живота встановити часом буває досить важко, проте в цьому немає необхідності.

Головним завданням діагностики, яка проводиться постраждалому з травмою живота, є не встановлення точного діагнозу, а визначення показань до екстреного оперативного втручання.

Такими показаннями при травматичних ураженнях можуть служити:

- внутрішньочеревна кровотеча;

- пошкодження органів черевної порожнини;

- поранення, проникаючі в черевну порожнину.

Оцінка зовнішнього вигляду і загального стану ураженого. При пошкодженнях органів черевної порожнини ноги найчастіше зігнуті і підтягнуті до живота. Спроба зміни пози викликає посилення болю і активну протидію хворого. Обличчя змарніле, язик сухий, обкладений нальотом. Виражена спрага (пити не можна давати категорично!). Пульс частий, з'являється задишка, при цьому передня черевна стінка не бере участі в акті дихання.

Місцева симптоматика. Вірогідною ознакою проникаючого поранення черевної порожнини є наявність рани передньої черевної стінки, з якої виступають внутрішні органи (петлі кишечника, сальник) або витікає кишечний або шлунковий вміст. Однак рана може бути і невелика.

Навіть точкова ранка передньої черевної стінки може бути проникаючою в черевну порожнину.

При закритих пошкодженнях необхідно перевірити такі симптоми подразнення очеревини, як ригідність передньої черевної стінки, симптом Щоткіна-Блюмберга, симптом перкуторної болючості. У той же час, ці симптоми не можна вважати абсолютно достовірними.

Нерідко травма лише черевної стінки або скупчення гематоми в заочеревинному просторі при переломах хребта або тазу (псевдоабдомінальний синдром) можуть маніфестувати пошкодження внутрішніх органів.

Важливе значення для діагностики загрози в черевній порожнині має відсутність перистальтики кишечника, яка визначається при аускультації.

Притуплення перкуторного звуку в пологих місцях живота свідчить про наявність вільної рідини в черевній порожнині (у свіжих випадках найчастіше - крові). Має значення також перкуторне визначення меж печінкової тупості і вистояння сечового міхура над лобком (при гострій затримці сечі).

Діагностичні складнощі збільшуються, коли уражений перебуває в несвідомому стані (важкий шок, проведення лікувального наркозу, черепно-мозкова травма). Супутні ушкодження грудей, хребта, тазу знижують інформативність непрямих симптомів пошкоджень органів черевної порожнини. Тоді необхідно керуватися таким правилом.

Підозра на травму органів черевної порожнини повинна виникнути, коли тяжкість стану постраждалого не можна пояснити іншими локалізаціями уражень.

Надзвичайно рідко діагностуються так звані підкапсульні розриви печінки або селезінки. Усередині капсули відбувається розрив, накопичується гематома. При відносно сприяливому стані пацієнта, через кілька днів, а то і 1-2 тижнів, навіть при невеликому м'язовому зусиллі орган розривається з виникненням масивної кровотечі в черевну порожнину («двофазний розрив»). Врятувати хворого вдається лише за умови екстрено виконаної операції .

2.1.5.2. Пошкодження таза і тазових органів